Справа № 738/2040/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/269/24
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
28 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2023 року, -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
В обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, що з врахуванням даних про особу засудженого, за ввесь час відбування покарання, суд не вбачає в поведінці засудженого динаміки, яка б свідчила про його бездоганне виправлення та перевиховання і прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, а тому прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_8 не довів свого виправлення, він не готовий до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві за межами установи.
Не погодившись з рішенням суду засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що посилання місцевого суду на посередню характеристику засудженого є необґрунтованим, оскільки судовий розгляд було проведено без підготовчої частини та без належного вивчення наявних матеріалів, а суд обмежився лише переліком наявних документів. Вказує, що за час утримування в ДУ «Менська виправна колонія №91» до дисциплінарної відповідальності не притягувався, був працевлаштований, дотримувався вимог техніки безпеки та правил поводження, норм установлених на підприємстві, залучався до робіт з благоустрою без оплати праці, мав заохочення та характеризується позитивно.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора щодо необхідності відмови у задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до положень ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
За змістом ст.6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_8 відбуває покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року, яким його засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 152; ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі. В місцях позбавлення волі ОСОБА_8 перебуває з 08 жовтня 2019 року.
За час перебування в СІЗО м. Запоріжжя характеризувався негативно: порушував режим тримання, за що вісім разів притягувався до дисциплінарної відповідальності.
В Менській виправній колонії № 91 ОСОБА_8 міру покарання відбуває з 14 листопада 2022 року. За час відбування покарання в установі характеризується наступним чином: до дисциплінарної відповідальності не притягувався, за виконання покладених обов'язків робітника швейної дільниці, додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці один раз заохочений. Проте, на даний час ставлення засудженого до роботи суттєво погіршилось, робоче місце майже не відвідує, про що свідчить Довідка № 217/ЗС-23 від 04.12.2023 видана планово-виробничим відділом ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№91)». Згідно наказу № 148/ОД-22ВС від 12.12.2022 перебував на профілактичному обліку, як особа схильна до членоушкодження. Згідно наказу № 140/ОД-23ВС від 09.06.2023 знятий з обліку. Засуджений ОСОБА_8 залучений до програми диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт», яку намагається реалізувати у вільний від роботи час. Заходи культурно-масового характеру, які проводяться у відділенні відвідує, реагує на них посередньо.
Також, в матеріалах особової справи містяться відомості про те, що рішенням комісії при установі, в якій засуджений ОСОБА_8 відбуває покарання: (протокол № 21 від 17.10.2023 року) засудженому відмовлено в застосуванні пільги, передбаченої ст. 81 КК України; (протокол № 27 від 05.12.2023 року) засудженому погоджено застосування пільги у вигляді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому положеннями постанови Пленуму ВСУ від 26.04.2002 № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього беруться дані в їх сукупності.
За змістом цього закону умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Колегія суддів звертає увагу, що застосування до засудженого умовно - дострокового звільнення передбачено дискреційною нормою Кримінального Кодексу України, тобто, не є обов'язком суду, а є правом, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання.
Дослідивши дані, що характеризують особу засудженого ОСОБА_8 , судова колегія прийшла до висновку, що останній став на шлях виправлення, але на час розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення позитивні зміни в його поведінці не доводять його виправлення та готовність до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві за межами установи.
Колегія суддів погоджуючись з висновком місцевого суду вважає, що в поведінці засудженого відсутня динаміка, яка б свідчила про його бездоганне виправлення та перевиховання.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_8 на ряд обставин, які на його думку свідчать про його виправлення, були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення, і місцевий суд, обґрунтовано, з чим погоджується і колегія суддів, прийшов до висновку, що вони не являються підставою для умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
Доводи апеляційної скарги про поверхневе дослідження доказів у справі судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Про повне та належне дослідження місцевим судом наявних матеріалів свідчить зміст мотивувальної частини оскаржуваного рішення в якій повно відображено зміст досліджених доказів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, через що, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4