Провадження № 33/803/453/24 Справа № 199/10684/23 Суддя у 1-й інстанції - ЛИСЕНКО В. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
13 лютого 2024 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Сухого А.Г., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, священика Православної церкви, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
адвоката - Сухого А.Г.,
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривні на користь держави.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.12.2023 о 14:16 годині у місті Дніпрі по вул. Передова, 528 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21114», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Сухий А.Г., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, їх не дослідження та ненадання їм належної оцінки, що є наслідком необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності. На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що судом першої інстанції були проігноровані обставини справи, а саме те, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є незаконною, на момент зупинки інспектор поліції не мав доказів порушення ПДР з боку ОСОБА_1 .
Вказує, що на відеозаписі взагалі не видно ОСОБА_1 , не видно як працівник поліції проводить візуальний огляд на стан сп'яніння.
В матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, однак таке направлення ОСОБА_1 не видавалось.
Зазначає, що працівники поліції після складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП не відсторонили від керування транспортним засобом ОСОБА_1 ..
Зазначає, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння на наступний день, про що свідчить медичний висновок, однак суд першої інстанції проігнорував вказаний висновок.
В судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Сухий А.Г. підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні з підстав викладених в ній.
Вислухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими/ в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне.
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 556880; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та диск з відеозаписом з боді-камери.
Однак, перевіряючи вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що вони не вказують прямо або опосередковано на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.
За матеріалами справи ОСОБА_1 заперечував свою вину, як під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 03.12.2023 року серії ААД №556880 (а.с.1) вбачається, що 03.12.2023 о 14:16 годині у місті Дніпрі по вул. Передова, 528 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21114», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. У протоколі в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 відмовився від підпису та отримання копії протоколу. Крім того, зафіксовано, що документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.
Згідно направлення на огляд водія з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.12.2023 року (а.с. 3) вбачається, що ОСОБА_1 було виписано направлення до КП “Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня психіатричної допомоги” ДОР для проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Крім того, судом апеляційної інстанції були відтворені відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які містяться у 1 файлі на одному компакт-диску, долученому до матеріалів справи.
Так, з відеозапису вбачається, як працівники патрульної поліції зупинили транспортний засіб «ВАЗ 21114», н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 . Працівники поліції підійшли до автомобіля, представились та зазначили, що причиною зупинки є порушення водієм п. 31.4.7 е ПДР. На прохання працівників поліції водій відмовився надати свої документи. Працівник поліції попередив водія, що в разі ненадання для перевірки документів, відносно нього буде винесено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Водій ОСОБА_1 просив відкласти розгляд справи та надати йому час для консультації з адвокатом. Далі, поліцейські надали час для спілкування водія ОСОБА_1 з адвокатом в телефонному режимі. Після спілкування з адвокатом, працівник поліції провів візуальний огляд ОСОБА_1 , та запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що водій відмовився. На вказані слова, поліцейські повідомили, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Далі, на відеозапис зафіксовано процедуру складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, після завершення чого його було ознайомлено зі змістом протоколу та надано його копію, однак останній відмовився від підпису та отримання копії протоколу.
Після цього, на відеозаписі зафіксовано як водій ОСОБА_1 , вийшов з автомобіля, та в телефонному режимі консультується з адвокатом, та на звернення до працівників поліції, останні відмовляють у наданні копії протоколу.
Отже, зазначені на цих відеофайлах фактичні обставини та зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації, мають суперечності. Із доданих до протоколу відеозаписів неможливо встановити чи було роз'яснено ОСОБА_1 процедуру проходження огляду на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння, які відповідно до приписів ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 мають різні процедури проведення, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим протокол про адміністративне правопорушення від 03.12.2023 року серії ААД №556880 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП.
Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як зазначено у п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з пункту 12 розділу I Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За приписами частини 2 ст.266 КУпАП (Із змінами і доповненнями, внесеними в останнє згідно із Законом України від 16.02.2021 р. N 1231-IX) огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Однак, за результатами судового розгляду суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про відсутність належних і достатніх доказів для висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження огляду у медичному закладі, у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд після перегляду відеозапису з місця події встановлено, що працівниками поліції не роз'яснені ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також не було повідомлено ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, чим було істотно порушено його право на захист.
Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього.
Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 маючи ознаки наркотичного сп'яніння керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у визначений законом спосіб. Тому доводи сторони захисту про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обгрунтованими.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника Сухого А.Г. підлягає задоволенню, а постанова судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу адвоката Сухого Артема Геннадійовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - скасувати.
Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко