ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" лютого 2024 р. справа № 300/5364/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання неправомірною відмову та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якого діє адвокат Шевченко Н.П. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №092850020488 від 29.06.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 25.05.2023 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи: з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 16.12.1999, з 01.01.2000 по 21.12.2003, з 01.01.2004 по 03.05.2007.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що з 26.07.1993 по 08.08.1999 (6 років 14 днів) позивач працював машиністом кратцера, дробильником (збагачування, агломерація, брикетування) в дробильному цеху заводу калійних добрив, калійно-магнієвого заводу AT«Оріана», з 09.08.1999 по 03.05.2007 - дробильником дробильного цеху ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» (7 років 8 місяців: 7 років 8 місяців 25 днів - календарно мінус 25 днів - періоди перебування в безоплатних відпустках понад 30 календарних днів у рік: у 1999 році та 2003 році), загалом - 13 років 8 місяців 14 днів, що підтверджується записами в його трудовій книжці та низкою інших документів про шкідливі умови праці.Зазначені роботи, професії (посади), за якими працював позивач, передбачені, зокрема чинними у період його роботи Списками: - Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою КМУ від 11.03.94 № 162, розділ II, підрозділ «а», код КП 2030000а-13800, 2030000а-11908; - Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів №36 від 16.01.2003, розділ II, код КП 2а.Таким чином на переконання позивача, пільговий стаж його роботи за Списком №2, становить понад 13 років 8 місяців, що надавало позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 після досягнення 55-річного віку.21.06.2023, до спливу 3-місячного строку з дати досягнення пенсійного віку, позивачем було подано до Калуського відділу ПФУ заяву про призначення пенсії та повний пакет документів, які підтверджували його загальний та пільговий стаж роботи.Однак, у призначенні пенсії йому було відмовлено згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №092850020488 від 29.06.2023. Крім цього, у рішенні пенсійного органу значиться, що загальний страховий стаж позивача становить 32 роки 9 місяців 29 днів, з них за Списком №2 - 5 років 11 місяців 19 днів.Тобто відповідачем 2 до пільгового стажу зараховано не всі періоди роботи позивача, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Водночас представник позивача зазначила про те, що згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Його трудова книжка містить всі необхідні дані, які підтверджують факт роботи у спірні періоди. Крім цього, пенсійному органу були надані відповідні уточнюючі довідки, які підтверджують факт його роботи в шкідливих умовах праці за Списком № 2. Щодо атестації робочих місць за умовами праці, то представник позивача вказує на те, що відповідальність за її своєчасне та якісне проведення покладається на роботодавця.Уважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.08.2023 відкрив провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с.46-47).
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.54-57), відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві представник відповідача зазначила, що для зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи відсутні правові підстави, оскільки у силу вимог пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у і ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження пільгового стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій і або їх правонаступників. У довідці має бути зазначено періоди роботи, що враховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України та має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості які в ній зазначаються, стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи та умов праці, у зв'язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються винятково тими відомостями, які містяться в первинних документах. Вказала, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Звернула увагу суду, що в трудовій книжці позивача відсутня інформація щодо умов праці та зайнятість протягом повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Відтак, уточнюючою довідкою підтверджено періоди роботи позивача з 26.07.1993 по 06.12.1998та з 31.12.1998 по 08.08.1999.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скористалося правом на подання відзиву на позов, в якому представник заперечуючи проти позовних вимог, зазначив ті самі заперечення, що і відповідач 1 у відзиві на позовну заяву (а.с.62-64).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
ОСОБА_1 , 21.06.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.42).
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке рішенням №092850020488 від 29.06.2023 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю у позивача необхідногопільгового стажу.
У рішенні також зазначено, що страховий стаж позивача становить 32 роки9 місяців 29 днів, за Списком № 2 - 5 років 11 місяців 19 днів. Вік заявника 55 років 27 днів (а.с.43).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції Українигарантується.
Відповідно до пункту 2 частини 2статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Із змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №092850020488 від 29.06.2023, та наданим розрахунком страхового та пільгового стажу, відповідачами зараховується до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 - 5 років 11 місяців 19 днів, тобто окремі періоди роботи позивача в AT«Оріана».
