28 лютого 2024 рокусправа № 380/28378/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув у місті Львові в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) в якому просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.10.2022 року перерахунок моєї пенсії, без застосування неконституційних граничних обмежень щодо суми нарахованої пенсії та здійснити її виплату з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з урахуванням виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 у справі № 380/11488/23 орган ПФ здійснив перерахунок його пенсії, з 01.10.2022 ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”. Позивач стверджує, що в результаті проведеного перерахунку пенсії від 01.10.2023 йому нарахована пенсія в розмірі, 21824,26 грн., проте розмір пенсійної виплати становить 20930 грн. у зв'язку з “обмеженням максимальним розміром” пенсії. Позивач вважає таке обмеження пенсії незаконним, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/114/88/23 здійснив перерахунок пенсії позивача, включив щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. Звертає увагу, що рішенням від 30.06.2023 у справі № 380/114/88/23 зобов'язань на ГУ ПФУ у Львівській області щодо перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром не покладено.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
30.06.2023 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення №380/11488/23, відповідно до якого задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області, суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення здійснення виплати щомісячної доплати ОСОБА_1 в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14.07.2021 №713;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01.10.2022 перерахунок і виплату щомісячної доплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14.07.2021 №713, з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення суду у справі № 380/11488/23 ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача. В процесі проведення перерахунку пенсії орган ПФУ основний розмір пенсії визначив в розмірі 80% грошового забезпечення в розмірі 11970,14 грн. (14962,68 * 80% з урахуванням індексації 15564,92 грн., доплати 20557,46 грн., включив щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. на підставі постанови КМУ № 713 та обмежив її максимальним розміром (підсумок пенсії з надбавками становив 21824,26 грн., з урахуванням максимального розміру з 01.10.2023 розмір пенсії склав 20930 грн.
При прийнятті рішення у цій справі суд керується такими мотивами:
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011:
- внесені зміни у статтю 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (підпункт 8 пункту 6 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 3668-VI), зокрема, частину п'яту цієї статті викладено в такій редакції: “Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність”;
- пунктом 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), відповідно до якого внесені зміни у частину п'яту статті 43 шляхом доповнення реченням такого змісту: “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень”. Пунктом 2 розділу II “Прикінцеві положення” цього закону визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
В статтю 43 Закону № 2262-XII Законом України № 1080-VIII від 12.04.2016 вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п'ята статті 43 Закону № 2262-XII з 06.05.2016 (з дати набрання чинності Закону № 1080-VIII) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців.
Конституційний Суд України 20.12.2016 за результатами розгляду справи № 1-38/2016 прийняв рішення № 7-рп/2016 та, серед іншого, вирішив таке: - визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; - положення частини сьомої статті Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України в цьому рішенні зазначив, що оспорюваними положеннями Закону № 2262 тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43).
Конституційний Суд України ствердив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 суперечать статті 17 Конституції України.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VІII (далі - № 1774-VІII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року”.
Отже, з 20.12.2016 нечинною є частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року”.
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-ХІІ відсутня ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Оцінюючи доводи сторін з цього питання суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 10.09.2021 № 300/633/19, суд касаційної інстанції висловлював висновок у подібних правовідносинах щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців про те, що: “ буквальне розуміння змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Отже, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження”.Пенсія по інвалідності призначена позивачу на підставі Закону № 2262-XII з 1994 року, тому обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим Законом № 3668-VI, не поширюється на позивача.
При цьому, відповідно до наданих суду документів (перерахунку пенсії на підставі рішення суду у справі № 380/11488/23, розрахунку на доплату) на підтвердження обґрунтованості вимог позивача, орган ПФУ з 01.10.2023 провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду № 380/11488/23 від 30.06.2023 з включенням доплати на підставі Постанови КМ України № 713 від 14.07.2021, проте в процесі цього перерахунку ГУ ПФУ обмежило розмір пенсійної виплати із нарахованих 21824,26 грн. до 20270 грн. за жовтень-листопад 2022 року, до 20324,25 грн. за період з грудня 2022 року по лютий 2023 року, до 20930 грн. за період з березня 2023 року і надалі, з мотивацією “з урахуванням максимального розміру пенсії”. Суд, враховуючи наведені вище мотиви, дійшов висновку, що дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача з 01.10.2022 максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) є протиправними та такими, що призвели до зниження розміру належного йому пенсійного забезпечення.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ у Львівській області прав позивача є спонукання (зобов'язання) відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії за вислугу років з 01.10.2022 відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, враховуючи при цьому раніше виплачені за цей період суми пенсії. Отже, в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів суд керується такими мотивами:
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: -пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до норм статей 3,4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до абзацу четвертого статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159. Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: -пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення). -
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
При вирішенні цього спору суд враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 у справі №200/11292/19-а такого змісту: «…основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу».
В період з 01.10.2022 відповідач нарахував та виплатив позивачу пенсію в заниженому розмірі (за рахунок протиправного обмеження її розміру «максимальним»), з метою поновлення прав позивача суд приймає рішення зобов'язального характеру. На виконання цього рішення суду відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за період з 01.10.2022 без обмеження її розміру максимальним. З огляду на те, що відповідач такого перерахунку та, відповідно, розрахунку ще не провів, вимоги позивача щодо нарахування та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії є передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Суд не здійснює розподіл судових витрат, оскільки позивач є інвалідом другої групи внаслідок війни та звільнений від сплати судового збору згідно Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.
Керуючись ст.ст. 9,90,139,229,241-246,251,255,257-258,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії з 01.10.2022 шляхом обмеження розміру пенсії «максимальним розміром».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ідентифікаційний код 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 01.10.2023 відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати не розподіляти.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович