28 лютого 2024 року
м. Київ
справа №300/4495/21
адміністративне провадження № К/990/18391/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 (головуючий суддя: Гудим Л.Я., судді: Довгопалов О.М., Святецький В.В.) у справі № 300/4495/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
І. РУХ СПРАВИ
У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФУ в Івано-Франківській області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії щодо зменшення розміру пенсії при її перерахунку з 90% до 70%;
зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, із урахуванням проведених платежів.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 14.03.2022 у задоволенні позову відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.06.2022 скасував рішення суду першої інстанції і прийняв нову постанову про задоволення позову:
визнав протиправними дії ГУПФУ в Івано-Франківській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 300/3717/20;
зобов'язав ГУПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова Уряду № 103) та рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 300/3717/20 у розмірі 90% сум грошового забезпечення, із урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2022 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, із посиланням на правову позицію Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18, зазначив, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Позивач зазначив, що судовим рішенням у справі № 300/3717/20 було зобов'язано відповідача здійснити йому перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області за № 34 від 14.08.2020 про розмір грошового забезпечення із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, починаючи з 01.04.2019 з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, за позицією позивача, відповідач при перерахунку пенсії на виконання судового рішення безпідставно зменшив відсотковий розмір грошового забезпечення пенсії з 90% до 70%, що призвело до неправильного визначення розміру пенсії та її виплату в розмірі нижчому, ніж передбачено законодавством.
За таких обставин, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Відповідач позов не визнав. За твердженнями відповідача, спір у справі, що розглядається, зумовлений незгодою позивача із виконанням судового рішення у справі № 300/3717/20. Натомість новий спір не виник.
Відповідач вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, оскільки останній мав звернутися до суду із заявою у порядку, встановленому статтею 383 КАС України.
Також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 2011 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, визначену в розмірі 90% від грошового забезпечення.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року у справі № 300/3717/20, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії ГУПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно довідки за № 34 від 14.08.2020, наданої управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області; зобов'язано ГУПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області за № 34 від 14.08.2020 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, починаючи з 01.04.2019 з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснило позивачу з 01.05.2021 перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 70% суми грошового забезпечення, внаслідок чого загальний розмір нарахованої основної пенсії (з надбавками) склав 14691,53 грн, а з урахуванням підвищення до пенсії за проживання в гірській місцевості виплата пенсії здійснюється в розмірі 17 690,00 грн, що підтверджується інформацією, зазначеною у протоколі за пенсійною справою № 0902002149 СБУ.
За результатами розгляду звернення щодо виконання рішення, відповідач, згідно листа № 4260-3843/С-08/8-0900/21 від 17.06.2021, повідомив позивача, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 300/3717/20 проведено перерахунок його пенсії з 01.04.2019 у розмірі 70% суми грошового забезпечення, внаслідок чого загальний розмір нарахованої основної пенсії з урахуванням підвищення до пенсії здійснюється в розмірі 17 690,00 грн.
Вважаючи протиправним зменшення розміру грошового забезпечення пенсії з 90% до 70%, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з 19.04.2014 положення частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 1166-VII, замінивши такий граничний розмір на 70%.
Суд першої інстанції зауважив, що Верховним Судом у рішенні від 17.12.2019 і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 в зразковій справі №160/8324/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/20/19) відновлено право колишніх військовослужбовців на включення до складу грошового забезпечення, із якого обчислюється пенсія, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії.
Відтак, потрібно зважати на те, що військовослужбовці, яким призначається пенсія з 01.03.2018 мають право на розрахунок її розміру, виходячи із 70% грошового забезпечення із врахуванням основних і додаткових її видів/складових, так як Уряд України значно підвищив тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів та додаткових видів грошового забезпечення (їх відсоткове значення) військовослужбовців при прийнятті постанови «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704).
Разом з тим, в окремих випадках (як і у спірному випадку) виникають обставини, за яких військовослужбовці, які, покликаючись на висновки, сформовані Верховним Судом у рішенні від 17.12.2019 і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 в зразковій справі № 160/8324/19, бажають отримати від уповноважених органів з 05.03.2019 нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії із включенням до неї додаткових щомісячних її видів і премії, а також розраховують на обчислення такої пенсії із урахуванням такої довідки в значенні, більшого ніж 70% сум грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, може скластися ситуація, за якої військовослужбовці, які до звільнення займали одну і ту ж посаду, мають одне і те ж звання, одну і ту ж вислугу років, одинакові додаткові види грошового забезпечення та розмір премії, матимуть різний розмір пенсії, оскільки ті військовослужбовці, які вийшли на пенсію до 01.03.2018 претендують і вимагають в судовому порядку відсоткове значення більше ніж 70% (до 90% як спірному випадку), хоча їх грошове забезпечення не обчислювалося за правилами Постанови № 704, а ті, що отримали право на пенсію після 01.03.2018 - не більше 70%.
