26 лютого 2024 рокуСправа № 160/3388/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11.08.2020 року по 15.05.2023 року відповідно до абз. 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію за період з 11.08.2020 року по 17.05.2023 року включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року у позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів, з дня отримання копії даної ухвали, а саме зобов'язано: - надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також доказів на підтвердження поважності цих причин.
Вказана ухвала суду не оскаржувалася та відповідно набрала законної сили 12.02.2024р. з моменту її підписання суддею відповідно до ч.2 ст.256 КАС України.
На виконання вказаної ухвали суду на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
Досліджуючи поважність вказаних причин пропуску позивачем строку на звернення до суду, суд зазначає наступне.
У вказаній заяві позивач підтверджує факт пропуску строку звернення до суду із даним позовом та зазначає, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України та у зв'язку із збройною агресією російської федерації не мав можливості звернутися до суду для захисту своїх прав, проте жодного доказу на підтвердження зазначених або інших обставин неможливості звернення до суду із даним позовом не надає.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Європейський Суд з прав людини в ухвалі від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України") також вказав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 45 рішення від 28.10.1998 року у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Верховний Суд у постанові від 19 січня 2021 року по справі № 300/1411/19 зазначив, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
З огляду на те, що заява про поновлення строку звернення до суду не містить обґрунтувань та належних доказів на підтвердження того, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, позивачем не доведено пропуск звернення до суду з поважних причин, тому така заява задоволенню не підлягає.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі викладеного суд у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що підстави, вказані представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не є поважними, відповідно, в задоволенні такої заяви належить відмовити.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви належним чином та у визначений судом в ухвалі від 12 лютого 2024 року спосіб і строк.
За приписами п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві: - у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; - у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи не визнання судом поважними підстави пропуску строку звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду, позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити позивачу, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Суддя Н.В. Турлакова