Справа № 438/118/24
Провадження 2/438/147/2024
про самовідвід судді
29 лютого 2024 року Бориславський міський суд Львівської області у складі: головуючого судді Слиша А.Т., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про самовідвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області про відшкодування шкоди,
У провадженні Бориславського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області про відшкодування шкоди (справа № 438/118/24, номер провадження 2/438/147/2024).
22 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області про відшкодування шкоди.
Автоматизованою системою документообігу суду визначеного для розгляду цієї цивільної справи суддю Бориславського міського суду Львівської області Слиша А.Т.
Ухвалою судді від 24 січня 2024 року вищезазначена позовна заява залишена без руху, надано позивачу строк у п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
24 січня 2024 року позивачем ОСОБА_1 до суду скеровано клопотання/заяви в порядку п.4.5. ч.1 ст.36 ЦПК України до судді, головуючого у справі, «щодо необхідності застосування суддею належної правової процедури та забезпечення права потерпілого на розгляд його справи судом - узяти самовідвід». Крім цього, 26 січня 2024 року позивачем ОСОБА_1 до суду скеровано заява про відвід судді Слиша А.Т. у розгляді справи 438/118/24 у зв'язку із обставинами, що викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді та для забезпечення права позивача на розгляд його справи судом, встановленим законом (в порядку п.п.4,5 ч.1 ст.36 УПК України).
Ухвалою судді Слиша А.Т. від 26 січня 2024 року вищезазначені заяви про відвід судді та клопотання/заяву визнано необґрунтованою. Зупинити провадження у даній справі до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою судді Бориславського міського суду Львівської області Ткачової С.М. від 31 січня 2024 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Слиша А.Т. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області про відшкодування шкоди, відмовлено.
Ухвалою суду від 01 лютого 2024 року прийняти до розгляду та відкрити провадження в даній цивільній справі; розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09 год 30 хв 16 лютого 2024 року. Проведення підготовчого засідання було відкладено у зв'язку із заявленим клопотанням позивача ОСОБА_1 на 05 березня 2024 року.
Як вбачається із заяви про самовідвід головуючого у справі судді Слиша А.Т. від 28 лютого 2024 року, працівниками апарату Бориславського міського суду Львівської області були допущені порушення об'єктивного та неупередженого розподілу судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження) матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області про відшкодування шкоди (справа № 438/118/24, номер провадження 2/438/147/2024)., тобто п.1.3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджену рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 5 червня 2015 року N 55,від 22 липня 2015 року N 79 від 3 березня 2016 року N 21 ,від 15 вересня 2016 року N 58 ,від 24 квітня 2020 року № 25,від 17 липня 2020 року № 38,від 11 червня 2021 року № 18, від 06 жовтня 2022 року № 31.
Крім цього, позивачем ОСОБА_1 26 січня 2024 року подано клопотання у справі №438/118/24 щодо необхідності застосування суддею належної правової процедури та забезпечення права потерпілого на розгляд його справи судом, встановленим законом (в порядку п.п.4,5 ч.1 ст.36 ЦПК України) - узяти самовідвід.
Вирішуючи питання самовідводу, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 03 травня 2007 року встановлено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Частиною 3 ст. 39 ЦПК України встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. 4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відвід повинен бути вмотивованим. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст.39 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до змісту ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п.4, 5 ч. 1 ст.36 ЦПК України, на які посилається позивач ОСОБА_1 , суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи та є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Оцінюючи доводи заявника щодо самовідводу судді, вказаних у п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, а саме є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, суд враховує, що незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок № 1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути видно, що воно чиниться (рішення у справах «Білуха проти України», пункт 53, «Де Куббер проти Бельгії», пункт 26).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Додатково і на доповнення до цього ставлення судді до справи має важливе, проте не вирішальне значення. Вирішальною є можливість об'єктивного підтвердження таких фактів (наприклад, рішення у справі ЄСПЛ «Ferrantelli and Sanyangelo v. Italy», постанова від 7 серпня 1996 року, збірник 1996-ІІІ, с. 951-52, параграф 58, та рішення у справі «Wettstein v. Switzerland», № 33958/96, параграф 44).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб'єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об'єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об'єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.
