Справа № 420/34080/23
01 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення № 218 від 20 липня 2022 року, а також доручення про заборону в'їзду в Україну терміном на 3 роки,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень від 25.12.2023 року вхід. № 46437/23, просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про заборону в'їзду в Україну громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 3 роки, з 20.07.2022 року до 20.07.2025 року, а також доручення, надане заступником начальника ГУДМС України в Одеській області А.Максименко на ім'я Першого заступника Голови Державної прикордонної служби України В.Нікіфоренко щодо виконання рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 218 від 20 липня 2022 року про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , із строком здійснення контролю виконання доручення з 20.07.2022 до 20.07.2025 р., яке було відправлене до виконання із супровідним листом № 5100.5.7- 5346/51.3-22 від 20.07.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення про заборону в'їзду в Україну приймається виключно на підставі обґрунтованого звернення органів, визначених у п. 4 Інструкції № 1235. При цьому, в оскаржуваному рішенні відсутні обставини, передбачені ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про правовий статус іноземців або осіб без громадянства», оскільки воно не містить доказів того, що перебування позивача на території України впливає на державні інтереси та забезпечення національної безпеки України. Також, в рішенні не вказані відомості про те, що під час перебування на території України позивач не виконав рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну. Крім того, позивач з об'єктивних причин не міг виконати рішення № 414 від 17.06.2022 про примусове повернення, у зв'язку з введенням воєнного стану.
Відповідачем - Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву (10.01.2024 за вхід.№1406/24), в якому наголошено на безпідставність, та неправомірність позовних вимог громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ZHANG WEI), оскільки позивач перебував на території України нелегально, у зв'язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. В подальшому 17.06.2022 року прийнято рішення № 414 про примусове повернення ОСОБА_1 в країну походження, та зобов'язано покинути територію України у термін до 16.07.2022 року. При цьому, підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 20.07.2022 року № 218 про заборону в'їзду в Україну стало те, що позивач уникає строків і порядку виконання рішення про примусове повернення, подальше незаконне перебування на території впливає на державні інтереси та забезпечення національної безпеки України. ГУ ДМС в Одеській області наділено компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) законним інтересам громадян України та інших дій, спрямовані на попередження таких загроз, їх локалізацію та усунення. ГУ ДМС в Одеській області є компетентним державним органом, який має право прийняття рішень про заборону в'їзду на територію України навіть без наявності порушень законодавства особами на території України, яким приймається рішення про заборону в'їзду на території України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 р. адміністративний позов громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № 218 від 20 липня 2022 року, та доручення про заборону в'їзду в Україну терміном на 3 роки, - залишено без руху.
Ухвалою суду від 27.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/34080/23 за позовом громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № 218 від 20 липня 2022 року, та доручення про заборону в'їзду в Україну терміном на 3 роки.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Китайської Народної Республіки., та 21.10.2021 року прибув на територію України за паспортним документом громадянина Китайської народної Республіки НОМЕР_1 , терміном дії з 02.08.2016-01.08.2026 р. р.
17 червня 2022 року ГУ ДМС України в Одеській області винесено постанову ПН МОД № 008366, якою відповідно до ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
17 червня 2022 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 414 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано його покинути територію України у термін до 16.07.2022 року.
20 липня 2022 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 218, яким заборонено громадянину КНР ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзд в Україну терміном на 3 роки з 20.07.2022 по 20.07.2025 роки.
На виконання рішення № 218 від 20.07.2022 року, ГУ ДМС України в Одеській області надіслано до Державної прикордонної служби України доручення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки громадянину КНР ОСОБА_1 (лат. ZHANG WEI).
Вважаючи Рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській № 218 від 20.07.2022 р., та доручення ГУ ДМС України в Одеській області про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки громадянину КНР ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 218 від 20 липня 2022 року про заборону в'їзду в Україну громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 3 роки, з 20.07.2022 року до 20.07.2025 року, а також доручення, надане заступником начальника ГУДМС України в Одеській області А.Максименко на ім'я Першого заступника Голови Державної прикордонної служби України В.Нікіфоренко щодо виконання рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 218 від 20 липня 2022 року про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , із строком здійснення контролю виконання доручення з 20.07.2022 до 20.07.2025 р., яке було відправлене до виконання із супровідним листом № 5100.5.7- 5346/51.3-22 від 20.07.2022 року, є такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно ст. 13 ЗУ “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду. За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється визначає Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235.
Відповідно до п. 3 Інструкції № 1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Згідно п. 4-6 Інструкції № 1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій; б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження; г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку; ґ) органів охорони здоров'я - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця - у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні). Рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що рішенням про заборону в'їзду № 218 від 20.07.2022 року громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонено в'їзд в Україну терміном на 3 роки з 20.07.2022 по 20.07.2025 роки.
