12 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2024 задоволено частково клопотання слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - заступником керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 днів, тобто до 11.02.2024 включно, без визначення розміру застави, взявши останнього під варту з-залу суду негайно та визначено утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Строк тримання під вартою ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання - 13.01.2024.
Цією ж ухвалою надано судове доручення директору Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві у _____________________________________________________________________________
Справа № 357/859/24 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1592/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
рамках кримінального провадження № 12024111030000081, організувати проведення перевірки щодо можливості застосування до підозрюваного ОСОБА_7 недозволених методів фізичного та психологічного впливу, недозволених методів слідства працівниками Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, під час досудового розслідування даного кримінального провадження.
Ухвалено провести перевірку відповідно до вимог ст. 214 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Апелянт зазначав, що слідчий суддя залишив поза увагою висловлені під час судового розгляду доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої підозри, порушення слідчим у кримінальному провадженні вимог закону під час проведення слідчих дій та недопустимість доказів, отриманих унаслідок проведення таких слідчих процесуальних дій.
Також захисник вказував на відсутність доказів наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недоведеність того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Слідчим суддею не враховано показання ОСОБА_7 , який зазначав, що наразі проживає по АДРЕСА_1 , а його співмешканка разом із дітьми станом на день подання розгляду клопотання слідчого за іншою адресою, а відтак цілодобовий домашній арешт забезпечить неможливість підозрюваного впливати на свідків та потерпілу.
Крім того, в судовому засіданні не допитано потерпілу ОСОБА_11 щодо міцності соціальних зв'язків та характеристики підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 в режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024111030000081 від 05.01.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Як зазначено у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 14:00 години, ОСОБА_7 , перебуваючи разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спальній кімнаті будинку за місцем свого проживання, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , під час дії правового режиму воєнного стану, на ґрунті раптово виниклої агресії, спричиненої криком, плачем та химеруванням доньки, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою спричинення тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_12 , тримаючи останню на руках заподіяв два удари головою ОСОБА_12 об ручку дитячого візка, після чого поклав дитину до дитячого візка, який знаходився у цій же кімнаті.
В подальшому бригадою екстреної швидкої медичної допомоги, о 14 годині 37 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2, констатовано смерть малолітньої ОСОБА_12 .
У результаті своїх умисних протиправних дій, ОСОБА_7 спричинив малолітній ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми, крововиливів під м'яку оболонку головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та які спричинили смерть останньої.
09.01.2024 о 20 год. 00 хв. у рамках даного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 121 КК України.
13.01.2023 слідчий відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із клопотанням від 11.01.2024, погодженим прокурором у кримінальному провадженні - заступником керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , в якому просила застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2024 задоволено частково клопотання слідчого та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 днів, тобто до 11.02.2024 включно, без визначення розміру застави, взявши останнього під варту з-залу суду негайно та визначено утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Строк тримання під вартою ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання - 13.01.2024.
Цією ж ухвалою надано судове доручення директору Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві у рамках кримінального провадження № 12024111030000081, організувати проведення перевірки щодо можливості застосування до підозрюваного ОСОБА_7 недозволених методів фізичного та психологічного впливу, недозволених методів слідства працівниками Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, під час досудового розслідування даного кримінального провадження.
Провести перевірку відповідно до вимог ст. 214 КПК України.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про маловірогідність існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на те, що обґрунтування даного ризику носить не конкретний характер, а також відсутність доказів на підтвердження факту його існування.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненому із застосуванням насильства, та який спричинив загибель людини.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, його процесуальною поведінкою, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника щодо наявності порушень під час проведення слідчих процесуальних дій та недопустимість доказів, отриманих унаслідок проведення таких дій, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань потерпілих та свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із потерпілою та свідками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що підозрюваний проживає за адресою: по АДРЕСА_1 , а потерпіла разом із дітьми станом на день розгляду клопотання слідчого проживає за іншою адресою,не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не допитано потерпілу ОСОБА_11 щодо міцності соціальних зв'язків та характеристики підозрюваного, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки відповідно до положень ч. 4 ст. 193 КПК України допит є правом слідчого судді, а не його обов'язком.
Твердження захисника про недоведеність неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, спростовуються змістом оскаржуваної ухвали.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 строк дії ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2024 закінчився.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3