28 лютого 2024 р.Справа №57зп-24/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ухова Романа Владиславовича, про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви,
26.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв'язку через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача - адвоката Ухова Романа Владиславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій заявник просить суд:
- у порядку забезпечення позову вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі щодо його мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та щодо визнання певних дій протиправними та зобов'язання вчинити дії керівництво ВЧ НОМЕР_1 стосовно рапорту про звільнення ОСОБА_1 .
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що ОСОБА_1 за місцем роботи надійшла повістка від Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП. Він з'явився до ОРТЦК та повідомив про наявність причин для відстрочки, на підставі абзаців 10 та 11 частини першої статті 23 Закону Україну "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку". Проте така інформація врахована ОРТЦК не була і позивача зараховано до списків військової частини, де на час звернення до суду він проходить навчання перед направленням до іншої військової частини. Тому дії і рішення ОРТЦК щодо мобілізації ОСОБА_1 є незаконними. Він планує оскаржити такі дії і рішення до суду. Заявник зазначає, що у разі відсутності забезпечення позову, рішення суду неможливо буде виконати, оскільки може бути порушено його конституційне право на життя, а саме: буде створена загроза для його життя. Крім того, заявник повинен доглядати за особою з інвалідінстю ІІ групи. Це може позбавити таку особу можливості перемістити її у безпечне місце, у разі погіршення ситуації в країні, а також така особа може зазнати різкого погіршення свого здоров'я, в звя'зку з ситуацією, яка пов'язана з заявником. Тому ОСОБА_1 вважає заяву є обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову у даній справі суд виходить з наступного.
Відповідно до частини статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Тобто, положення цієї статті покликані гарантувати виконання рішення суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до норми п.10 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Суд звертає увагу, що будь-яке забезпечення позову у справі застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
До заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви, зокрема додано копії паспорту особи з інвалідністю, витягу із акту огляду у МСЕК, довідки МСЕК.
Позивач зазначає, що є беззаперечним його право на відстрочку та той факт, що Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП не врахувало таких обставин. Проте окрім фрази, що заявник "повідомив" представників ОРТЦК, жодних доказів такого повідомлення надано не було, як і не зазначено детальних обставин такого повідомлення.
Тому відсутня очевидність, оскільки не спростовано заявником, що про вказані обставини він повідомив ОРТЦК належним чином, а не вже після своєї мобілізації повідомив адвокату, який надає йому правову допомогу, що може виключати неправомірність дій ОРТЦК на момент прийняття рішеня та вимагати інших правових процедур для вирішення спірної ситуації.
Суд звертає увагу, що вказані обставини входять в предмет доказування під час розгляду позовних вимог та не можуть досліджуватися при розгляді заяви про забезпечення позову.
В той же час, заява про забезпечення позову розглядається судом до моменту відкриття провадження у справі.
Крім того, суд звертає увагу, що якщо про такі факти не повідомлялось ОРТЦК належним чином, то заявник не позбавлений права ініціювати вирішення такого питання, шляхом подання відповідного рапорта до свого військового керівництва, чому може сприяти і представник заявника.
Також, забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та має іншу мету, а все обгрунтування заяви зводиться до незаконності дій ОРТЦК.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та обставинам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки, запропонований заявником спосіб забезпечення адміністративного позову, у даному випадку, є передчасним, заява не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
Суд вважає, що вказані в заяві доводи не містять тих положень, реалізація яких може мати саме невідворотні наслідки для самого позивача, що слугують підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Також, суд зазначає, що до заяви про забезпечення позову заявником надано документи, які є не достатніми для того, аби обґрунтовано підтвердити наявність правових підстав для забезпечення позову.
Стосовно неможливості ефективного захисту прав заявника, то суд зазначає, що забезпечення позову, крім іншого, повинно гарантувати, що такий захід дійсно захистить можливість реального виконання рішення або захисту прав.
Враховуючи твердження представника заявника, суд зауважує, що незважаючи на обов'язок доведення таких обставин саме позивачем, ним не доведено, як заборона переміщення, переведення чи зміни дислокації заявника забезпечить його безпеку до вирішення спору по суті, в той час як саме військове керівництво, в умовах введення в Українні воєнного стану, повинно вирішувати питання безпеки особового складу військових частин, в тому числі і стосовно їх переміщення в безпечні місця, тощо.
Тому забезпечення позову запропонованим заявником способом може створити ще більші ризики для заявника, за наявності відповідних заборон під час реальної необхідності переміщення.
Тим більше, як вже зазначено, не є очевидним порушення прав заявника, оскільки наявні питання, які суд не має права вирішувати на даній стадії.
Отже, представником позивача наведено у заяві твердження, які не обгрунтовано, в тому числі, в контексті ефективності забезпечення позову (реальність його безпосереднього виконання і впливу). Містить лише певні припущення представника позивача. Посилання на ризики для життя позивача не можуть бути единою підставою для забезпечення позову, тим більше у вигляді, який визначений заявником.
Крім того, обгрунтування дотримання балансу інтересів для сторін заявником також не надавалось.
За таких обставин, суд вважає, що станом на час розгляду вказаної заяви про забезпечення позову, позивач не надав доказів очевидної протиправності дій суб'єкта владних повноважень та не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Отже, на думку суду, зазначені обставини в їх сукупності свідчать про необґрунтованість наданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Ухова Романа Владиславовича в інтересах ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова