28 лютого 2024 року
м. Київ
справа №240/20830/21
адміністративне провадження № К/990/33493/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 (головуючий суддя: Липа В.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 (головуючий суддя: Капустинський М.М., судді: Сапальова Т.В., Ватаманюк Р.В.) у справі № 240/20830/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУПФУ в Житомирській області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправним рішення ГУПФУ в Житомирській області, викладене у листі №24665-27643/Д-02/8-0600/21 від 11.08.2021, щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 60% від місячної заробітної плати та обмеження пенсії її максимальним розміром;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки Житомирської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 30.03.2021 № 21-154вих-21, починаючи з 02.07.2021 відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (у первинній редакції; далі - Закон №1697-VII) з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 05.09.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022, позов задовольнив:
визнав протиправними дії ГУПФУ в Житомирській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% від відповідних сум заробітної плати та щодо обмеження пенсії максимальним розміром при здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Житомирської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії № 21-154вих-21 від 30.03.2021;
зобов'язав ГУПФУ в Житомирській області з 02.07.2021 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Житомирської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 30.03.2021 № 21-154вих-21, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2023 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що при перерахунку пенсії пенсіонерам органів прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Оскільки перерахунок пенсії пов'язаний із переглядом розміру вже призначеної пенсії (90%), то при визначенні її розміру не може застосовуватися законодавство, яке прийняте після призначення пенсії, крім випадків покращення становища пенсіонера.
Позивач також вважає протиправним обмеження розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач позов не визнав. Зазначив, що норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються із положеннями частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Пенсійний орган також вважає обґрунтованим проведення перерахунку пенсії позивача виходячи з розміру 60% суми місячної (чинної) заробітної плати.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 09.04.1998 відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.
30.03.2021 Житомирською обласною прокуратурою видано довідку №21-154вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на підставі Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та статті 81 Закону № 1697-VII.
02.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії відповідно до довідки Житомирської обласної прокуратури від 30.03.2021 № 21-154вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії.
Листом від 11.08.2021 відповідач повідомив позивача про здійснення перерахунку його пенсії на підставі довідки Житомирської обласної прокуратури від 30.03.2021 № 21-154вих-21, виходячи з 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, та встановлено до виплати в максимальному розмірі згідно з частиною 15 статті 86 Закону № 1697-VII, а саме: з 01.04.2021 - 17690,00 грн, а з 01.07.2021 - 18540,00 грн.
Вважаючи, що відповідач протиправно провів перерахунок пенсії з обмеженням її граничним розміром, а також зі зменшенням при перерахунку пенсії основного розміру до 60 %, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішень від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 № 6-р/2020 у позивача виникло право на звернення за перерахунком пенсії в порядку, визначеному частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ, з дня підвищення заробітної плати працівникам прокуратури на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Одночасно суди зауважили, що основний розмір пенсії позивача обчислений відповідачем із застосуванням максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, передбаченого частиною другою статті 86 Закону № 1697-VІІ, в редакції, чинній на момент проведення перерахунку, тобто виходячи з 60%.
Проте, враховуючи, що положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VІІ щодо розміру пенсії застосовуються при призначенні пенсій прокурорським працівникам у разі реалізації ними первинного права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, тому за висновками судів обох інстанцій, має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Суди встановили, що пенсія позивачу була призначена з 09.04.1998 відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII.
Відтак, за висновками судів попередніх інстанцій, пенсія позивача підлягає перерахунку виходячи із відсоткового значення станом на час призначення позивачу пенсії, а саме: у розмірі 90 % грошового забезпечення.
Також, з огляду на те, що пенсія позивачу призначена за правилами статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, тобто до набрання чинності Законами № 1697-VІІ і № 3668-VI, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до розміру пенсії не можуть також застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, встановлені зазначеними законами.
Водночас, оскільки у матеріалах пенсійної справи відсутнє рішення відповідача №24665-27643/Д-02/8-0600/21 від 11.08.2021, яке б відповідало критеріям індивідуального акта, суди дійшли висновку про необхідність задовольнити позов шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо застосування обмежень максимального (граничного) розміру при перерахунку та виплаті пенсії позивача та зобов'язання відповідача здійснити з 02.07.2021 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимального (граничного) розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20, які згодом підтримані судом касаційної інстанції у низці інших постанов, зокрема: від 29.06.2022 у справі № 500/5077/21, від 15.06.2022 у справі № 520/1504/19, від 30.12.2021 у справі № 500/101/21, від 14.09.2022 у справі № 380/7330/21 та ін.
Скаржник наполягає, що на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VІІ, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Також, за твердженнями скаржника, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ (в т. ч. Закону № 1697-VІІ), та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволенні, а оскаржувані судові рішення без змін.
Вважає, що відповідач неправильно тлумачить норми закону.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
За правилами частин першої, другої чинної на момент виникнення спірних правовідносин редакції статті 86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач наполягає, що набуте ним право на отримання пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ не може бути звужене та обмеження пенсії максимальним розміром на нього не розповсюджуються з огляду на принцип дії закону в часі.
Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі право позивача на перерахунок пенсії сторонами не заперечується. Спірними є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII та застосування при перерахунку такої пенсії обмеження її граничним розміром.
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 сформував наступний правовий висновок:
«….колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувати правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.»
«…колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.»
«… внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний… на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, позовні вимоги (..) у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.».
Верховний Суд звертає увагу, що правовідносини у цій справі за обставинами тотожні справі № 580/5962/20 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених правових висновків.
Згодом зазначений висновок підтриманий Верховним Судом у низці інших постанова, зокрема: від 29.06.2023 у справі № 140/2530/21, від 22.08.2023 у справі №140/7066/21 та від 19.12.2023 у справі № 340/1053/21.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, то враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів звертає увагу на те, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII в частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, в силу вимог якої пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимального розміру є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З огляду на це, суди, задовольняючи позовні вимоги, невірно застосували норми матеріального права.
Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню та рішення судів попередніх інстанцій у цій справі скасуванню.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі №240/20830/21 скасувати і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Кравчук
В. М. Шарапа