Справа №443/20/24
Провадження №3/443/57/24
іменем України
29 лютого 2024 року місто Жидачів
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , непрацюючу,
за частиною 2 статті 184 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 повторно протягом року ухилилася від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання своїх малолітніх дітей, яке проявилося у тому, що 20.12.2023 близько 12.00 год під час обстеження умов проживання, ОСОБА_1 знаходилася у п'яному вигляді, в будинку не прибрано, речі розкидані, брудно, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 2 статті 184 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду повторно не з'явилася, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавала до суду клопотання про відкладення розгляду справ, призначеного на 29.02.2024 та не повідомляла суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подавала інших клопотань щодо вжиття судом певних процесуальних дій, зокрема: про витребування доказів, виклик свідків тощо. Крім цього, матеріали справи не містять фактичних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 висловлювала усно або у письмовій формі аргументи щодо незаконності дій працівників поліції та складеного на неї протоколу.
З огляду на викладене, беручи до уваги належне і своєчасне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності цієї особи.
Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції частини 2 статті 184 КУпАП адміністративним правопорушенням є ті самі дії (ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей), вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП, доведена:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №027328 від 20.12.2023, згідно з яким ОСОБА_1 повторно протягом року ухилилася від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання своїх малолітніх дітей (а.с.4);
рапортом від 20.12.2023, якими повідомлено начальника правоохоронного органу про виявлення обставин неналежного виконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 (а.с.14).
письмовими поясненнями ОСОБА_1 по суті правопорушення, які узгоджуються з матеріалами справи, підтверджують викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини та в яких вона визнала вину у вчиненні зазначеного правопорушення (а.с.15).
Постанова Сколівського районного суду Львівської області від 28.03.2023, що набрала законної сили 30.03.2023, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2, частиною 1 статті184 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу, підтверджує обставину вчинення ОСОБА_1 20.12.2023 близько 12.00 год тих самих дій повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення (а.с.16).
Згідно зі свідоцтвами про народження серія НОМЕР_1 від 13.04.2016, НОМЕР_2 від 11.09.2018, НОМЕР_3 від 08.02.2021, НОМЕР_4 від 06.08.2014, 1-СГ №234203 від 08.04.2010, 1-СГ №279719 від 11.05.2011 ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.8-13).
Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 тих самих дій (ухилення матері від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей) повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тому її дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 184 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує: характер вчиненого нею правопорушення; особу правопорушниці, яка є багатодітною матір'ю; ступінь її вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 184 КУпАП, яка доведена повністю; відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, а тому вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 2 статті 184 КУпАП у виді штрафу. Накладення судом на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети його застосування.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір»,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.І. Павлів