27 лютого 2024 року № 826/13253/17
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, -
17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі також - відповідач-1 або Департамент), комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі також - відповідач-2 або КП «Київблагоустрій»), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту міського благоустрою та захисту природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що оформлене протоколом № 115 від 11 вересня 2017 року в частині вжиття заходів демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 26, що належить позивачу;
визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 вересня 2017 року № 476/09-17, видане КП «Київблагоустрій», що стосується вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 26, що належить позивачу;
визнати протиправними дії Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) щодо здійснення демонтажу нежитлового приміщення торгівельного комплексу літера А-Б площею 232,3 кв.м., літера В площею 157,1 кв.м., а всього загальною площею 389,40 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 826/13253/17 скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Колесніковій І.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2021 року дану адміністративну справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що спірним дорученням відповідачем 1 прийнято рішення про вжиття заходів з демонтажу тимчасових споруд торгівельного, побутового призначення, хоча об'єкт який демонтовано не відноситься до Тимчасових споруд або елементів благоустрою, а є об'єктом нерухомого майна.
Відповідачі проти позову заперечують з огляду на відповідність оскаржуваних рішень та дій вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, провідним інспектором комунального підприємства «Київблагоустрій» винесені приписи № 1702388, № 1702387, № 1702386 від 18 січня 2017 року про усунення порушення на підставі Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051. У вказаних приписах зазначено, що позивачем допущено порушення підпункту 20.1.1. Правил благоустрою міста Києва та запропоновано усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди (МАФ) власними силами в 3-денний термін та відновити благоустрій. В разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства. Приписи вручені позивачу про що свідчить його підпис.
11 вересня 2017 року Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) видано Комунальному підприємству «Київблагоустрій» доручення № 476/09-17 щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 26, що належить позивачу.
Представниками КП «Київблагоустрій» та підрядної організації на підставі приписів №1702388, № 1702387, № 1702386 від 18.01.2017 та доручення № 476/09-17 Департаменту проведено демонтаж торгівельного комплексу, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 26, що належить позивачу, в період з 26.09.2017 по 14.10.2017, про що складено акти про демонтаж № 03-599/ВК від 13.10.2017, № 03-598/ВК від 12.10.2017, № 03-567/ВК від 28.09.2017, № 03-561/ВК від 26.09.2017, № 03-602/ВК від 14.10.2017, № 03-605/ВК від 14.10.2017.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Правові, економічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807- IV (далі - Закон № 2807-IV).
Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом (стаття 20 Закону № 2807-IV).
Так, рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва, які, згідно зі статтею 34 Закону № 2807-IV є нормативно-правовим актом, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
Відповідно до пункту 19.1.1 Правил благоустрою міста Києва, контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», цих Правил здійснюється Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Києві, та управліннями (відділами) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій), а також Головним управлінням МВС України в м. Києві, іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в межах наданих повноважень, комунальними підприємствами, установами та організаціями, які несуть відповідальність за належне утримання об'єктів благоустрою.
Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом:
1) проведення перевірок території;
2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян;
3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;
4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
Рішенням Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року № 246/9734 «Про міський благоустрій» було затверджено Положення про головного інспектора та інспекторів з благоустрою м. Києва, яким надано повноваження інспекторам КП «Київблагоустрій» здійснення контролю за станом благоустрою м. Києва.
Так, у відповідності із пункту 1 вказаного Положення, Головний інспектор та інспектор з благоустрою м. Києва - посадові особи управління контролю за благоустроєм міста Києва Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), інспектори районних в місті Києві відділів контролю за благоустроєм, інспектори КП «Київблагоустрій» наділені повноваженнями із здійснення контролю за станом благоустрою населеного пункту, виконанням Правил благоустрою м. Києва, а також притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою.
Повноваження, зокрема, Інспектора КП «Київблагоустрій» проводити перевірки у сфері благоустрою та виносити приписи з метою з'ясування наявності/відсутності дозвільної документації визначено пунктом 20.2.1 Правил благоустрою міста Києва.