При цьому, згідно записів у трудовій книжці позивача за № 8-18 (а.с.15-19), уточнюючої довідки (а.с.20), архівних довідок (а.с.26-29) та інших документів про стаж роботи, позивач працював у період:
- з 26.07.1993 по 06.12.1998, з 31.12.1998 по 08.08.1999 (5 років 11 місяців 19 днів) - машиніст кратцера, дробильник (збагачування, агломерація, брикетування) в дробильному цеху заводу калійних добрив, калійно-магнієвого заводу AT«Оріана». Відповідачем зараховано зазначені періоди роботи до пільгового стажу позивача за Списком №2;
- з 07.12.1998 по 30.12.1998 (24 дні)- дробильник (збагачування, агломерація, брикетування) в дробильному цеху заводу калійних добрив, калійно- магнієвого заводу AT«Оріана». Відповідачем як пільговий стаж за Списком №2не визнається, як зазначає позивач та не спростовують відповідачі, через перерву в проведенні атестації робочих місць на підприємстві;
- з 09.08.1999 по 16.12.1999, з 01.01.2000 по 21.12.2003, з 01.01.2004 по 03.05.2007 (7років 8 місяців)- дробильник дробильного цеху ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана». Відповідачем як пільговий стаж за Списком №2 не визнається.
Таким чином, спірними періодами за Списком №2 є періоди з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 16.12.1999, з 01.01.2000 по 21.12.2003, з 01.01.2004 по 03.05.2007.
Як вбачається із матеріалів справи спірні періоди роботи з 09.08.1999 по 16.12.1999, з 01.01.2000 по 21.12.2003, з 01.01.2004 по 03.05.2007 не зараховані до пільгового стажу позивача за Списком №2, так як у зазначені періоди позивач перебував у безоплатних відпустах.
Відповідно до статті 34 цього ж Кодексу простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно з листа Мінсоцполітики України від 08.02.2016 за №713/039/161-16 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: перш за все, наявність професії або посади в списках №1 і №2; підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, порядок проведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442; виконання робіт в умовах, передбачених відповідним списком №1 та №2, протягом повного робочого дня.
Час простою і періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Таке застосування статті 34 КЗпП України здійснено Верховним Судом у постановах від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а (адміністративне провадження №К/9901/18363/18) і від 29.07.2020 у справі №165/2354/16-а (адміністративне провадження №К/9901/l5790/18).
Так, у матеріалах справи містяться архівні довідки про роботу в ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» від 14.06.2023 № 01.7-01/563 (а.с.27), від 21.06.2023 №01.7-01/567 (а.с.26), №01.7-01/565 (а.с.26 зворотна сторона), №01.7-01/568 (а.с.27 зворотна сторона), №01.7-01/569 (а.с.28), №01.7-01/566 (а.с.29), які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 дробильником дробильного цеху ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» у період з09.08.1999 по 03.05.2007.
Разом з цим, архівною довідкою від 21.06.2023 №01.7-01/566 (а.с.29) підтверджується те, що позивач перебував у недовготривалих відпустках без збереження заробітної плати у період з 09.08.1999 по 03.05.2007, а саме:
- у 1999 році перебував у відпустці без збереження заробітної плати протягом 45 календарних днів;
- у 2000 році перебував у відпустцібез збереження заробітної плати тільки протягом 23 календарних днів;
- у2001 році перебував у відпустці без збереження заробітної плати тільки протягом 13 календарних днів;
- у 2002 році перебував у відпустці без збереження заробітної плати тільки протягом 20 календарних днів;
- у 2003 році перебував у відпустці без збереження заробітної плати протягом 40 календарних днів;
- у 2004 році перебував у відпустці без збереження заробітної плати тільки протягом 30 календарних днів;
У 2005році перебував у відпустці без збереження заробітної плати тільки протягом 22 календарних днів;
За 2006-2007 року відсутні відомості про перебування ОСОБА_1 у відпустках без збереження заробітної плати.