Під час прийняття рішення міграційним органом встановлено, що 17.06.2022 року ГУДМС в Одеській області виявлено громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час проведення процедури ідентифікації встановлено, що іноземець є порушником правил перебування в Україні, тобто ухилився від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування, що стало підставою для застосування ст.203 КУпАП, шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МОД 008366 від 17.06.2022 року у вигляді 1700 грн. Окрім цього, 17.06.2022 року за № 414 ГУДМС України в Одеській області прийнято рішення про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства, іноземець був зобов'язаний залишити територію України строком до 16.07.2022 року, включно. Таким чином, через ухилення від виконання в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення від 17.06.2022 року за № 414, у контексті пункту 14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець визнається нелегальним мігрантом, тобто особою, яка законно прибула в Україну, але втратила підстави для подальшого перебування та ухиляється від виїзду з України. Під час проведення додаткового перевірочного заходу за адресою: АДРЕСА_1 , щодо громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іноземця виявлено не було. Ураховуючи, що зазначена особа уникає строків і порядку виконання рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, враховуючи подальше незаконне перебування особи на території України, що впливає на державні інтереси та забезпечення національної безпеки України, керуючись абзацом 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI, вирішив заборонити громадянину Китайської Народної Республіки на установчі дані ОСОБА_3 (прізвище) ОСОБА_4 (ім'я), лат. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стать: чоловіча, місце перебування: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Китайської Народної Республіки серії НОМЕР_1 , термін дії 02.08.2016 - 01.08.2026 роки, в'їзд в Україну терміном на 3 (три) роки, з 20.07.2022 до 20.07.2025 роки.
Тобто, під час прийняття рішення про заборону в'їзду № 218 від 20.07.2022 року було встановлено невиконання громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким зобов'язано його покинути територію України у термін до 16.07.2022 року.
Таким чином, з урахуванням приписів Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області мало право з власної ініціативи приймати рішення про заборону в'їзду в Україну.
З оскаржуваного рішення вбачається, що його прийнято відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 13 ЗУ “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, тобто в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю.
Згідно з п.18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №1 від 25 червня 2009 року “Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні” необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд.
Отже, посилання представника позивача на те, що рішення не містить доказів того, що перебування позивача на території України впливає на державні інтереси та забезпечення національної безпеки України, не є спроможними.
Суд також відхиляє посилання позивача про неможливість виїзду з України у зв'язку з запровадженням військового стану, оскільки судом встановлено, та жодним чином не спростовано позивачем, що громадянин КНР ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, та інших територіальних підрозділів ДМС України, для добровільного повернення, не звертався. При цьому, про те, що він є нелегальним мігрантом, позивач розумів.
Крім того, кожен іноземний громадянин має право звернутись до посольства своєї країни в Україні, та повідомити про свій намір виїхати за межі України та обґрунтувати таку потребу. Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що громадянин КНР ОСОБА_1 звертався до посольства своєї країни на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Частиною 2 ст. 26 ЗУ “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.
Отже, оскільки 17 червня 2022 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийнято рішення № 414 про примусове повернення в країну походження громадянина Китайської Народної Республіки на установчі дані ОСОБА_3 (прізвище) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано його покинути територію України у термін до 16.07.2022 року, яке ним не виконано, що не заперечується позивачем, суд дійшов висновку, що Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, приймаючи оскаржуване рішення від 20.07.2022 року № 218, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 218 від 20 липня 2022 року про заборону в'їзду в Україну громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 3 роки, з 20.07.2022 року до 20.07.2025 року, не є обґрунтованими, та відповідно задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, оскільки позовна вимога про визнання протиправним та скасування доручення, надане заступником начальника ГУДМС України в Одеській області А.Максименко на ім'я Першого заступника Голови Державної прикордонної служби України В.Нікіфоренко щодо виконання рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 218 від 20 липня 2022 року про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , із строком здійснення контролю виконання доручення з 20.07.2022 до 20.07.2025 р., яке було відправлене до виконання із супровідним листом № 5100.5.7- 5346/51.3-22 від 20.07.2022 року, - є похідною, як наслідок, задоволенню також не підлягає.
Відтак, враховуючи вищенаведене, судом не встановлено законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 218 від 20 липня 2022 року про заборону в'їзду в Україну громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 3 роки, з 20.07.2022 року до 20.07.2025 року; визнання протиправним та скасування доручення, надане заступником начальника ГУДМС України в Одеській області А.Максименко на ім'я Першого заступника Голови Державної прикордонної служби України В.Нікіфоренко щодо виконання рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 218 від 20 липня 2022 року про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , із строком здійснення контролю виконання доручення з 20.07.2022 до 20.07.2025 р. яке було відправлене до виконання із супровідним листом № 5100.5.7- 5346/51.3-22 від 20.07.2022 року.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, беручи до уваги вище окреслене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення № 218 від 20 липня 2022 року, а також доручення про заборону в'їзду в Україну терміном на 3 роки, не є правомірними, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а отже задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ZHANG WEI) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 218 від 20 липня 2022 року про заборону в'їзду в Україну громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 3 роки, з 20.07.2022 року до 20.07.2025 року; визнання протиправним та скасування доручення, надане заступником начальника ГУДМС України в Одеській області А.Максименко на ім'я Першого заступника Голови Державної прикордонної служби України В.Нікіфоренко щодо виконання рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 218 від 20 липня 2022 року про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , із строком здійснення контролю виконання доручення з 20.07.2022 до 20.07.2025 р. яке було відправлене до виконання із супровідним листом № 5100.5.7- 5346/51.3-22 від 20.07.2022 року, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 01.03.2024 р., з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відрядженні, у період часу з 19.02.24 р. по 23.02.2024 р., а також на лікарняному - з 26.02.2024 р. по 29.02.2024 р., включно.
Суддя Ю.В. Харченко
.