Отже, інспектор КП «Київблагоустрій» є особою, якій надано повноваження здійснювати контроль за станом благоустрою населеного пункту та право вносити припис з вимогою про усунення порушень у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) елементів благоустрою.
Положеннями пункту 20.2.11 Правил благоустрою міста Києва визначено, що у разі виявлення уповноваженими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП «Київблагоустрій» самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи), елементів об'єктів благоустрою, їх власникам (користувачам або особам, які здійснили розміщення (встановлення)), вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, елементу об'єкта благоустрою, із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 розділу XIII цих Правил.
Таким чином, у разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою посадова, особа контролюючого органу, зокрема, інспектор КП «Київблагоустрій», зобов'язаний скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог Правил благоустрою міста Києва затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року, в якому зазначаються дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала припис, відомості про особу, на яку складений припис, та надаються пропозиції щодо усунення причин та умов, які спричиняють порушення благоустрою території. Припис є обов'язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою (пункт 20.2.1 Правил благоустрою міста Києва).
У приписі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала припис, відомості про особу, на яку складений припис, та надаються пропозиції щодо усунення причин та умов, які спричиняють порушення благоустрою території.
Припис підписується особою, яка його склала, і особою, на яку він складений.
У разі відмови особи отримати припис в графі «Припис одержав» робиться про це запис.
У разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог цього Положення. У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису
Наведене свідчить, що винесення припису є результатом проведеної перевірки, в якому власнику пропонується надати в певний строк дозвільну документацію на розміщення елементу благоустрою або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами в разі відсутності відповідних дозвільних документів.
Як вже зазначалось, 18 січня 2017 року провідним інспектором КП «Київблагоустрій» було виявлено порушення благоустрою міста, яке полягало у розміщенні тимчасових споруд (МАФ) по АДРЕСА_1 , та з метою усунення порушень Правил благоустрою м. Києва винесено приписи № 1702388, № 1702387.
Встановлено термін на виконання вимог приписів - 3 дні. Попереджено, що у разі невиконання вимог приписів будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства.
Приписи вручені ОСОБА_1 про що свідчить його підпис в графі вручення припису.
Враховуючи те, що позивачем не було надано дозвільної документації на розміщення спірних споруд, зокрема доказів укладання договору пайової участі з Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оформлення паспорту прив'язки тимчасової споруди, а згідно із наданими позивачем документами не можливо було визначити місцерозташування такої нерухомості на місцевості та встановити, що виявлена інспектором споруда є дійсно тим самим нерухомим майном із адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 26-А, Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 11 вересня 2017 року було прийнято рішення (доручення № 064-9353), яким доручено КП «Київблагоустрій» вжити заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою (павільйону) по АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що павільйони щодо якого винесено оскаржуване доручення є нерухомими майном - торгівельним комплексом за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження права власності надає Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним № 21377159 від 07 травня 2014 року.
Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, а також у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються достовірними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, п. 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).
Відтак, без встановлення факту набуття позивачем права власності саме на торгівельний комплекс літ. «А-Б» та літ. «В» по АДРЕСА_1 (зокрема для з'ясування статусу спірного приміщення: об'єкт нерухомого майна чи тимчасова споруда) є неможливим встановлення факту порушення такого права відповідачами та відповідно відновлення порушених прав позивача.
У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що саме невирішення вказаного питання при першому розгляді справи стало підставою для повернення справи Верховним Судом на новий розгляд.
Як вказує позивач спірна будівля придбана ним за договором купівлі продажу № 797 від 05 квітня 2013 року.
При цьому копію вищевказаного договору суду, з метою дотримання вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), позивач не надав.
Оскільки в матеріалах справи відсутній договір купівлі продажу № 797 від 05 квітня 2013 року, на який посилається позивач як на підставу набуття права власності на спірні споруди, перевірити правомірність набуття права власності на спірні споруди саме як на об'єкт нерухомого майна та наявність даного нерухомого майна на час проведення реконструкції (квітень 2014) не є можливим.