Водночас за висновками суду першої інстанції, таке правове регулювання спірних відносин є не справедливим по відношенню до військовослужбовців, що отримують право на пенсію після 01.03.2018, та створює дискримінацію у праві на належне пенсійне забезпечення однієї і тієї ж категорії громадян.
У зв'язку із наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що визначення різних підходів до порядку обчислення розміру пенсійного забезпечення однієї категорії громадян порушує такий основоположний принцип судочинства як рівність усіх громадян у своїх правах перед законом, в тому числі у праві на справедливе встановлення пенсії, що закріплено в статтях 21, 24 Конституції України.
Зважаючи на викладене, за висновками суду першої інстанції, відпадають процесуальні підстави керуватися і застосовувати правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019, ухваленій у зразковій справі № 240/5401/18 (Пз/9901/58/18), так як змінилися фактичні обставини правового регулювання спірних правовідносин на підставі іншої постанови Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 в зразковій справі № 160/8324/19 (адміністративне провадження № Пз/9901/20/19).
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що внесені зміни щодо обмеження граничного розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунок вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.
Із посиланням на положення частини п'ятої статті 242 КАС України, суд апеляційної інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні від 16.10.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18, згідно із якими, при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Зважаючи на те, що пенсія за вислугу років позивачу була призначена у розмірі 90%, то відповідно зменшивши основний її розмір під час здійснення перерахунку відсоткового показника сум грошового забезпечення з 90% на 70% відповідач діяв протиправно.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 340/3185/19, від 20.01.2021 у справі № 640/1744/20, від 27.09.2021 у справі № 580/585/21.
Також скаржник звернув увагу на наявність правової проблеми, яка полягає у тому, що для військовослужбовців, які до звільнення займали одну й ту ж саму посаду, звання, вислугу років та види грошового забезпечення, матимуть різний розмір пенсії, оскільки військовослужбовці, які вийшли на пенсію до 1 січня 2018 року претендують на 90% грошового забезпечення, а ті, що отримали право на пенсію після 01 січня 2018 року - 70%.
На підтвердження наявності різних підходів щодо порядку обчислення розміру пенсійного забезпечення однієї категорії громадян, зазначає про наявність правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18 та у постанові від 24.06.2020 у справі №160/8234/19. На думку відповідача, така судова практика стосовно пенсійного забезпечення військовослужбовців не є справедливою та створює дискримінацію на соціальний захист однієї і тієї ж категорії громадян.
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Насамперед колегія суддів зазначає, що при розгляді справи № 300/3717/20 не вирішувалося питання визначення відсоткового розміру пенсії позивача при здійсненні перерахунку.
Водночас у справі, що розглядається, основним спірним питанням є правомірність обмеження розміру пенсії позивача 70 % від суми грошового забезпечення, а не 90%, що були визначені під час призначення спірної пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.
Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт «б» статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (пункт «в» статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
08 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
Згодом, 27 березня 2014 року було прийнято Закон № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Отже, з 1 квітня 2014 року востаннє змінився відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії, що обчислюється відповідно до статті 13 Закону № 2262-XII, та станом на момент здійснення останнього перерахунку пенсії позивача такий становив 70%.
Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно із цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
Разом з тим, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова № 704 набрала чинності з 1 березня 2018 року.
Водночас, 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 704, якою з 1 березня 2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
Також колегія суддів зазначає, що стаття 13 Закону № 2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Зміст наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Такі зміни могли бути зумовлені політикою держави у конкретний історичний проміжок часу (зокрема, впливу на рішення конкретної особи продовжити службу чи вийти на пенсію), а також її фінансовими можливостями.
Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.
Також колегія суддів наголошує, що питання стосовно зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, було предметом розгляду у зразковій справі № 240/5401/18.
За результатами перегляду вказаної справи Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 погодилася із висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у рішенні від 05.02.2019, про наявність підстав для задоволення позову та про те, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому в силу приписів пункту першого частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Оскільки висновки щодо застосування положень статей 13, 63 Закону № 2262-ХІІ при перерахунку пенсій військовослужбовців уже сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, відтак під час розгляду цієї справи підлягають обов'язковому врахуванню.
Одночасно з цим колегія суддів зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30.11.2022 у справі №380/24477/21 звертався до Великої Палати Верховного Суду стосовно необхідності відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у зразковій справі №240/5401/18. Вказана ухвала була мотивована, зокрема, тим, що сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 правова позиція призводить до того, що особи, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, виходячи на пенсію у теперішній час, отримують виплати нижчі, аніж особи, яким пенсія виплачується на рівні 80-90%, але з оновленого грошового забезпечення. У зв'язку із чим у спірних правовідносинах слід сформувати практику, за якої до правовідносин щодо перерахунку пенсій особам за нормами Закону № 2262-ХІІ пенсійному органу слід застосовувати чинну на момент здійснення перерахунку редакцію статті 13 Закону №2262-ХІІ в частині визначення відсотку грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія (із законодавчо визначеним обмеженням, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, розміри пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій).
