про забезпечення адміністративного позову
29 лютого 2024 р. м. Чернівці справа №600/912/24-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Кушнір В.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення його позову до Шостого відділу Чернівецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки , -
Адвокат Ковч Тарас Богданович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову до Шостого відділу Чернівецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якій просить забезпечити позов шляхом заборони Шостому відділу Чернівецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову ОСОБА_1 до військової частини, з метою проходження ним військової служби в лавах ЗСУ, до набрання законної сили рішенням за його позовною заявою.
В обґрунтування зазначеної заяви вказано, що ОСОБА_1 прибув до Шостого відділу Чернівецького районного ТЦК та СП з метою подання заяви про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є особою, на утриманні якої перебуває мати ОСОБА_2 , яка є інвалідом І групи та потребує постійного стороннього догляду, а тому має право на відстрочку від мобілізації. Проте представники Шостого відділу Чернівецького РТЦК та СП відмовились приймати заяву про оформлення відстрочки від призову під час мобілізації, натомість вручили заявнику повістку на відправку, згідно якої його зобов'язано прибути 01.03.2024 року на 09:00год, за адресою АДРЕСА_1 , від отримання якої позивач відмовився.
У зв'язку із чим заявником готується позов до Чернівецького окружного адміністративного суду про визнання таких дій представників Шостого відділу Чернівецького РТЦК та СП протиправними та зобов'язання надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
За таких обставин, просить суд вжити заходів забезпечення позову до подання позову до суду, адже невжиття таких заходів істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду у даній справі, зокрема мобілізаційні заходи щодо позивача будуть завершені, відтак буде змінений його статус, отже і його звільнення врегульовуватиметься іншими нормами законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.154 КАС України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
У зв'язку з відсутністю виняткових обставини, які унеможливлюють розгляд заяви про забезпечення позову без участі сторін, суд вважає за можливе розглянути її без проведення судового засідання.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з наступного.
Частинами 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
З матеріалів, доданих до заяви про забезпечення позову вбачається наступне.
26.02.2024р. заявник направив на поштову адресу Шостого відділу Чернівецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до абз.12 ч.1 ст.23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з підстав здійснення постійного догляду за матір'ю, інвалідом першої групи.
До заяви додано акт встановлення факту здійснення догляду від 22.02.2024р. ОСОБА_1 догляду за матір'ю ОСОБА_2 , довідку до акту огляду МСЕК Серії 12 ААГ №797124 від 08.02.2024р., відповідно до якого ОСОБА_2 встановлено першу групу інвалідності, підгрупа "Б", висновок ЛКК №181 від 13.02.2024р., згідно з яким ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, витяг з Реєстру територіальної громади та Витяг №82 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, згідно інформації яких заявник та мати заявника проживають за однією адресою.
Водночас, заявнику було вручено повістку на відправку, відповідно до якої необхідно з'явитись до Шостого відділу Чернівецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 01.03.2024 року на 09:00год за адресою АДРЕСА_1 .
Поряд з цим, вказані дії Шостого відділу Чернівецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову на військову службу під час мобілізації позивач вважає протиправними, у зв'язку з чим він планує звернутися до суду з позовом.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм, видно, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується в тому числі виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Тобто, у разі винесення такого наказу щодо ОСОБА_1 , останній набуде статус військовослужбовця, і будь-яке рішення у цій справі не поновить його право на відстрочку, оскільки він перебуває на військовій службі і його звільнення з неї врегульовано іншими нормами законодавства.
Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову. У даному разі суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд вважає, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Водночас, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч.2 ст.151 КАС України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 153 КАС України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч.8 ст.153 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Заяву адвоката Ковча Тараса Богдановича задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Шостому відділу Чернівецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до військової частини, з метою проходження ним військової служби в лавах ЗСУ, до набрання законної сили рішенням за його позовною заявою.
3. Негайно надіслати копію ухвали про забезпечення позову учасникам справи.
4. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Кушнір