Крім цього, довідками про заробітну плату від 21.06.2023 №01.7-01/568 та №01.7-01/569 підтверджується постійне нарахування позивачу заробітної плати у спірний період (а.с.27 зворотна сторона 27, 28).
Отже, період роботи з 09.08.1999 по 03.05.2007підлягає зарахуванню до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2, за виключенням 15 днів у 1999 році та 10 днів у 2003 році, оскільки в цих роках мало місце перебування у безоплатних відпустках понад 30 календарних днів у рік.
Щодо неврахування відповідачем до стажу роботи позивача за Списком №2 періоду роботи з 07.12.1998 по 30.12.1998 дробильником (збагачування, агломерація, брикетування) в дробильному цеху заводу калійних добрив, калійно-магнієвого заводу AT«Оріана», з підстав перерви у проведенні чергової атестації робочих місць на підприємстві, оскільки першу атестацію по підприємству проведено 07.12.1993, а наступну - 31.12.1998, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, як зазначено вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Проте, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі), зокрема, як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За таких обставин, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 в справі №520/15025/16-а, в якій, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі №21-183а13, від 25.11.2014 у справі №21-519а14, від 10 й 17.03.2015 у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14.04.2015 у справі №21-383а14, від 02.12.2015 у справі №21-1329а15, від 10.02.2016 у справі №21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі №21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку №442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Водночас, представник позивача на підтвердження атестації робочих місць надала копії: наказу про проведення атестації робочих місць по Заводу калійних добрив №700 від 07.12.1993 (а.с.21), перелік професій і посад працівників структурних підрозділів заводу калійних добрив концерну «Хлорвініл» до наказу №700 від 07.12.1993 (а.с.22-23); наказ про проведення атестації робочих місць по Калійно-магнієвому заводу №644 від 31.12.1998 (а.с.24); перелік професій і посад працівників структурних підрозділів Калійно-магнієвого заводу ВАТ «Оріана» до наказу №644 від 31.12.1998 (а.с.24 зворотна сторона - 25), яким підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення»; наказ про проведення атестації робочих місць по ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» №259 від 23.12.2003 (а.с.30); перелік професій і посад працівників структурних підрозділів ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» до наказу №259 від 23.12.2003 (а.с.30 зворотна сторона - 32), яким підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення»; наказ про проведення атестації робочих місць по ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» №343 від 30.12.2004 (а.с.34); перелік професій і посад працівників структурних підрозділів ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» до наказу №343 від 30.12.2004 (а.с.34 зворотна сторона - 36), яким підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення»; висновок Державної експертизи умов праці №1184 від 14.01.2004 (а.с.32 зворотна сторона - 33); висновок Державної експертизи умов праці №2607 від 21.09.2006 (а.с.36 зворотна сторона - 39), наказ про проведення атестації робочих місць від 04.04.2006 №55а з додатком (а.с.39 зворотна сторона - 41).
Таким чином, відповідачем було протиправно виключено із підрахунку пільгового стажу позивача період роботи з 07.12.1998 по 30.12.1998, у зв'язку з перервою у проведенні чергової атестації робочих місць, так як вини позивача в тому, що підприємством несвоєчасно проведено чергову атестацію, немає, докорінних змін умов і характеру його праці не відбулось, а тому підстав для виключення періоду роботи, протягом якого він, якраніше, працював в шкідливих умовах праці за Списком №2, з повним робочим днем, немає.
Періоди роботи позивача з 26.07.1993 по 08.08.1999 (6 років 14 днів) на посадах машиністакратцера, дробильника (збагачування, агломерація, брикетування) в дробильному цеху заводу калійних добрив, калійно-магнієвого заводу AT «Оріана», з 09.08.1999 по 03.05.2007 - дробильником дробильного цеху ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» (7 років 8 місяців: 7 років 8 місяців 25 днів - календарно мінус 25 днів - періоди перебування в безоплатних відпустках понад 30 календарних днів у рік: у 1999 році та 2003 році), загалом - 13 років 8 місяців 14 днів, передбачені, зокрема чинними у період його роботи Списками: - Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою КМУ від 11.03.94 № 162, розділ II, підрозділ «а», код КП 2030000а-13800, 2030000а-11908; - Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів №36 від 16.01.2003, розділ II, код КП 2а.
