28 лютого 2024 року справа №200/1336/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 р. у справі № 200/1336/23 (головуючий І інстанції Духневич О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, в якому просив суд: визнати дії неправомірними командування Військової частини НОМЕР_1 щодо недопуску ОСОБА_1 проходити службу в Військовій частині НОМЕР_1 ; зобов'язати Міністерство оборони України розірвати контракт від 14.05.2021 із ОСОБА_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року відмовлено у задоволені позову.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Від Міністерства оборони України, надійшов відзив на скаргу в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
В обгартування зазначено зокрема, що позивачем було укладено контракт на законних підставах. Припинення (розривання) контракту передбачено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не дотримано обов'язкові умови щодо наявності підстав для розірвання контракту під час дії воєнного стану та порушено порядок реалізації свого бажання розірвати контракт, а саме, звернення по команді з відповідним рапортом.
Від Військової частини, надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування зазначено зокрема, що з тексту апеляційної скарги не вбачається які саме норми матеріального права порушені судом першої інстанції при прийнятті рішення, а також не вказано які фактичні обставини справи не встановлені судом або встановлені не вірно.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.
14.05.2021 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі Командира 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу. Контракт укладений на 3 роки.
14.05.2021 року наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №190 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.05.2021 року №195, позивач вважається таким, що з 15 травня 2021 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 541 від 26.09.2022 року позивача вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби Військової частини НОМЕР_1 .
На руки позивачеві видано припис № 177 від 26.09.2022 року, згідно з яким ОСОБА_1 запропоновано 27 вересня 2022 року вибути в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби. Строк прибуття - 29 вересня 2022 року. Для проїзду видно військові перевізні документи.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2023 року № 708 “Про результати службового розслідування” :
“Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371 та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) “Про призначення службового розслідування” №1843 від 30.08.2022 за фактом можливого дезертирства сержанта резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_2 старшини ОСОБА_1 мною, тимчасово виконуючим обов'язки офіцера резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , було проведено службове розслідування за фактом можливого дезертирства сержанта резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_2 головного сержанта ОСОБА_1 та недопущення подібних випадків у майбутньому.
В ході службового розслідування встановлено:
30.08.2022 о 20.00 під час перевірки наявності особового складу запасної роти військової частини НОМЕР_2 в пункті тимчасової дислокації в АДРЕСА_1 було виявлено відсутність головного сержанта ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки не відповідав. Одразу були розпочаті оперативно-розшукові дії, які не дали результату.
05.09.2022 головний сержант ОСОБА_1 повернувся до запасної роти військової частини НОМЕР_2 .
26.09.2022 сержант резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_3 головний сержант ОСОБА_1 був переведений до військової частини НОМЕР_4 , м. Гайсин.
Письмове пояснення сержант резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_3 головний сержант ОСОБА_1 з допомогою засобів зв'язку давати відмовився.
3 письмових пояснень тимчасово виконуючого обов'язки сержанта з матеріального забезпечення запасної роти військової частини НОМЕР_2 головного сержанта ОСОБА_3 стало відомо, що головний сержант ОСОБА_1 дійсно 30.08.2022 був відсутній у розташуванні роти та місцеперебування його було невідомим.
3 письмових пояснень сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_2 головного сержанта ОСОБА_4 стало відомо, що головний сержант ОСОБА_1 дійсно 30.08.2022 був відсутній у розташуванні роти та місцеперебування його було невідомим.
За результатом службового розслідування встановлено порушення сержантом резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_2 головним сержантом ОСОБА_1 вимоги:
- ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яка зобов'язує кожного військовослужбовця виконувати службові обов'язки, які доручені йому за посадою;
- ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в частині вимог до особистої дисциплінованості військовослужбовця;
- ст.172-11 КУпАП про самовільне залишення військової частини або місця служби.
Причинами, обставинами та умовами, що сприяли даному факту є особиста недисциплінованість.
З метою недопущення подібних випадків у подальшому наказую:
1.) Службове розслідування вважати завершеним.
2.) За особисту недисциплінованість, неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, допущення адміністративного правопорушення передбаченого ст.172-11 КУпАП, та на підставі п. “в” ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України сержант резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_2 головний сержант ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності накладенням дисциплінарного стягнення “СУВОРА ДОГАНА”.
3.) Помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 врахувати факт самовільного залишення військової частини в період з 30.08.2022 по 05.09.2022 сержантом резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_2 головним сержантом ОСОБА_1 та отримане ним дисциплінарне стягнення при нарахуванні грошового забезпечення, а саме: не виплачувати преміювання за вересень 2022 року, відповідно до пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 та не виплачувати додаткову винагороду за вересень 2022 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року.
4.) Командиру запасної роти військової частини НОМЕР_2 направити повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення за фактом самовільного залишення військової частини до територіального управління Державного бюро розслідувань у. м. Дніпро та направити завірені належним чином копії матеріалів службового розслідування до Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Об'єднаних сил для прийняття правового рішення, та до Дніпровського зонального відділу Військової служби правопорядку до відома.
4.1.) Командиру запасної роти військової частини НОМЕР_2 у зв'язку з неможливістю притягнення до дисциплінарного стягнення сержанта резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_2 головного сержанта ОСОБА_1 по причині його переведення до військової частини НОМЕР_1 направити результати службового розслідування до військової частини НОМЕР_1 для притягнення його до дисциплінарної відповідальності по місцю служби головного сержанта ОСОБА_1 .”
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів того, що він звертався до військової частини, в якій служив із рапортом про розірвання контракту. Отже, позивачем не дотримано обов'язкові умови щодо наявності підстав для розірвання контракту під час дії воєнного стану та порушено порядок реалізації свого бажання розірвати контракт, а саме, звернення по команді з відповідним рапортом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).
Крім того, відповідно до частини 7 статті 26 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За приписами частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статтями 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтею 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, зокрема, що після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.
Пунктом 1 Розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) передбачено, що цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
Відповідно до абз. 2 п. 12 Положення, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
За пунктом 113 Положення №1153/2008, переміщення військовослужбовця за станом здоров'я або за станом здоров'я членів його сім'ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.
Згідно пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до підпункту 2 пункту 213 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Отже, переміщення військовослужбовця здійснюється за його рапортом.
Розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірка документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Згідно із абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України, яка встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ, (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням (далі Інструкція № 124).
За п. 1.3 Інструкції відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник).
Пунктом 2.1.6. Інструкції № 124 визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів (далі - документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Наказ командира (керівника) основний розпорядчий документ командира (керівника) військової частини (установи), виданий на правах єдиноначальності; рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
За п. 2.7.9 Інструкції, деякі внутрішні документи (заяви, рапорти, пояснювальні та доповідні записки, довідки тощо) та документи, що створюються від імені кількох структурних підрозділів, оформлюються не на бланках.
Матеріали свідчать, що позивачем 14.05.2021 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу.
Позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження факту подання рапорту в офіційному порядку, відповідно до вимог діючого законодавства з визначенням підстав розірвання контракту в умовах воєнного стану. Зазначене не спростовується позивачем у скарзі. Будь яких доводів та доказів які б заслуговували на увагу в обґрунтування скарги, крім загальних посилань на порушення судом норм матеріального та процесуального права скарга взагалі не місить.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 р. у справі № 200/1336/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 р. у справі № 200/1336/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 28 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць