Справа № 750/16338/23
Провадження № 2-а/750/5/24
28 лютого 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Логвіної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1, батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшого лейтенанта Григораш Андрія Валентиновича, Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
у листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 1, батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшого лейтенанта Григораш Андрія Валентиновича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії АЕТ № 7906392 від 09.10.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, мотивуючи свої вимоги тим, що його було зупинено працівниками поліції, які повідомили, що позивач повинен пред'явити документи, останній попросив надати докази правопорушення та повідомити причину зупинки, проте, від працівників поліції позивач почув лише погрози про відмову пред'явлення документів з його сторони та затримання до управління поліції. На думку позивача, при винесенні постанови працівники поліції порушили його конституційні права, тому постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.11.2023 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Від представників відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, зазначає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, у зв'язку з чим, наявні підстави залишити позов без розгляду, крім того, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки всі зауваження позивача як підстави для скасування оскаржуваної постанови не знаходять свого підтвердження, носять суто суб'єктивний характер та свідчать лише про намагання уникнути адміністративної відповідальності.
Представник позивача надіслала додаткові пояснення по справі просила поновити строк звернення до суду, задовольнити позов, зазначає, що транспортний засіб під керуванням позивача був зупинений без достатніх правових підстав, працівниками поліції було порушено адміністративну процедуру, визначену Законом України «Про національну поліцію». Крім того, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.01.2024 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП закрито. З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 є водієм-волонтером, своєчасне не проходження обов'язкового технічного контролю пояснюється винятковими обставинами, крайньою необхідністю, пов'язаною з систематичною доставкою гуманітарної допомоги медичним закладам та військовослужбовцям ЗСУ. В подальшому, позивачем був застрахований транспортний засіб.
Представник відповідачів надіслала відповідь на додаткові пояснення та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7906392 від 09.10.2023 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП. за те, що 09.10.2023 о 21:16 водій керував ТЗ безчинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільного-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1.г. ПДР України.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.01.2024 у справі № 750/15248/23 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст. 121 КУпАП -закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. З постанови вбачається, що ОСОБА_1 є водієм-волонтером благодійного фонду «Поліський край». Вказаний фонд на постійній основі здійснює допомогу військовим ЗСУ продуктами харчування, засобами гігієни, білизною, одягом, медикаментами тощо. Транспортний засіб ГАЗ 2705-14 СПГ р.н.з. НОМЕР_1 разом з водієм ОСОБА_1 використовується також ВО «Батьківщина», Благодійним фондом молодіжної ініціативи «Надія», Благодійним фондом «Європа» для надання гуманітарної допомоги медичним закладам та військовим ЗСУ. Згідно подорожнього листа вантажного фургона від 09 жовтня 2023 року вбачається, що і 09 жовтня 2023 року водій ОСОБА_1 з 09 год. по 23 год. рухався на вказаному транспортному засобі за маршрутом Чернігів-Київ-Чернігів саме з метою отримання гуманітарної допомоги (медикаменти, кисневі маски, бинти, турнікети, обезболюючі та противірусні засоби, продукти харчування. Тому своєчасне не проходження обов'язкового технічного контролю водієм ОСОБА_1 пояснюється винятковими обставинами, крайньою необхідністю, пов'язаною з систематичною доставкою гуманітарної допомоги медичним закладам та військовослужбовцям ЗСУ.
Згідно ч. 4, 6 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Необхідно зазначити, що пропуск строку передбаченого ч.5 ст. 122 КАС України не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
Позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7906392 від 09.10.2023 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП. В обґрунтування доводів про поновлення строку на оскарження постанови, позивач зазначає, що позивач, в порядку та в строки визначені ст.ст. 288-289 КУпАП, подавав скаргу на спірну постанову по справі про адміністративне правопорушення від 09.10.2023 серії ЕАТ № 7906392 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції в межах строку на адміністративне оскарження. Листом від 26.10.2023 № Б-812/41/22/01-2023 Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції повідомило позивача про те, що скарга залишена без задоволення, а постанова без змін. Крім того, позивач 10.10.2023 звертався на Гарячу лінію Національної поліції України щодо події, яка мала місце 09.10.2023, за результатами якої була винесена й спірна постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Листом від 14.11.2023 № Б-808; Б-812/41/22/03-23 про результати розгляду звернення Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції повідомило позивача про проведену додаткову перевірку відносно дій поліцейських та зазначило, що за результатами перевірки викладених ОСОБА_1 відомостей не здобуто об'єктивних даних, відповідно до яких було б установлено факти вчинення порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку.
З урахуванням строків пересилання письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку, позивач, отримавши рішення суб'єкта владних повноважень, вичерпавши всі досудові способи захисту, звернувся до суду за захистом своїх прав.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про поновлення строку на скарження постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса.
Згідно п. 2.1.ґ ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, законодавець чітко розділив умови пред'явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс.
Обов'язок водія показати страховий поліс, виникає тільки у випадках передбачених законодавством, і ці випадки відрізняються від тих, які виникають при обов'язку пред'явити для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. Ці випадки, про які йдеться в Законі «Про дорожній рух» описані в Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції лише з визначених законодавством підстав, а саме в п. 21.2 ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" лише у випадку складання протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та/або при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Таким чином, Законом України визначений чіткий перелік випадків, коли інспектор поліції має право вимагати, а водій зобов'язаний надати страховий поліс. У будь-яких інших випадках, вимога працівника міліції пред'явити для перевірки страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів незаконна.
Таким чином ст. 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дійсно передбачає обов'язок щодо перевірки та контролю обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, однак ст. 21 того ж закону чітко передбачає випадки, коли така перевірка здійснюється.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2017 року, справа N К/800/13938/17.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію відеозапису.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №524/4247/17, провадження №К/9901/23689/18, погодився з висновком судів попередніх інстанції, що "наданий Відповідачем до суду відеозапис, в якому зафіксований момент правопорушення є належним та допустимим доказом згідно статті 73 - 74 КАС України".
Як вбачається з наданого відповідачем відеозапису в ході спілкування працівників поліції з позивачем, встановлено, що ОСОБА_1 правила дорожнього руху не порушував.
Судом вважається доведеним той факт, що позивач не порушив вимоги п.п. 2.1.ґ. Правил дорожнього руху, що вказує на не законність постанови у справі про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Також, у зв'язку з наявністю підстав для задоволення позову, позивачу мають бути відшкодовані понесені у справі витрати на правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята). У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Позивачу правничу допомогу надавала адвокат Антонова О.В. на підставі ордеру серії СВ 1074569 від 17.12.2023 та договору №25 про надання правничої допомоги від 17.12.2023.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 11.01.2024 року позивач сплатив згідно договору № 25 про надання правової допомоги від 17.12.2023 адвокату 5000 грн.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас обов'язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на Департамент патрульної поліції України.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
З огляду на викладене та беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру таких витрат, враховуючи надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд приходить до висновку, що обгрунтованим та співмірним є стягнення із відповідача на користь позивача вартості наданих послуг правничої допомоги у розмірі 1000 гривень.
Також, відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути судовий збір.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 139, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -
Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7906392 від 09.10.2023.
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до інспектора роти № 1, батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшого лейтенанта Григораш Андрія Валентиновича (вул. Громадська, 66, м. Чернігів), Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7906392 від 09.10.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП- скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП- закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 536, 80 грн. та 1000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу, а всього - 1536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: