29 лютого 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/1596/23
Апеляційне провадження № 22-з/824/43/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Томіна Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 06 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодування в сумі 2 017 грн. 00 коп., витрати під час огляду транспортного засобу в сумі 500 грн. 00 коп. та витрати пов'язані із проведенням експертизи в сумі 4 500 грн. 00 коп. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2 000 грн. 00 коп. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 073 грн. 60 коп. (т. 1 а.с. 109-110).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Томіна О.О. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі № 758/1596/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовлено (т. 1 а.с. 125-126).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 21 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Томін О.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн. (т. 1 а.с. 139-155).
Постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Томіна О.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 6 000 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції (т. 1 а.с. 227-236).
20 грудня 2023 рокуКиївським апеляційним судом отримано заяву від представника ОСОБА_1 - адвоката Томіна О.О. про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. (т. 2 а.с. 1).
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази.
Повідомлення ОСОБА_2 повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною нею адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. ОСОБА_1 була сповіщена особисто 30 січня 2024 року про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату судового повідомлення. Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Томін О.О. подав заяву в якій просив справу розглянути за відсутності позивачки та її представника (т. 2 а.с. 11-20).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно з ч. 4 ст. 270, ст. 372 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 5 ст. 130, ч. 4 ст. 270, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяв, колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою представник ОСОБА_1 - адвокат Томін О.О. заявив, що орієнтовний розмір судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в апеляційному суді, складає 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (т. 1 а.с. 145).
Протягом п'яти днів після прийняття постанови, 15 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Томін О.О направив заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з відповідача 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 1).
На підтвердження повноважень представникаОСОБА_1 - адвоката Томіна О.О. надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 2710-15 від 27 січня 2022 року, укладеного між АБ «ТОМІН ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 73-76), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1429369 (т. 1 а.с. 156), свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія КС № 7836/10 (т. 1 а.с. 152).
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 - адвокатом Томіним О.О. надано акт наданих послуг № 2 за договором № 2710-15 про надання правничої (правової) допомоги від 27 жовтня 2022 року, яким підтверджено надання правничої допомоги виконавцем замовнику із описом робіт (т. 1 а.с. 154).
Так, розділом 3 договору про надання правничої (правової) допомоги № 2710-15 від 27 січня 2022 року передбачено порядок оплати та забезпечення виконання зобов'язань клієнтом (т. 1 а.с. 74-75).
Так, згідно з п. 3.1. договору вартість наданих послуг АБ визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок.
Згідно з п. 3.2.1. договору вартість однієї робочої години адвоката становить 2 000,00 грн.
Згідно з п. 3.2.4. договору підставою для проведення розрахунків на правовому допомогу є акт наданих послуг, який підписується сторонами.
Згідно з п. 3.2.6 договору оплата за договором здійснюється клієнтом у разі надання правничої допомоги в судах - протягом 60 банківських днів з дати набрання рішенням законної сили або на інших умовах погоджених сторонами в акті наданих послуг.
В акті наданих послуг № 2 за договором № 2710-15 про надання правничої (правової) допомоги від 27 жовтня 2022 рокуміститься опис наданих юридичних послуг АБ «ТОМІН ТА ПАРТНЕРИ» в Київському апеляційному суді на загальну суму 7 000,00 грн., а саме: 1.1 Опрацювання (ознайомлення, вивчення, правовий аналіз) ухвали Подільського районного суду м. Києва від 14 липня 2023 року у справі № 758/1596/23 - 0,5 год.; 1.2. Підготовка (складання, оформлення) та подання апеляційної скарги від 21 липня 2023 року на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 14 липня 2023 року у справі № 758/1596/23 (в т.ч. здійснення копії апел. Скарги з додатками для відповідача) - 3 год. (т. 2 а.с. 154).
З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Суд апеляційної інстанції зауважив, що предметом перегляду апеляційним судом була ухвала Подільського районного суду м. Києва від 21 липня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) за розгляд справи районним судом (т. 1 а.с. 237-242).
При цьому, постанова Київського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року, якою заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Томіна О.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено та стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 6 000 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, є самостійним актом правосуддя, яким вирішене окреме процесуальне питання, однак таке рішення не вирішує/змінює спір сторін по суті, а також не містить висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимоги, не досліджені у судовому засіданні щодо спору по суті, що є підставою для розподілу судових витрат у справі на підставі положень ст. 141 ЦПК України (т. 1 а.с. 227-236).
Аналіз положень статті 270 ЦПК України свідчить про те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов'язані з необхідністю розподілу судових витрат.
Отже, оскарження додаткового судового рішення не є окремими судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення («розподіл витрат на правничу допомогу за участь у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу»), яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат.
Такий правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 січня 2024 року у cправі № 925/790/17 (925/580/20).
Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Томіна О.О. про ухвалення додаткового рішення, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такої заяви.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Томіна Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Дата складання повного судового рішення - 01 березня 2024 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова