Справа № 521/16256/23
20 лютого 2024 року смт Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.
при секретарі Сірман Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про
зменшення розміру аліментів,-
21 червня 2023 року позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із зазначеною вище позовною заявою, в якій просив суд зменшити розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_1 за судовим наказом, виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 05 квітня 2023 року у справі №521/6729/23 (провадження №2-н/521/540/23) на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини до 1/6 частини від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
З набранням законної сили судового рішення, судовий наказ, виданий Малиновським районним судом м. Одеси від 5 квітня 2023 року у справі №521/6729/23 (провадження №2-н/521/540/23) повернути до Малиновського районного суду м. Одеси з закриттям виконавчого провадження.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 26 червня 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів передано на розгляд за територіальною юрисдикцією до Овідіопольського районного суду Одеської області.
25.07.2023 року відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, в моє провадження надійшла вищезазначена справа.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Малиновським районним судом м. Одеси видано судовий наказ від 05 квітня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 15.03.2023 року і до досягнення дитиною повноліття (справа №521/6729/23, провадження №2-н/521/540/23).
Величина витрат на утримання позивача та членів сім'ї, яким він, відповідно до законодавства зобов'язаний надавати утримування, в тому числі, які фактично знаходяться на його утриманні:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (мати - пенсіонерка, інвалід 2 групи (довідка до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №936310);
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (батько-пенсіонер, інвалід 3 групи (довідка до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ № 721228).
Крім того, після здійснення збройної агресії проти України зменшилися доходи населення, у тому числі позивача, зросли інфляційні показники та відповідно ціни, а заробітна плата залишилася на тому ж рівні, що безумовно вказує на погіршення матеріального становища.
Заробітна плата позивача в місяць, після обов'язкових податкових вирахувань, становить приблизно 22-25 тисяч грн., та з огляду на обставини надання ним утримання вище переліченим особам, стягнення з нього на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) порушить баланс інтересів інших дітей та його батьків, які знаходяться на його утриманні.
У випадку, якщо іншим його дітям стягнуть аліменти на їх утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) в порядку видачі судового наказу, вказане призведе до відрахувань з його заробітної плати більше 70 відсотків, що є порушенням, яке встановленого для відрахувань із заробітної плати ст.128 КЗпП України та ст.70 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на вказане, позивач вважає за розумне зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу (заробітку).
Зменшення розміру аліментів з 1/4 частини до 1/6 на утримання дитини, на думку позивача, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом щодо захисту прав інших дітей та батьків.
Станом на теперішній час позивач працює на посаді торгівельного агенту з в.о. касира у ТОВ «Пальміра», загальна сума нарахованого доходу у вигляді зарплати за період з 01.11.2022 року по 30.04.2023 року (за останні 6 місяців) за вирахуванням податків, склала 156 208, 94 грн., що підтверджується відповідною довідкою.
Дохід позивача не є стійким, є дуже мінливим (що і підтверджено довідкою про заробітну плату) та залежить від виплати премії, виконання планів роботи тощо.
З огляду на це, згідно вказаної довідки, середньомісячний дохід складає 26034, 82 грн.
Малиновським районним судом м. Одеси видано судовий наказ від 05 квітня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, щомісячно.
Тобто, виходячи із середньомісячного доходу позивача орієнтована сума відрахувань становить 6508,75 грн. щомісячно, що становить 1/4 частину від усіх видів доходів.
Позов подано про зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини від усіх видів доходу (заробітку), що у твердій грошовій сумі становить 4339,12 грн. замість 6508,75 грн.
Тобто, зменшення платежів у твердому грошовому вираженні становить 2169,63 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду відповідь на відзив, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, та розглянути справу без його участі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, надала суду відзив на позовну заяву, в якій просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та розглянути справу без її участі.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.
28.08.2023 року відповідачкою наданий відзив на позов, в якому просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до норм законодавства, відповідачка вважає, що у судді немає законних підстав брати до уваги доводи позивача, які наведені у позовній заяві, з огляду на наступне:
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилось його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилось матеріальне становище, сімейний стан чи здоров'я одержувача аліментів. Однак доказів погіршення його матеріального становища позивач не надає.
Середня заробітна плата позивача 26000 грн. це майже в 4 рази вище мінімальної заробітної плати в Україні, також у позивача у власності автомобіль, придбаний у їх шлюбі, який належить відповідачці також по закону, але позивач одноособово користується автомобілем та не надає відповідачці у користування для забезпечення її потреб та потреб дитини. Дане допущення вказує на можливість позивача мати додатковий заробіток для гідного утримання всіх членів сім'ї за власним бажанням на договірних відносинах без обмеження інтересів дитини, на утримання якої судом встановлений розмір аліментів.
Також відповідачка зазначила, що участь батьків у додаткових витратах на дитину регламентована статтею 185 Сімейного кодексу України, відповідно до якої, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Проте позивач не надає ніякої допомоги дитині. З березня місяця 2023 року, позивач не надав жодної допомоги, ні матеріальної, ні в натуральному вигляді. Тільки у липні відповідачка отримала аліменти, які було стягнуто з позивача примусово на виконання виконавчого листа, самостійно позивач відмовлявся платити аліменти за наказом суду. В серпні 2023 року, дочка захворіла, та відповідачка звернулася до позивача, з проханням допомогти в придбанні ліків від температури, на що позивач відмовився надавати кошти або придбати самостійно ліки (скріншот переписки додається до матеріалів справи). Тому ОСОБА_2 вважає, що не можна розраховувати на подальше добровільне додаткове забезпечення дитини відповідачем, у випадку хвороби або для забезпечення її розвитку та зменшення розміру аліментів може призвести до порушення прав дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, визначений ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства".
Позивач посилається на те, що на його утриманні знаходиться ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , але будь яких доказів на підтвердження цього факту позивач не надав. Сам факт того, що у нього наявні неповнолітні діти та батьки з інвалідністю 2 та 3 групи, не підтверджує той факт, що вони перебувають на його утриманні.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач є особою працездатного віку, не є інвалідом, належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан позивача або стан його здоров'я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивачем не надано.
Згідно з положеннями ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 ч. 3 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Одночасно, стаття 183 СК України зазначає - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Так судом встановлено, що судовим наказом, виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 05 квітня 2023 року у справі №521/6729/23 (провадження №2-н/521/540/23) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Згідно зі статями 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний суд у Постанові від 21.07.2021 року у справі № 691/926/20 вказав, що «діти , народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу».
Крім того, Верховний суд у Постанові від 16.09.2020 року у справі №5665/2071/19 зазначив, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Відтак, діти від попереднього шлюбу не повинні бути звужені у правах через народження у платника аліментів іншої дитини, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 з 1/4 до 1/6 частин заробітку (доходу) щомісячно, стане наслідком нерівності прав та інтересів дітей позивача народжених у різних шлюбах.
Також, суд звертає увагу, що позивачем не доведено, що загальний сукупний розмір аліментів, які з нього стягуються, перевищує встановлений ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження".
Окрім того, розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання дітей, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без доведення погіршення майнового становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення малолітніх дітей та суперечитиме їх інтересам.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, які існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, додаткових витрат на лікування захворювання, та не доведено, що загальний сукупний розмір аліментів, які з нього стягуються, перевищує встановлений ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок чого виникла б необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про зменшення розміру аліментів, а отже приходить до висновку про відмову у позові повністю.
Керуючись ст.ст.12, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення складений 29.02.2024 року.
Суддя А.І.Бочаров