ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" лютого 2024 р. справа № 300/7907/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків (а.с.40-43).
30.11.2023 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто (а.с.46-48).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.49-50).
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі № 300/7907/23 роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо обмеження у виплаті пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання здійснити з 01.04.2019 виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення від 20.01.2022 № 9/1/82, постановлено розглядати в межах провадження адміністративної справи № 300/7907/23. Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області: про визнання протиправними дій щодо обмеження у виплаті пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання здійснити з 01.02.2021 виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, із урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення від 03.02.2023 за № 8/1/473 (згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.12.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 300/8366/23); про визнання протиправними дій щодо обмеження у виплаті пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність без врахування індексацій та зобов'язання здійснити виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, із урахуванням індексацій, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" шляхом збільшення на коефіцієнт 1,14 з 01.03.2022 та постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 "Про індексацію пенсій та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" шляхом збільшення на коефіцієнт 1,197 з 01.03.2023 із розрахунку 20855,09 (68%) (основний розмір пенсії) + 2919,71 (індексація за 2022 рік) = 23774,80 грн.*0,197 = 4683,63) - у сумі + 4683,63 грн. (індексація за 2023 рік), у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі, без будь-яких обмежень, та раніше виплачених сум (згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.12.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 300/8367/23) (а.с.51-53).
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність при виплаті позивачу щомісячного пенсійного забезпечення, за наслідком проведеного 01.04.2019 перерахунку пенсії, що призвело до обмеження його законних прав, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву за № 0900-0904-8/65479 від 20.12.2023, який надійшов на адресу суду 21.12.2023. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.57-63). Просила суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що розмір пенсії позивача, який визначений 01.04.2019 не досягав десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а саме - 14970,00 грн. у зв'язку з чим фактично не міг обмежуватись максимальним розміром, відтак вказує на безпідставність доводів ОСОБА_1 про обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розміру його пенсії з 01.04.2019.
Відповідачем, на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2023, до відзиву на позов долучено матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.65-78).
05.02.2024 судом постановлено ухвалу про витребування доказів (а.с.81-83).
12.02.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, згідно заяви від 09.02.2024 за № 0900-0904-7/8370, надано суду витребувані документи (а.с.84-88).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років (26 років, в календарному обчисленні 26 років) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.14).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2022 у справі № 300/993/22, що набрало законної сили 03.05.2022, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у здійсненні з 01.04.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які визначені у довідці Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.01.2022 за № 9/1/82 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Івано-Франківського обласного територіального центром комплектування та соціальної підтримки за № 9/1/82 від 20.01.2022 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, та здійснити з 01.04.2019 виплату перерахованої пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум (а.с.21-28).
На виконання вказаного судового рішення, відповідачем з 01.04.2019 проведено перерахунок пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 68% сум грошового забезпечення відповідно до довідки Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.01.2022 за № 9/1/82, внаслідок якого основний розмір пенсії склав 12747,45 грн, призначено до виплати щомісячно в сумі 10291,39 грн, що підтверджується протоколом за пенсійною справою ХД - 13891 (Міноборони) від 01.04.2019 (а.с.34, 88) та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою ХД 13891 (а.с.87).
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 19.10.2023, згідно якої просив, зокрема, провести перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність на виконання судового рішення (а.с.15-18).
За результатами розгляду вказаної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, листом від 13.11.2023 за № 10666-10155/Г-02/8-0900/23 повідомило позивача, серед іншого, що судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов'язань, а у випадку коли судом не визначено порядок проведення перерахунку пенсії, то застосовуються норми законодавства, чинного на час, з якого проводиться перерахунок пенсії (а.с.19-20).
Позивач, вважаючи дії відповідача, в результаті проведеного перерахунку пенсії, протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за № 2262-XII (надалі - Закон № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (в редакції, що діяла з 01.01.2008 до 01.10.2011, враховуючи зміни, внесені згідно із Законом України від 28.12.2007 № 107-VI) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 01.10.2011 редакція даної норми була змінена Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI та частина 5 статті 43 викладена в новій редакції: "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Згодом Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII дана норма була доповнена текстом наступного змісту (чинній з 01 січня 2016 року): "тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Згідно змін, внесених Законом України від 12.04.2016 № 1080-VІІІ дана частина стала вважатись частиною 7.
Однак, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 20.12.2016 за № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону № 2262-XIІ слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Однак, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Суд зазначає, що з 2017 року стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.
Водночас, положення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI (Закон № 3668-VI) (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 в справі № 240/7087/20, дійшов висновку, що вони суперечать одна одній.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21 та від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12 жовтня 2022 року за № 7-р(ІІ)/2022 у справі № 3-102/2021(231/21, 415/21) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Цим рішенням визначено, що приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, пенсійне забезпечення як основний складник конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту осіб, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, не може бути обмежене, зокрема максимальним розміром пенсії, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим суд зазначає, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", який вступив в дію з 01.01.2019 установлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який вступив в дію з 01.01.2020 установлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
З урахуванням наведених законодавчих норм, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розмір пенсії ОСОБА_1 , за наслідком здійсненого перерахунку на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2022 у справі № 300/993/22, не перевищував десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, відповідно до протоколу за пенсійною справою ХД - 13891 (Міноборони) від 01.04.2019 (а.с.34, 88), розмір перерахованої з 01.04.2019 пенсії позивача становив 12747,45 грн, тобто відповідачем, в межах спірних правовідносин, не застосовано обмеження пенсії позивача максимальним розміром станом на 01.04.2019, оскільки її загальний розмір не досягав десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (14970,00 грн).
Доказів протилежного позивачем суду не надано.
Приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, у ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо застосування відповідачем обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, за наслідком проведеного перерахунку пенсії з 01.04.2019 на виконання судового рішення у справі № 300/993/22.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак в задоволенні даного позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.