Справа № 754/714/22
Номер провадження №2/351/20/24
27 лютого 2024 року м.Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Калиновського М.М.
за участі секретаря - Равлюк М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом адвоката Лабика Руслана Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Адвокат Лабик Р.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивував тим, що 13 серпня 2021 року, близько 16:00 год. Відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки « KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 та, будучи неуважним, не вірно зреагував на зміну дорожньої обстановки, не переконався, що це буде безпечно та не створить небезпеки та загрози іншим учасникам, перед виїздом на перехрестя рівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі не надав дорогу транспортному засобу марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі та здійснив зіткнення із вказаним автомобілем. В подальшому , автомобіль марки марки « KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , будучи некерованим по інерції здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходилась на проїзній частині вулиці Санаторної далі за перехрестям. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та була госпіталізована для надання медичної допомоги.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №042-1574-2021 від 30.11.2021 встановлено, що дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_1 свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 13.08.2021, у останньої мали місце тілесні ушкодження: а) закрита травма грудної клітки -передом 6 ребра праворуч; б) закрита травма правого плеча - уламковий перелом хірургічної шийки плечової кістки; в) садно правої гомілки по зовнішній поверхні. Дані тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «« KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №203902754 і тому 20 квітня 2021 року Страховика було повідомлено про настання страхового випадку та позивач звернулася із заявою на виплату страхового відшкодування у сумі 2 872,59грн. Однак , страхового відшкодування пов'язаного із спричиненою моральною шкодою, що належить ОСОБА_1 виплачено не було.
Представник позивача зазначає, що внаслідок отриманих травм позивачка перенесла значний фізичний біль та страждання, перенесла сильний емоційний стрес через отримані травми та ОСОБА_1 довелось пройти довгий період лікування у медичних закладах та реабілітацію за місцем проживання.
Таким чином, у зв'язку з протиправними діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у 100 000,00 грн.
На підставі зазначеного, представник позивача просить суд стягнути з відповідача в користь позивачки моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та понесені судові витрати у розмірі 21 000,00грн.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач, який належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а тому справу слід розглянути заочно у відсутності відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄРДР, 13.08.2021р. близько 15:55 год. за адресою м. Київ, перехрестя вул. Заслонова та Санаторна, поруч з жилим будинком №6/17 по вул. Санаторна, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за кермом автомобіля « KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в цей час рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Після чого автомобіль « KIA RIO» став некерований та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка пересікала проїзну частину дороги по лінії тротуару. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження.
Згідно обвинувального акту, затвердженого прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Відповідно до висновку експерта №042-1574-2021 вбачається, що дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_1 свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 13.08.2021, у останньої мали місце тілесні ушкодження: а) закрита травма грудної клітки -передом 6 ребра праворуч; б) закрита травма правого плеча - уламковий перелом хірургічної шийки плечової кістки; в) садно правої гомілки по зовнішній поверхні. Характер та морфологія виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворились внаслідок травматичної дії тупих предметів, що могло бути транспортній травмі, за давність можуть відповідати вказаному терміну.
29.10.2021 ПрАТ «СК» Український страховий стандарт» повідомлено про дорожньо- транспортну пригоду 13.08.2021 в м. Київ, учасники ДТП є: Пішохід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; Транспортний засіб автомобіль марки «VW PASSAT», НОМЕР_2 водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Транспортний засіб автомобіль марки «KIA RIO», НОМЕР_1 водій ОСОБА_3 ( поліс ОСЦПВВНТЗ 203902754 діючий на 13.08.2021 виданий ПрАТ «СК» Український страховий стандарт»; Потерпіла особа внаслідок ДТП - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки МСЕК, серія 12ААБ №789909, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється інвалідом першої «Б» групи з 25.01.2022р. Потребує сторонньої допомоги.
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 12.04.2023р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк два роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки та покладено певні обов'язки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28.11.2023р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12.04.2023р. яким ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст. 286 КК України - без змін.
Зі змісту даного вироку слідує, що порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 16.11 ПДР знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням цієї ДТП та її наслідками, а саме отриманням тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_1 . Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 вказала, що обвинувачений часто приходив до неї в лікарню, питався щодо її стану здоров'я.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (ч.6 ст.11 ЦК України).
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Судом встановлено, що ДТП стало результатом винних дій відповідача ОСОБА_2 .
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ч.1ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно із роз'ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4, обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов'язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Подібний висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 61/8496/15-ц, провадження №14-154цс19.
Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає, що для відшкодування шкоди наявні правові підстави, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд виходить з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, тощо), яких зазнала позивач внаслідок вчинення ДТП, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, як зазначено у вище вказаному вироку суду ОСОБА_2 примирився з ОСОБА_1 , добровільно відшкодував під час досудового розслідування завдані злочином збитки останній у розмірі 30 000,00 грн., з огляду на засади розумності та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині в сумі 30 000,00 гривень.
Разом з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд, враховуючи те, що розгляд справи проводився заочно у відсутності відповідача та, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи приходить до переконання, що заявлені заявником до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000 грн. є значно завищеними та вважає, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу є сума 8 000 грн. Саме така сума буде відповідати критеріям розумності, виваженості та справедливості.
Крім того, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України необхідно стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн. в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , моральну шкоду у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп. та 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позову відмовити.
Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