Провадження № 22-ц/803/2041/24 Справа № 174/38/21 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Доповідач - Макаров М. О.
29 лютого 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Барильської А.П., Демченко Е.Л.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, третя особа: Вільногірський МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро),-
У липні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення неустойки ( пені) за прострочення аліментів, третя особа - Вільногірський МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Позов мотивовано тим, що 30 квітня 2004 року позивач одружилася з відповідачем, у шлюбі з відповідачем у них народився син, ОСОБА_4 26 жовтня 2005 року шлюб було розірвано. 21 листопада 2008 року вона уклала шлюб з іншою особою та їй було привласнено прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ». Оскільки, як під час їхнього з відповідачем спільного проживання, так і після, відповідач не забезпечував утримання їхньої дитини, вона звернулася з позовом про стягнення аліментів з відповідача на утримання їхньої дитини до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області. Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2005 року з відповідача на її користь були стягнути аліменти на утримання їхнього малолітнього сина в розмірі 1/4 частини щомісячного доходу відповідача, починаючи з 02 березня 2005 року. Після отримання виконавчого листа за вищевказаним судовим рішенням, вона подала виконавчий лист на примусове виконання до виконавчої служби, і на підставі зазначеного виконавчого листа було відкрите виконавче провадження № 41192889. Однак, відповідач рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2005 року не виконував, і на цей час заборгував їй аліменти на утримання їхньої дитини за період з листопада 2019 року по 21 грудня 2020 року в загальному розмірі 33 072,37 грн.. Тому просить стягнути на її користь з відповідача, неустойку у вигляді пені у розмірі 64 148,29 грн.
Заочним рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року позов задоволено та ухвалено стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , неустойку у вигляді пені у розмірі 64148,29 грн. за несвоєчасну сплату на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01 січня 2021 року на суму боргу 33072,37 грн.; вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 9).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2005 року у цивільній справі №2-399/05 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно і до повнолітня сина, видано виконавчий лист, що підтверджується копією дубліката виконавчого листа (а.с. 5).
Із копії листа складеною старшим державним виконавцем Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Сірою Т.В., від 02 січня 2020 року загальний розмір заборгованості станом на 01 січня 2020 року 3513,62 грн. (а.с. 6).
Відповідно до довідки - розрахунку, наданого старшим державним виконавцем Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 41192889 заборгованість відповідача по аліментам станом на 21 грудня 2020 року складає 33072,37 грн. (а.с. 7).
Згідно довідки-розрахунку наданої позивачкою пеня у розмірі 64148,29 грн. за несвоєчасну сплату аліментів (а.с. 8).
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що будь-яких обставин, за яких можливо було б звільнити відповідача від неустойки за прострочення сплати аліментів суду не надано, тому суд вважає, що відповідач повинен понести відповідальність, передбачену ст. 196 СК України, оскільки це буде відповідати насамперед інтересам дитини.
Проте, колегія суддів не може погодитись з визначеним розміром пені, яку було стягнуто з відповідача, з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч. 1ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді стягнення неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. Тобто, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. Неустойка стягується з особи, яка винна у простроченні сплати аліментів.
Так, матеріалами справи встановлено, що заборгованість відповідача по аліментам станом на 21 грудня 2020 року складає 33072,37 грн. (а.с. 7).
Згідно довідки-розрахунку пеня за несвоєчасну сплату аліментів складає 64148,29 грн.(а.с. 8).
Оскільки, ст. 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи матеріали справи та вищезазначені вимоги чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні, із зменшенням пені до загальної суми заборгованості по аліментах, а саме до 33072,37 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року - змінити в частині розміру неустойки у вигляді пені, стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , зменшивши її розмір з 64 148,29 грн. до 33 072,37 грн..
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді А.П. Барильська
Е.Л. Демченко