08 лютого 2024 року м. Київ
Справа №759/20703/23
Провадження №33/824/229/2024
суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Стрижеус А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року,-
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Застосовано до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн..
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з даним рішенням судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, а в частині закриття провадження щодо ОСОБА_2 скасувати та визнати його винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок порушення ним 12.1 та 12.3 ПДР.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що постанова підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що судом першої інстанції не перевірені всі обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди та дані, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, не дано належної оцінки відомостям зазначеним у протоколах про адміністративні правопорушення серії ААД № 640541 та ААД № 640542 від 13.10.2023, не взято письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , рапорт інспектора Здора Є., не досліджено належним чином схема місяця ДТП, не враховано інформації свідків, що знаходилися прямо на місці події, а відеозапис на компакт диску, що за клопотанням захисника ОСОБА_2 - Сокирка В.М. був долучений до справи та переглянутий у залі судового засідання , ніяким чином не може бути підставою для звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП внаслідок порушення п. 12.1 та 12.3 ПДР
Вказує на наявність порушення ПДР у діях іншого учасника ДТП водія ОСОБА_2 .
До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений судовою повісткою 22 січня 2024 року. У відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутністю в судовому засіданні.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України»).
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі скаржника, який мав об'єктивну реальну можливість прийняти участь у судовому засіданні та організувати ефективний захист своїх інтересів у суді.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг по суті, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст.245,251,252,280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному випадку на п. 16.11ПДРУкраїни. Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог пп. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 12.3, п. 16.11 та п. 33.2.1, ПДР України, які зазначені в протоколі працівником поліції.
Відповідно до пп. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 12.3, п. 16.11 та п. 33.2.1, ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою.
Вказані норми Правил дорожнього руху є імперативними, та обов'язковими для виконання учасниками дорожнього руху.
Суд першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.
В ході апеляційного розгляду з'ясовано, що районним судом вірно встановлені фактичні обставини скоєного, та в повній мірі доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ОСОБА_1 об'єктивно допустив порушення вимог пп. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 12.3, п. 16.11 та п. 33.2.1, ПДР.
Не зважаючи на невизнання своєї провини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП за обставин, встановлених судом та відображених у протоколі про адміністративнеправопорушення серії ААД № 640 541 від 13.10.2023р. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами,зокрема:схемою місця ДТП від 13.10.2023р, на якій зображене місце розташування транспортних засобів після ДТП та зафіксовані механічні пошкодження транспортних засобів, що відповідають даним протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису на компакт диску, що за клопотанням захисника ОСОБА_2 - Сокирка В.М. був долучений до справи та переглянутий у залі судового засідання.
Як вбачається з відеозапису, який міститься в матеріалах справи(а. с. 21) водій ОСОБА_2 рухається по головній дорозі у крайній правій смузі прямо, не змінюючи напрямок руху. В свою чергу, водій автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи із другорядної дороги, не врахував дорожньої обстановки та не надав дорогу автомобілю Land Rover, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі. Водій автомобіля Mitsubishi Outlander, рухаючись на нерегульованому перехресті жодних дій щодо гальмування та надання транспортним засобам, які наближаються до перехрещення проїжджих частин по головній дорозі не вчинив.
Отже, вказаними доказами у справі поза розумним сумнівом доведено, що безпосередньою причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 рухався по другорядній дорозі та здійснюючи маневр поворот праворуч не надав дорогу транспортному засобу «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.
Таким чином, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , мав надати дорогу автомобілю «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, але не зробив цього, тим самим порушив вимоги п. 16.11 ПДР, п. 33.2.1, ПДР України. В даному випадку це і призвело до настання ДТП.
Порушення ОСОБА_1 вимог п. 16.11 ПДР, п. 33.2.1, ПДР України знаходяться в причинному зв'язку з даною подією.
Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку про законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про порушення водієм ОСОБА_1 пп. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 12.3, п. 16.11 та п. 33.2.1, ПДР та відповідно наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, щодо допущення водієм транспортного засобу Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 перевищення дозволеної швидкості руху автомобіля, що зумовило настання ДТП не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і є припущеннями особи.
Крім того, предметом судового розгляду межах даного адміністративного провадження є притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а також наявність чи відсутність в його діях порушень пп. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 12.3, п. 16.11 та п. 33.2.1, ПДР України та ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться до його власної переоцінки фактичних обставин справи, апеляційний суд вважає їх такими, що вочевидь суперечать фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на безпосередньо досліджених судом першої інстанції письмових доказах. Вони не спростовують правильності висновків суду щодо порушення саме ОСОБА_1 пп. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 12.3, п. 16.11 та п. 33.2.1, ПДР України, що як зазначено вище перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог Закону. Суттєвих порушень, які б слугували підставою для визнання його неналежним доказом,- не встановлено.
Зібрані докази є належними, допустимими, достатніми, які доповнюють один одного та відповідають ст. 252 КУпАП, спростовують доводи скаржника, що матеріалами не доведено вину останнього.
Постанова суду першої інстанції за змістом є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції, як законну без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Стрижеус