Натомість, як убачається з наявного в матеріалах справи в технічного паспорта, який виготовлений 01 квітня 2014 року, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 станом на день виготовлення технічного паспорту (01 квітня 2014 року) не введено в експлуатацію. Відомості про прийняття в експлуатацію містяться лише з 17 квітня 2014 року (дата реєстрації ДАБІ України декларації).
Позивач вказує, що подальшому ним було проведено реконструкцію вказаної будівлі, що підтверджується технічним паспортом від 01 квітня 2014 року декларацією про початок виконання будівельних робіт, декларацією про готовність об'єкту до експлуатації зареєстрованою Державною архітектурно-будівельною інспекцією 17 квітня 2014 року.
Однак, наказом Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю міста Києва від 06 квітня 2018 року № 148 скасовано реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації.
При цьому, відомості до технічного паспорту про прийняття в експлуатацію споруди внесені на підставі декларації про готовність об'єкту до експлуатації зареєстрованою Державною архітектурно-будівельною інспекцією 17 квітня 2014 року (скасована наказом від 06 квітня 2018 року).
У постанові від 27 січня 2020 року по справі № 465/249/15-а Верховний Суд підкреслив, що скасування законних підстав набуття права власності на споруду як нерухоме майно, позбавляє запис про державну реєстрацію права власності самостійного правового значення. Відомості реєстру про набуття права власності позивачем на вказаний об'єкт нерухомості не можуть братися до уваги як офіційні і достовірні.
Таким чином, є всі підстави вважати, що позвиач здійснив реконструкцію неіснуючої забудови (особа не набувала права власності на нерухоме майно станом на день реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт), тобто фактично особою було вказано недостовірні дані у Декларації про початок виконання будівельних робіт «реконструкція приміщень торгівельного комплексу» зареєстровану ДАБІ України 03 квітня 2014 року № ІУ 082140930192 з метою легалізації споруди, що була розміщена на не відведеній для цієї мети земельній ділянці, та збудована без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Слід зазначити, що визначення об'єкту як нерухомості відповідно до приписів статті 181 ЦК України, статті 1 Закону України «Про іпотеку» та статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлюється комплекс кваліфікуючих ознак для нерухомого майна, основним критерієм якого виступає земельна ділянка, на якій такі об'єкти розташовані, а відтак визначення місцезнаходження такої земельної ділянки та встановлення адреси об'єкту, що інакше унеможливлює ідентифікацію такого об'єкта.
Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Відповідно документами, які підтверджують право власності на земельну ділянку є: державний акт про право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину.
На підтвердження права користування земельною ділянкою, позивачем долучено до матеріалів справи Витяг з бази міського земельного кадастру від 06 грудня 2016 року та зазначається, що нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-А розташоване на земельній ділянці із кодом 62:029:0090.
Із наданих позивачем документів, зокрема, технічного паспорту вбачається, що нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 побудовано у 1999 році.
Тобто, із доводів позивача вбачається, що нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 було збудовано у 1999 році, при цьому його фактичне розташування на місцевості є земельна ділянка із кодом 62:029:0090.
Так, у м. Києві діє відкритий Публічний геопортал Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності (МІАС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва» розпорядником інформації якого є Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
Містобудівний кадастр визначається як державна система зберігання та використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.
За допомогою отриманої інформації із вказаного ресурсу вбачається, що станом на 2011, 2013 роки на земельній ділянці із кодом 62:029:0090 у м. Києві дійсно знаходяться споруди стосовно яких інспектором КП «Київблагоустрій» було складено приписи та які, в свою чергу, позивач вважає нерухомим майном із адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-А.
Однак, станом на 2005 рік, споруди на земельній ділянці із кодом 62:029:0090 у м. Києві стосовно яких інспектором КП «Київблагоустрій» було складено приписи та які, в свою чергу, позивач вважає нерухомим майном із адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-А - відсутні.
Таким чином, належне позивачу нерухоме майно, яке було збудовано у 1999 році із адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-А, не знаходиться на земельній ділянці із кодом 62:029:0090 у м. Києві. Тобто, демонтовані тимчасові споруди та нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не є одним і тим же об'єктом.