Закон не покладає на суддю обов'язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та поза процесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).
Відповідно жодних доказів, які б свідчили про упередженість або необ'єктивність судді Слиша А.Т., його заінтересованості у результаті розгляду цивільної справи ОСОБА_1 до Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області про відшкодування шкоди до заяви не надано та судом не встановлені.
Щодо підстав визначених п.4 ч. 1 ст.36 ЦПК України, на які посилається позивач ОСОБА_1 , суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно доповідної записки, складеної керівником апарату Бориславського міського суду Львівської області від 19 лютого 2024 року за результатами звернення заявника ОСОБА_1 про допущені працівниками апарату суду порушення п.1.3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджену рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 5 червня 2015 року N 55,від 22 липня 2015 року N 79 від 3 березня 2016 року N 21, від 15 вересня 2016 року N 58 ,від 24 квітня 2020 року № 25, від 17 липня 2020 року № 38,від 11 червня 2021 року № 18, від 06 жовтня 2022 року № 31 щодо об'єктивного та неупередженого розподілу судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження) вищезгаданої цивільної справи, що відповідальними особами Бориславського міського суду Львівської області за реєстрацію в автоматизованій системі документообігу суду позовних заяв та інших документів та здійснення автоматизованого розподілу судових справ, що надійшли в електронній формі через підсистему «Електронний суд» порушено п.1.3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, а саме здійснено реєстрацію та автоматизований розподіл матеріалів позовної заяви гр. ОСОБА_1 не в хронологічному порядку. На підставі викладеного, вважала що службове розслідування є недоречним, оскільки з'ясовані обставини не вбачають в автоматизований розподіл справи між суддями, та як даний авторозподіл судової справи відбувся з дотриманням п.2.3.4 вищезазначеного Положення.
Разом з тим, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року.
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Разом з тим ч. 4 ст. 36 ЦПК України прямо вказує на те, що рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Отже, в розумінні цієї норми не належить до обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, та обставина, що суддя вже вирішував спори між тими самими учасниками та висловив певну правову позицію в іншій справі.
Подібна позиція висловлена Радою суддів України у рішенні від 7 вересня 2017 року № 46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом (суддею, слідчим суддею) в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді (суддів) конфлікту інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Крім цього, як зазначено у пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року, професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.
Підставою для відводу (самовідводу) судді, є зокрема, наявність обставин, які б викликали у стороннього спостерігача сумнів в неупередженості судді. При розгляді заяви про відвід(самовідвід) слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року №2006/23, які адресовані суддям для використання, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли виникнути сумніви в неупередженості судді. Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Так, головуючого по справі судді Слиша А.Т. особисто відсутня будь-яка упередженість чи необ'єктивність щодо сторін по справі, проте у позивача ОСОБА_1 по справі виникли категоричні, хоча і безпідставні сумніви у неупередженості судді у розгляді справи за позовом останнього, - отже у стороннього спостерігача з точку зору об'єктивного критерію можуть виникнути легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід. Для усунення сумнівів в тому, що рішення по справі буде ухвалено безстороннім та неупередженим судом, саме з ціллю збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, вважаю за необхідне завити самовідвід з розгляду даного позову.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.31, 36, 39-41, 260 ЦПК України, суд
Заяву про самовідвід судді Бориславського міського суду Львівської області Слиша А.Т. як головуючого у справі за позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області про відшкодування шкоди - задовольнити.
Відвести суддю Слиша А.Т. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області про відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 14 ЦПК України справу передати до канцелярії Бориславського міського суду Львівської області для подальшого автоматизованого розподілу.
Ухвала суду апеляційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Андрій СЛИШ