Таким чином, пільговий стаж роботи ОСОБА_1 за Списком №2, становить понад 13 років 8 місяців, що надає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 після досягнення 55-річного віку.
Оскаржуваним рішенням №092850020488 від 29.06.2023 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, при цьому підтвердив наявність у позивача необхідного віку та страхового стажу.
Суд зазначає, що враховуючи до пільгового стажу за Списком №2 вищевказані періоди роботи позивача: з 26.07.1993 по 08.08.1999 (6 років 14 днів) на посадах машиніста кратцера, дробильника (збагачування, агломерація, брикетування) в дробильному цеху заводу калійних добрив, калійно-магнієвого заводу AT «Оріана», з 09.08.1999 по 03.05.2007 - дробильником дробильного цеху ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана», стаж роботи позивача за Списком №2 становить не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, тому позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Надаючи оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №092850020488 від 29.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.
Щодо визначення відповідача, який має виконувати рішення зобов'язального характеру, то варто зазначити наступне.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 (далі - Положення №28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV, Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання пов'язані з веденням обліку пенсійних активів осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законами України і статутом Пенсійного фонду України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Постанова №22-1) (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961), передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Відповідно пункту 4.2 розділу IV Постанови №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
У цьому випадку заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 подав за місцем проживання та перебування на обліку, тобто до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області. Відповідно, публічно-правові відносини у ОСОБА_1 виникли саме з Головним управлінням Пенсійного фонду в Івано-Франківській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №092850020488 від 29.06.2023.
При цьому, пунктом 4.10 Постанови №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, за приписами Постанови №22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії. Тобто, після надання відповіді електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання ОСОБА_1 . Тому пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з яким, як уже зазначено вище, виникли публічно-правові відносини у ОСОБА_1 , та яке і повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії.
З урахуванням викладеного, ефективним способом захисту порушених прав на пенсійне забезпечення в даному випадку буде, зокрема, зобов'язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 25.05.2023 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи: з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 16.12.1999, з 01.01.2000 по 21.12.2003, з 01.01.2004 по 03.05.2007.
Вказане буде забезпечувати реалізацію, передбаченого у статті 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, а саме справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також, аналогічний підхід використав Верховний Суд у постанові від 18.11.2022 в межах справи №560/3734/22. Так, за наслідками розгляду вказаної справи залишено без змін рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.04.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022, якими, зокрема, зобов'язано пенсійний орган (той територіальний підрозділ, до якого позивач звертався з усіма необхідними документами, а не той, який за принципом екстериторіальності розглядав такі документи) призначити пенсію позивачу.
Аналогічна правова позиція щодо способу захисту в подібних правовідносинах між фізичною особою та пенсійним органом в справах щодо призначення пільгової пенсії міститься також в постановах Верховного Суду від 17.01.2023 по справі №392/1357/17 (2-а/392/109/17), адміністративне провадження №К/9901/842/18 та від 12.12.2022 по справі №174/420/17 (2 а/174/63/2017), адміністративне провадження №К/9901/35832/18.
Додатково суд звертає увагу на те, що на аналогічний підхід, використаний і Восьмим апеляційним адміністративним судом у постановах від 17.01.2023 по справі №460/13873/21, від 11.01.2023 по справі №300/3266/22, від 20.02.2023 по справі №300/3014/22, від 16.02.2023 по справі №380/9282/22, від 30.01.2023 по справі №380/10901/22, від 24.01.2023 по справі №380/6965/22, від 18.01.2023 по справі №300/2847/22, від 31.10.2022 по справі №140/14282/21, від 05.09.2022 по справі №380/23723/21.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій областіза рахунок його бюджетних асигнувань,як із сторони, внаслідок неправильного рішення якого виник спір, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №092850020488 від 29.06.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 25.05.2023 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи: з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 16.12.1999, з 01.01.2000 по 21.12.2003, з 01.01.2004 по 03.05.2007.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збіру розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012), адреса: пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.