Вказане підтверджується також і листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 03 січня 2018 року № 057023-165, в якому зазначається про те, що земельна ділянка (код 62:029:0090) будь-якій фізичній чи юридичній особі у користування чи у власність не передавалась
Крім того, згідно листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07 квітня 2023 року Київська міська рада не приймала рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Братиславській, 26-а у Деснянському районі м. Києва та передачі її будь-якій фізичній чи юридичній особі у власність чи користування.
Іншим критерієм об'єкту нерухомого майна є присвоєння поштової адреси, яка є єдиною можливістю ідентифікувати об'єкт нерухомого майна та визначити його місце розташування та відповідно встановити чи дійсно рішення, дії стосуються саме об'єкту нерухомого майна позивача. На необхідності дослідження факту присвоєння майну поштової адреси за аналогічних обставин наголошувалось, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року у справі №826/6164/16.
Однак в матеріалах справи відсутні і докази присвоєння поштової адреси, яка є єдиною можливістю ідентифікувати об'єкт нерухомого майна та визначити його місце розташування та відповідно встановити чи дійсно рішення, дії стосуються саме об'єкту нерухомого майна позивача.
Натомість, як вбачається з листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22 листопада 2018 року №055-833 в Реєстрі адрес, який розроблений в м. Києві відповідно до Положення про реєстр адрес у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394, не зафіксовано відомостей про адресу вул. Братиславська, 26-А та АДРЕСА_3 в Деснянському районі.
Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 24 квітня 2023 року вих. №№055-2818, згідно з електронною базою даних Департаменту та даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності, містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на вул. Братиславській, 26-а літера «А-Б» в Деснянському районі м. Києва не надавались. В реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві» відсутні відомості про документ щодо присвоєння нежитловому приміщенню торговельного комплексу літера «А-Б» поштової адреси вул. Братиславська, 26-А в Деснянському районі м. Києва
Згідно відомостей сервісу Містобудівного кадастру м. Києва, який знаходиться у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), у м. Києві не існує об'єктів нерухомого майна з адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 26-А, вказана адреса відсутня у містобудівному кадастрі м. Києва.
Окрім того, на відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №283/240/18 досліджувалося питання розмежування капітальної споруди та тимчасової споруди, а також нормативні вимоги щодо облаштування фундаменту і зроблено такі висновки:
«За нормами ДБНВ.2.1-10-2009 «фундамент - частина будівлі чи споруди, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну».
Фундаменти класифікуються, згідно з ДБН, як «фундаменти малозаглиблені».
Фундаменти малозаглиблені, мілкого закладання - передають навантаження на ґрунт переважно через підошву фундаменту.
Фундамент - це підземний чи підводний конструктивний елемент будівлі, що сприймає всі навантаження від вище розташованих вертикальних елементів несучого остова, бічного тиску ґрунту нерівномірних їх деформацій та передає їх на ґрунтові основи. Відстань від поверхні планування до нижньої площини фундаменту (підошви) - це глибина закладання фундаменту. Фундаменти поділяють на фундаменти мілкого та глибокого закладання.
Фундаменти мілкого закладання мають такі особливості:
- навантаження на основи передаються в основному через підошву фундаменту;
- співвідношення зовнішніх розмірів (висоти і ширини) складають не більше 4, що дозволяє розглядати такі фундаменти при їх повороті, як жорсткі конструкції;
- фундаменти влаштовують у відкритих котлованах або в порожнинах, утворених в масивах ґрунту.
Фундаменти глибокого закладання мають такі особливості:
- навантаження на основи передаються в через підошву фундаменту і бокову поверхню;
- співвідношення зовнішніх розмірів (висоти і ширини) більше 4;
- фундаменти влаштовують шляхом заглиблення в ґрунтовий масив або в порожнини, розташовані в масиві.
... віднести бетонну основу до поняття «фундамент», не є можливим».
Натомість, матеріали справи не містять відомостей про те, що демонтована споруда мала заглиблений фундамент.