Проте ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 постановлено повернути справу № 380/24477/21 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії. Ухвалюючи зазначене судове рішення, Велика Палата Верховного Суду оцінивши мотиви, викладені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 380/2447/21, вказала таке: «Виходячи із загальної теорії права елементами правовідносин є суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, з метою застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовним, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовний (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та / чи їх специфічний об'єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов'язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
Так, у справі № 240/5401/18, від висновку у якій висловив намір відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 380/2447/21, спір виник щодо зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до статті 63 указаного Закону, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
У справі № 580/5962/20 спір стосується щодо пенсійного забезпечення колишніх працівників прокуратури, а саме щодо правовідносин про визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру».
У справі № 620/5437/20 спір стосується обчислення довічного грошового забезпечення судді, а саме щодо правовідносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, з урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що в ухвалі від 30.11.2022 у справі № 380/2447/21 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не навів ґрунтовних підстав необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20, від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20, які ухвалені за інших фактичних обставин, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18».
Таким чином, з огляду на мотиви цієї постанови, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2019 у справі №240/5401/18 та ухвалі від 12.01.2023 у справі № 380/24477/21, у територіальних органів Пенсійного фонду України відсутні передбачені законом повноваження зменшувати розмір пенсії для осіб, яким вона призначена раніше у розмірі більшому, аніж це передбачено чинною редакцією статті 13 Закону №2262-ХІІ. Такий підхід ґрунтується на законі, який в аспекті спірних правовідносин, відповідає критерію якості та передбачуваності закону.
Також, Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі №420/40/20 дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18, містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення; відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість, до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку «при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення».
Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: «у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсії Пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку».
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку Верховного Суду у справі, що розглядається.
Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 300/5520/21, від 14.02.2023 у справі № 300/1668/21, від 23.05.2023 у справі № 380/24477/21 від 27.06.2023 у справі № 260/3724/22.
З приводу посилань скаржника на наявність правової проблеми, яка полягає у тому, що військовослужбовці, які до звільнення займали одну й ту ж саму посаду, звання, вислугу років та види грошового забезпечення, матимуть різний розмір пенсії, оскільки ті, які вийшли на пенсію до 1 січня 2018 року претендують на 90% грошового забезпечення відповідно до положень Постанови № 704, а ті, що отримали право на пенсію після 1 січня 2018 року - 70% відповідно до Постанови № 103, то колегія суддів зазначає таке.
Різниця відсоткового значення розміру основної пенсії у військовослужбовцям, які вийшли у різний період, обумовлена чинними на той момент редакціями статті 13 Закону № 2262-ХІІ. При цьому при внесенні змін до вказаної статті у 2011 році та 2014 році в прикінцевих та перехідних положеннях законів про внесення змін до Закону № 2262-ХІІ не робилось застереження стосовно зміни (прирівняння) розміру відсотків отримуваної пенсії особам, яким вона раніше була призначена у максимальному розмірі 90%, 80%, до розміру, який визначений діючою редакцією статті 13 Закону № 2262-ХІІ.
Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги щодо існування різних підходів у судовій практиці до порядку обчислення розміру пенсійного забезпечення однієї категорії громадян, а саме, застосованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18 та у постанові від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19, що, на думку відповідача, не є справедливою судовою практикою та створює дискримінацію на соціальний захист однієї і тієї ж категорії громадян, оскільки спір у справі № 160/8324/19 стосувався складання та надсилання до пенсійного органу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. У вказаній справі Великою Палатою Верховного Суду не було зроблено жодних висновків щодо визначення/зміни відсоткового розміру пенсії під час її перерахунку.
Тобто, якщо у зразковій справі № 240/5401/18 вирішувалося питання щодо зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ під час перерахунку пенсії на підставі Постанови №103, то у зразковій справі №160/8324/19 вирішувалося питання про видачу нових довідок для перерахунку пенсії тим самим пенсіонерам військовослужбовцям, зумовленим скасуванням у судовому порядку певних пунктів Постанови №103 (справа № 826/3858/18). Тобто, навпаки, після вирішення спору у зразковій справі № 160/8324/19 військовослужбовці, пенсія яким призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, отримали можливість на підставі оновленої довідки на перерахунок їх пенсії без обмежень, встановлених Постановою № 103, що у жодному разі не може свідчити про існування дискримінаційних підходів у судовій практиці Великої Палати Верховного Суду щодо певної категорії пенсіонерів.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на необхідність врахування при розгляді цієї справи висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.09.2021 у справі № 340/3185/19, від 20.01.2021 у справі № 640/1744/20, від 27.09.2021 у справі № 580/585/21, з огляду на нерелевантність цих правовідносин.
Так, у справах № 340/3185/19 та № 640/1744/20 спір виник щодо пенсійного забезпечення колишніх працівників прокуратури.
У справі № 580/585/21 спір виник щодо зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача.
VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до приписів статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі № 300/4495/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
О. П. Стародуб
В. М. Шарапа