18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
27 лютого 2024 року
м. Черкаси справа № 925/1474/23
Господарський суд Черкаської області у складі судді Костянтин ДОВГАНЬ, розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/1474/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 400,00 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 412580-КС-003 про надання кредиту (електронна форма) від 09.12.2021, що становить 6 400,00 грн, яка складається з:
суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6 400,00 грн,
суми прострочених платежів по процентах - 0,00 грн,
суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання кредиту №412580-КС-003 від 09.12.2021 в частині повернення кредитних коштів.
Ухвалою суду від 31.10.2023 розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлений відповідачу строк для подання відзиву на позов у відповідності з вимогами статей 165, 178 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання ухвали суду.
Крім того, ухвалою суду від 31.10.2023 задоволено клопотання позивача про витребування доказів; витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” інформацію щодо того чи випускалася (оформлялася) банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , а також було витребувано виписку про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 09.12.2021 до 16.05.2023.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін: позивачу - електронний кабінет, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням.
Суд надіслав ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачу за вказаною у позові адресою його місцезнаходження та відповідно витягу з Єдиного державного реєстру, проте цей рекомендований лист не був вручений адресату, а повернутий поштою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Наведене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, “право на публічний розгляд”, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на “усне слухання”. І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.
Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов'язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі “Schmidt v. Latvia” від 27.04.2017р.). У §87 у справі “Салов проти України” (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. “Ruiz-Mateos v. Spain”, рішення від 23.06.1993р., серія A, №262, с.25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні “справедливого балансу” між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. “Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands”, рішення від 27.10.1993р., серія A, №274, с.19, параграф 33, та “Ankerl v. Switzerland”, рішення від 23.10.1996р., Reports 1996-V, параграф 38).
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008. у справі “Надточій проти України” (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Судом з дотриманням вимог статті 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалу про відкриття провадження по справі № 925/1474/23, та ухвалу про відкладення розгляду даної справи по суті, що вбачається за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/.
Днем вручення судового рішення відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України), є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою є 16.11.2023, отже відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження є 16.11.2023.
Беручи до уваги, що ухвалу було надіслано за належною адресою, повідомленою позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі, та повернуто підприємством зв'язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Беручи до уваги, що ухвалу було надіслано за належною адресою, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-які інші письмові заперечення по суті спору не надав.
23.11.2023 від Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до суду надійшли витребувані судом докази.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
09.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Кредитодавець) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Позичальник) уклали Договір № 412580-КС-003 про надання кредиту (Електронна форма) (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип Кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 24 тижні.
Процентна ставка: в день: 1,07766643, фіксована.
Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 1 500,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 10 000,00 грн.
Термін дії Договору: до 26.05.2022
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 24 960,00 грн.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із зарахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів (п. 2 Договору).
У п. 3 Договору викладено Графік платежів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на підставі договору № 412580-КС-003 про надання кредиту від 09.12.2021 перерахувало на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 10 000,00 грн із призначенням платежу: "Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. № 412580-КС-003 від 09.12.2021 Без ПДВ", що підтверджується копією платіжної інструкції № 469452221.
Належність картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та надходження коштів у сумі 10 000,00 грн на її рахунок підтверджується випискою щодо користувача ОСОБА_1 , за період 09.12.2021 - 16.05.2023, наданою АТ КБ "Приватбанк".
Як стверджує позивач, відповідач не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка становить 6 400,00 грн прострочених платежів по тілу кредиту. Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно з абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч. 1 ст. 627 ЦК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до положень ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 181 ГК України Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
З матеріалі справи судом встановлено, що 09.12.2021 сторони уклали Договір № 412580-КС-003 про надання кредиту (Електронна форма), відповідно до п. 1 якого, кредитодавець (позивач у справі) надає позичальнику (відповідач у справі) грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. (двадцять сім тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Дослідивши Договір, господарський суд встановив, що він містить відмітку: "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-0200" 09.12.2021 16:19:55.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд зазначає, що одноразовий ідентифікатор, яким підписаний Договір складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", відтак суд доходить висновку про те, що належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення спірного Договору.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. (ч. 7 ст. 193 ГК України).
З матеріалів справи судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на підставі договору № 412580-КС-003 про надання кредиту від 09.12.2021 перераховано на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 - 10 000,00 грн із призначенням платежу: "Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. № 412580-КС-003 від 09.12.2021 Без ПДВ", що підтверджується копією платіжної інструкції № 469452221.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у відповідача виникла заборгованість станом на 16.05.2023, яка становить 6 400, 00 грн та складається з 6 400,00 грн - заборгованість за кредитом.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (ч. 1 ст. 1048 ЦК України)
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. (ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України)
Протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче. (п. 2 Договору)
Сума нарахованих та несплачених відсотків за неповернення кредитних коштів, згідно з розрахунком позивача становить 6 400,00 грн. Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив, що його здійснено правильно, в межах терміну дії Договору.
Матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості відповідачем.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 412580-КС-003 про надання кредиту від 09.12.2021 у розмірі 6 400,00 грн, яка складається з 6 400,00 грн - заборгованість за кредитом, є доказаними, обґрунтованими, тому їх задовольняє повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) - 6 400,00 грн. (шість тисяч чотириста гривень) заборгованість за кредитом та 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення складено і підписано 29.02.2024.
СУДДЯ Костянтин ДОВГАНЬ