Справа 362/5153/23
Провадження 3/362/18/24
20.02.2024 року м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М. розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, жителя АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП
встановив:
05.12.2022 о 14:00 год. у с. Мархалівка Фастівського району Київської області на перехресті рівнозначних доріг вулиць 1-го Травня та Сковороди, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Dacia Sandero, д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення правил п. 16.12 ПДР України, при виїзді на перехрестя не надав дорогу автомобілю, який виїхав на перехрестя з правого боку, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Renault Master, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
17.08.2023 ця справа надійшла на розгляд до Васильківського міськрайонного суду Київської області.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Устенко І.О. (діє на підставі договору № 25/01-а від 25.01.2023 та ордеру серія АІ № 1348134 від 07.02.2023) заперечили факт вини ОСОБА_1 у скоєнні цього правопорушення. Пояснили, що того дня ОСОБА_1 рухався у с. Мархалівка Фастівського району Київської області по вул. 1-го Травня, на дорозі була ожеледиця, дорожньої розмітки було не видно, жодних правил дорожнього руху він не порушував. Наближаючись до перехрестя, несподівано для нього, справа виїхав автомобіль Renault. Водій цього автомобіля намагався зупинити свій транспортний засіб, коли побачив автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , однак через ожеледицю цього зробити не зміг і відбулося зіткнення вищезазначених транспортних засобів. Наголосили, що причиною цієї ДТП було порушення водієм Renault - ОСОБА_2 ПДР України, який виїхав на головну дорогу, по якій рухався ОСОБА_1 на своєму автомобілі. Свою позицію обґрунтували тим, що вулиця 1-го Травня є головною дорогою, на її початку встановлено знак 2.3 («Головна дорога»), що відповідає вимозі пункту 10.4.4 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні» у населених пунктах, де зазначено про те, що цей знак встановлюється на початку головної дороги і не повинен дублюватися на кожному перехресті. Долучили фото наявності такого знаку на автодорозі у населеному пункті. Наголосили, що даний адміністративний протокол був складений після закриття судом провадження у справі щодо іншого учасника ДТП - водія ОСОБА_3 , який складався працівниками поліції після прибуття на місце події. Просили закрити провадження у цій справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Представник іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_2 ) - адвокат Пироженко С.О. (діє на підставі договору № 0065-23-1 від 15.09.2023 та ордеру серія АІ № 1460732 від 15.09.2023) у судовому засіданні наголосив, що це ДТП сталося на перехресті рівнозначних доріг, а твердження ОСОБА_1 та його захисника щодо наявності знаку 2.3 («Головна дорога») на дорозі по якій рухався ОСОБА_1 є недоречними. Пояснив суду, що ДСТУ 4100-2014, на які посилається захисник Устенко І.О., втратили свою чинність після введення у дію ДСТУ 4100-2021 «Безпека дорожнього руху. Згідно з чинними ДСТУ 4100-2021, пункт 14.4., знак 2.3 «Головна дорога» потрібно повторювати перед кожним перехрестям, де надано переважне право проїзду перехрестя. Оскільки такого знака на цьому перехресті не було встановлено, а ОСОБА_2 виїжджав справа відносно руху водія ОСОБА_1 , то останній мав керуватись вимогами п. 16.12 та 16.15 ПДР України за якими на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух. При цьому п.16.15 ПДР України обумовлено, що якщо неможливо визначити наявність покриття на дорозі (темна пора доби, грязь, сніг тощо), а знаки пріоритету відсутні, водій повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі. Наголосив, що провадження у справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП по факту цієї ДТП закрито судом за відсутності у його діях складу цього правопорушення, що було предметом розгляду судом апеляційної інстанції.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді даної справи, дійшов до висновку про таке.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняла на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, зокрема Правил дорожнього руху України
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України.
Ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно з пунктом 16.12 Правил дорожнього руху на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух .
Так, диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 KУпAП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до фактичних відомостей, викладених у протоколі серії ААД № 333909 від 12.08.2023, ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п. 16.12 ПДР України, а саме: на перехресті рівнозначних доріг вулиць 1-го Травня та Сковороди, при виїзді на перехрестя не надав дорогу автомобілю, який виїхав на перехрестя з правого боку, у результаті чого здійснив зіткнення.
Так, судом установлено і не оспорювалося учасниками справи, що на перехресті, на якому відбулось ДТП, обидві дороги є дорогами з асфальтовим покриттям; на перехресті відсутні знаки пріоритету; круговий рух на перехресті не організовано.
Отже, дане перехрестя в силу вищенаведених вимог Правил дорожнього руху є перехрестям рівнозначних доріг. Відтак, у даному випадку належить керуватися пунктом 16.12 Правил дорожнього руху, відповідно до якого доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.
Щодо покликання захисника Устенка І.О. про те, що дорога, по якій здійснював рух його підзахисний є головною, а на її початку встановлено знак 2.3 («Головна дорога»), що відповідає вимозі пункту 10.4.4 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні» у населених пунктах, то суд їх до уваги не бере, так як вказані ДСТУ 4100-2014 втратили свою чинність, натомість станом на момент ДТП були чинні ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування».
Відповідно до положень п. 14.4.4 ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» передбачено, що знак 2.3 «Головна дорога» потрібно застосовувати для позначення ділянки дороги, під час руху якою ТЗ мають переважне право проїзду нерегульованого перехрестя, й установлювати його на початку головної дороги. У населених пунктах знак 2.3 потрібно повторювати перед кожним перехрестям, де надано переважне право проїзду перехрестя .
Як уже зазначено вище, перед вказаним перехрестям був відсутній знак 2.3 «Головна дорога», а тому водій ОСОБА_1 на виконання пункту 16.12 ПДР України був зобов'язаний дати дорогу водію ОСОБА_2 , який наближався праворуч, тоді як у останнього не було обумовленого Правилами дорожнього руху обов'язку дати дорогу транспортному засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Отже, на думку суду, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, так як вона, як водій, порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення .
Так, з матеріалів справи убачається, що вказане правопорушення ОСОБА_1 скоїв 05.12.2022, тоді як справа до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла 17.08.2023, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення.
До того ж з ініціативи сторони захисту в дані справі постановою суду від 18.10.2023 призначалась судова автотехнічна експертиза, яка залишена без виконання, а експертне провадження - закрито.
Після цього справа з експертної установи до суду надійшла 26.01.2024.
Водночас суд зауважує, що правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29.04.2020 (справа № 686/4557/18) констатовано, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Керуючись статтями 38, 247, 283-284, 268 КУпАП, суд
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя В.М. Дорошенко