29 лютого 2024 року справа №200/4880/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року (повне судове рішення складено 23 жовтня 2023 року) у справі № 200/4880/23 (суддя в І інстанції Троянова О.В) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління) про визнання протиправними дій щодо незарахування до пільгового та страхового стажу періодів роботи з 01.06.2014 по 31.08.2018; зобов'язання зарахувати до пільгового та страхового стажу період роботи з 01.06.2014 по 31.08.2018, та зробити перерахунок пенсії з 06.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог наведено, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах (за Списком №2) відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначила, що зі свого особового кабінету на вебпорталі ПФУ дізналась про те, що при нарахуванні пенсії не зараховано до пільгового та страхового стажу період роботи з 01.06.2014 по 31.08.2018 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської». Зазначила, що на звернення щодо роз'яснення підстав не зарахування до страхового та пільгового стажу зазначеного періоду, відповідачем було повідомлено про те, що період роботи з 01.06.2014 по 31.08.2018 не зараховано до страхового стажу через відсутність сплати страхових внесків. Дії відповідача щодо незарахування до пільгового та страхового стажу періодів роботи з 01.06.2014 по 31.08.2018 вважає протиправними, просила задовольнити позов.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено, а саме:
визнано протиправною бездіяльність Управління щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.06.2014 по 31.08.2018;
зобов'язано Управління здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового та пільгового стажу за Списком 2 період роботи з 01.06.2014 по 31.08.2018, з 01.04.2023.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги наведено, що позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком згідно з ч.2 ст.114 Закону України № 1058. Період роботи з 01.06.2014 по 31.08.2018 у ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Мотрони Московської» не зараховано до страхового стажу через відсутність сплати страхових внесків.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 ), та пенсіонером за віком на пільгових умовах, що не є спірною обставиною між сторонами.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено на підставі відомостей копії трудової книжки серії НОМЕР_3 від 11 липня 1985 року (наданої відповідачем), що ОСОБА_1 працювала у ДВАТ «Шахта «Новодзержинська» (згодом Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» у період з 05.05.2004 по 31.08.2018, а саме:
- на підставі протоколу 05.05.2004 навчалась в учбовому пункті шахти;
-на підставі наказу №62к від 05.05.2004 прийнято поверхневим учнем лампівником;
- на підставі наказу №70к від 26.05.2004 переведено поверхневим лампівником 2 розряду;
- на підставі наказу Мінпаливенерго України №493 від 18.08.2004 шахта іменується «Відокремлений підрозділ «Шахта «Новодзержинська» Державного підприємства «Донецька вугільна коксівна компанія»;
- на підставі наказу Мінпаливенерго України №238 від 26.05.2005 шахта іменується ДВАТ «Шахта «Новодзержинська» Мінпаливенерго України»;
- на підставі наказу Мінвуглепрому України від 05 серпня 2008 року №398 шахта іменується Державне підприємство «Шахта «Новодзержинська» Мінвуглепрому України;
- на підставі наказу МВП України №123 від 29.04.2010 ДП «Шахта «Новодзержинська» реорганізована шляхом приєднання до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Новодзержинська»;
- на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства №13/12 від 02 липня 2012 року ТДВ «ОП «ШАХТА НОВОДЗЕРЖИНСЬКА» перейменоване в ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської»;
- на підставі наказу №44к від 31.08.2018 звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.
На звернення позивача з питань пенсійного забезпечення Управлінням надано відповідь листом від 06.08.2023 № 14878-13569/Л-02/8-0500/23, відповідно до якої позивач отримує пенсію за віком згідно з ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На теперішній час страховий стаж, з якого обчислена пенсія, врахований по 28.02.2023 та складає 26 років 2 місяці 20 днів. Період роботи з 01.06.2014 по 31.08.2018 на підприємстві ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Мотрони Московської» не зараховано до страхового стажу через відсутність сплати страхових внесків.
Судами встановлено, що 24.05.2023 Управлінням проведено масовий перерахунок пенсії позивача згідно абз. 3 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.04.2023.
Відповідно до розрахунку стажу, наданого відповідачем, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.06.2014 по 31.08.2018.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не зарахування відповідачем до страхового та пільгового стажу позивача спірного періоду роботи через несплату страхових внесків.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) у період з 01.06.2014 по 31.08.2018 наявні відомості про суми нарахованої позивачу заробітної плати для призначення пенсії, однак відсутні відомості щодо сплати страхових внесків. Відомості по спеціальному стажу у зазначений період містять код підстави для обліку спецстажу - ЗПЗ013Б1.
Суд звертає увагу, що страховий стаж позивача не може ставитися у залежність через невнесення даних про сплату внеску з наступних підстав.
Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 Закону України № 1058-IV.
Зокрема, абз.1 ч. 1 ст. 20 Закону України № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з приписами ч. 10 цієї ж статті якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 106 Закону України № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
На підставі викладеного, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а.
Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного, суд дійшов висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Як встановлено судом, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5); у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зарахування до страхового та пільгового стажу спірних періодів.
Стосовно дати, з якої необхідно провести перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).
Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Це правило застосовується, якщо іншими законами не встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду.
Судом встановлено, що останній перерахунок відповідачем проведено 24.05.2023 року з 01.04.2023.
Позивач звернулась до суду 01 вересня 2023 року, про що свідчить відмітка на конверті.
Позивач просить провести перерахунок пенсії з урахуванням спірних періодів роботи з 06.08.2023.
Враховуючи зазначене, з метою ефективного захисту прав позивача місцевий суд дійшов вірного висновку, що належною датою, з якої необхідно здійснити позивачу перерахунок пенсії є 01.04.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наслідками судового розгляду окружний суд дійшов обґрунтованого висновку вийти за межі позовних вимог, задовольнивши їх шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.06.2014 по 31.08.2018; зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 01.04.2023 перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового та пільгового стажу за Списком 2 період роботи з 01.06.2014 по 31.08.2018.
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 200/4880/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 29 лютого 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А.А. Блохін
Т.Г. Гаврищук