ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" лютого 2024 р. справа № 300/7234/23
м. Івано-Франківськ
ІІвано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Співак Вероніка Вікторівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови у виплаті пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2019 з урахуванням 100% суми підвищення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2019 з урахуванням 100% суми підвищення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно здійснено виплату пенсії за вислугу років без врахування 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018 року, оскільки положення пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року за №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, на підставі яких проведено спірний перерахунок пенсії не відповідають нормам правових актів вищої юридичної сили та є дискримінаційними. Щодо невиплати пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 100% підвищення, позивач зазначив, що відповідно до рішення Верховного Суду від 06.08.2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, а також, постанови Верховного Суду від 12.11.2019 року по справі №826/3858/18, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі. За доводами позивача його право на перерахунок пенсії як в цілому так і щодо виплати її частини з 01.01.2018 року є абсолютним та не може бути обмеженим будь-яким строком.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2018. Пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно визначати розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, а норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року за №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, зокрема, пункти 1, 2 якої на той час були чинними, нескасованими, та неконституційними не визнавались. Таким чином, суми підвищення у процентному співвідношенні виплачені правомірно. Також, представник звернула увагу на те, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно з пунктами 20 та 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 КАС України, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази та заперечення проти них, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом установлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області отримує за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно із протоколом за пенсійною справою №005544, пенсія позивача обраховується в основному розмірі 89% грошового забезпечення.
Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 року прийнято постанову за №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, пунктами 1 та 2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Як слідує з вищевказаного протоколу, сума підвищення до пенсії позивача розрахована згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 та становить 6 810,65 грн., з яких щомісячно з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року виплачується 50% суми підвищення - 3405,33 грн., з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 75% від підвищення - 5107,99 грн., з 01.01.2020 року - 100% від підвищення в розмірі 6 810,65 грн.
10.09.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із вимогою здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та 100% суми підвищення пенсії.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач, згідно листа від 06.10.2023 року, повідомив позивача про відсутність у Головного управління законних підстав та відповідних повноважень для проведення перерахунку пенсії.
Вважаючи відмови відповідачів протиправними та такими, що порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року за №2262-XII (надалі - Закон №2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (надалі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Частиною 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку (частина 18 статті 43 Закону №2262-ХІІ).
Наведена норма статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” міститься в розділі V “Обчислення пенсії”, тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі №826/3858/18.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із частиною 4 якої, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів складових грошового забезпечення для такого перерахунку, а підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на отримання пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року за № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року за №393 (надалі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 постановлено, перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
В силу приписів статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, пункту 4 Порядку №45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103. При цьому, Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку №45.
Суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 скасовано.
Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв Постанову №704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до пункту 10 Постанови №704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою №103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Постанова №103 в частині внесення змін до Постанови №704 та власне Постанова №704 є чинними.
З набранням чинності Постановою №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.
Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 у справі №2826/3858/18 не впливає на вказані підстави.
Відповідно до пункту 2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) слід проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
У зв'язку зі скасуванням (рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18) пункту 2 Постанови № 103, обмеження щодо виплати суми підвищення до пенсії - скасовано.
Так суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі №537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.
Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон №2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Така правова позиція була в черговий раз підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 (провадження 11-325апп21).
З огляду на викладене, позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону №2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії саме з 01.01.2018, а не з моменту набрання 05.03.2019 законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18.
Як вбачається зі змісту пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку.
У зв'язку з чим суд зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям “порядок проведення перерахунку пенсії”.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача стосовно правомірності застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, суд зазначає, що 04.09.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України за №804 від 14.08.2019 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою постановлено: “Установити, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року”.
Зі змісту положень Постанови №804 вбачається, що нею, як і пунктом 2 Постанови №103 врегульовано питання встановлення обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії в розмірі 75% суми такого підвищення, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях виклав критерії виправданості втручання Держави у право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (справа “Серявін та інші проти України”, заява №4909/04, пункти 39, 40 рішення від 10 лютого 2010 року).
Так, відповідно до вказаної концепції першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону, тобто наявності в законодавстві відповідної правової підстави, а також принципу верховенства права.
Отже, втручання у право на мирне володіння майном буде не лише за наявності в законодавстві України правової підстави, тобто нормативно-правового акту. В даному випадку втручання мало місце на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, пунктами 1 і 2 якої встановлено обмеження у складі грошового забезпечення із якого обчислюється розмір пенсії, визначеного законом, а також у виплаті в повному розмірі перерахованих пенсій, в тому числі й позивачу, та постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019. Однак, “законність втручання” це не лише сама по собі наявність таких норм, але й наявність певних вимог до цих актів та дотримання при їх застосуванні та імплементації принципу верховенства права. Суд зазначає, що правова визначеність як складовий аспект принципу верховенства права, ставить вимоги не лише до якості закону, зокрема щодо чіткості, зрозумілості, передбачуваності його норм, але й до норм актів, які прийняті на його виконання. Вказаним забезпечується стабільність правових норм і цілісність законодавства та його підпорядкування праву.
На переконання суду, прийняття органом підзаконного нормативного акту за межами власного розсуду, тобто акту, який не відповідає нормам закону, буде порушенням правової визначеності як складового аспекту принципу верховенства права.
Частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Також суд зазначає, що вказані вимоги до застосування норм з дотриманням принципу верховенства права стосуються не лише суду, але й органів державної влади. Так, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, пункту 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, територіальні підрозділи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керується в першу чергу Конституцією та законами України, а також підзаконними нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, на переконання суду, застосування з 04.09.2019 до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019, якою встановлено аналогічне з пунктами 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 обмеження, правова оцінка яким вже надана при розгляді адміністративної справи №826/3858/18 буде несумісним з принципом верховенства права.
Окрім цього, частиною 2 статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення.
В пункті 4 рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005, Конституційний Суд України зазначив, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019, яка набрала чинності 04.09.2019 встановлює її зворотну дію в часі, оскільки поширює свою дію на весь 2019 рік, та звужує обсяг встановленого вище Законом №2262-ХІІ прав позивача на виплату 100% суми підвищення перерахованої пенсії.
У відповідності до статті 6, частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не може застосувати при вирішенні даної справи постанову Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019, у зв'язку із набранням законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18.
Таким чином, суд вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у виплаті 100% суми підвищення до пенсії з 01.01.2018 року, а тому слід зобов'язати пенсійний орган провести перерахування та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018 року з врахуванням раніше виплачених сум.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулася за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Щодо посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд виходить із наступного.
Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України №2235-III “Про громадянство України” заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.
В частині 2 статті 2 Закону України №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.04.2019 року по справі №809/248/18.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення повністю.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у виплаті з 01.01.2018 пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.