Також матеріали справи не містять проектної документації на будівництво, відомостей про ступінь готовності, жодних доказів введення в експлуатацію належного позивачу нерухомого майна за адресою; м. Київ, вул. Братиславська, 26-А, зокрема відповідно до вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Викладене у своїй сукупності та взаємозв'язку, надає обґрунтовані підставі стверджувати, що належне позивачу приміщення (правовий статус будівлі за наявними у справі матеріалами можна визначити як самочинне будівництва) та демонтовані на виконання доручення Департаменту від 11 вересня 2017 року павільйони, які не належали до капітальних споруд чи об'єктів нерухомого майна, що давало Департаменту право на усунення допущених порушень благоустрою шляхом демонтажу торгівельного павільйону, це різні споруди з різними адресами, конструктивними елементами, технічними характеристиками, тощо.
Водночас, відповідно до пункту 13.1.1 Правил благоустрою міста Києва розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок розміщення тимчасових споруд).
У свою чергу поняття «тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності» міститься у статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та наведено наступним чином: тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівель них виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Так, відповідно до пунктів 2.1-2.3 Порядку розміщення тимчасових споруд підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив'язки ТС.
Згідно з пунктом 1.4 Порядку розміщення тимчасових споруд паспорт прив'язки тимчасової споруди - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення тимчасової споруди на топографо- геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.
Згідно із пунктом 3 рішення Київської міської ради від 04 вересня 2014 року № 62/62 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» та деяких рішень Київської міської ради» Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено укладати договори щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою із суб'єктами господарювання відповідно до Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва (далі - Порядок № 56/5443).
Пунктами 1.2, 1.4 Порядку № 56/5443 визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Пайова участь (внесок) в утриманні об'єктів благоустрою залучається з метою надання власникам тимчасових споруд (далі - ТС) права реалізувати свій проєкт встановлення (розміщення) ТС на території міста Києва.
Згідно із пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Порядку № 56/5443 у всіх питаннях щодо організації залучення Пайової участі (внеску) в утриманні об'єктів благоустрою виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) виступає в особі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент).
У разі встановлення (розміщення) ТС на об'єктах благоустрою, розташованих на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Києва, власник ТС укладає договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.
25 грудня 2014 року Київською міською радою прийнято рішення № 746/746 «Про особливості застосування Порядку розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально- культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві», у відповідності до якого внесено зміни до рішення Київської міської ради від 04 вересня 2014 року № 62/62.
Пунктом 6 вказаного рішення вирішено затвердити Порядок проведення конкурсу щодо надання права на оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди.
Пунктом 7 вирішено, що для оформлення паспорта прив'язки ТС суб'єкту господарювання надається 60 календарних днів за умови сплати пайової участі у строки, визначені в договорі щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.
У разі, якщо право на оформлення паспорта прив'язки ТС суб'єктом господарювання не реалізовано протягом строку, зазначеного в цьому пункті, відповідне місце розміщення ТС в Комплексній схемі вважається вільним, на підставі чого комісія з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально- культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства (далі - Комісія) має право надати право на оформлення паспорта прив'язки ТС іншому суб'єкту господарювання (пункт 7 Порядку).
Таким чином, право на встановлення (розміщення) тимчасових споруд (малих архітектурних форм) особа набуває після укладання договору пайової участі з Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оформлення паспорту прив'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів укладання договору пайової участі з Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оформлення паспорту прив'язки тимчасової споруди.
Таким чином, враховуючи у сукупності все наведене вище, суд доходить висновку про те, що дії органів у сфері благоустрою населеного пункту в даному випадку вчинені правомірно з метою приведення території населеного пункту у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм (Закону України «Про благоустрій населених пункті», Правил благоустрою міста Києва), направлених на захист суспільних інтересів територіальної громади. А тому, відповідно, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, доводи щодо правомірності яких не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень та дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, корпус 2; код ЄДРПОУ 34926981), комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, корпус 2; ЄДРПОУ 26199708) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.