Іменем України
№ 610/503/23
№ 2/610/117/2024
26 лютого 2024 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого: Стригуненка В.М.
за участю
секретаря: Афоніної Д.О.,
розглянувши в місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
31.07.2023 ОСОБА_1 подала позовну заяву, в якій просить розірвати шлюб з ОСОБА_2 та залишити малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із нею, після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що сторони мають різні погляди на життя, втратили почуття любові один до одного, між ними постійно виникають конфлікти і сварки; фактично шлюбно-сімейні відносини припинені, шлюб носить формальний характер, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам позивача, спір про місце проживання неповнолітньої дитини між сторонами відсутній.
Позивач просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с. 3).
Відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання (перебування) (а.с. 11, 16), однак на пошту за отриманням судової повістки, копії позовної заяви з доданими до неї документами і в судове засідання не з'явився (а.с. 20-21), причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.
Тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі відповідача в розгляді справи.
Судовим розглядом встановлено наступне.
Згідно із статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За положеннями частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Одночасно згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено частиною сьомою статті 240 ЦПК України.
Отже, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
17 серпня 2002 року у Борщівській сільській раді Балаклійського району Харківської області за актовим записом № 4 сторони зареєстрували шлюб (а.с. 4). Від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, проживають окремо.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, до суду не з'явився, що розуміється судом як небажання зберегти шлюб і фактичне визнання позову.
Окрім того, сам факт розірвання шлюбу не може бути перешкодою для примирення сторін, якщо у них є таке бажання.
Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.
Щодо вимоги про залишення проживання неповнолітньої дитини разом з позивачем суд зазначає наступне.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Питання констатації місця проживання дитини у рішенні суду про розірвання шлюбу досліджено і у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 405/4659/21.
Наданими суду доказами не підтверджено відсутність спору між сторонами про те, з ким з батьків буде проживати дитина після розірвання шлюбу.
Батьки дитини можуть самостійно визначити місце проживання дитини з кимось з них, у разі їх окремого проживання, а разі неможливості, наявності спору, звернутися до органу опіки та піклування або подати позов про визначення місця проживання дитини з кимось з них.
Сімейним кодексом України не передбачено обов'язку суду вирішувати питання про залишення проживання дитини з одним із подружжя при розірванні шлюбу.
Тому позов в частині цієї вимоги задоволенню не підлягає.
Внаслідок часткового задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 189-273 ЦПК України,
1.Позов задовольнити частково.
2.Розірвати шлюб, зареєстрований 17 серпня 2002 року у Борщівській сільській раді Балаклійського району Харківської області, актовий запис № 4, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3.Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_1 ».
4.В іншій частині позову відмовити.
5.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) 1073,60 гривні судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .
Головуючий В.М. Стригуненко