28 лютого 2024 року справа №200/96/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмово провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 р. у справі № 200/96/23 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дії, скасування наказу про мобілізацію,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач, ТЦК), в якому просив суд: визнати протиправними дії Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо направлення позивача на проходження військової служби під час мобілізації без проходження військово-лікарської комісії; скасувати наказ Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про мобілізацію ОСОБА_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року, прийнятим в порядку спрощеного провадження, відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 не було дотримано вимог передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так позивач за станом здоров'я не придатний до несення військової служби, а саме хворів на бронхіальну астму яка згідно Наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 N 402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за N 1109/15800, Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України виключає призов до лав збройних сил України.
Про вказані обставини було повідомлено відповідних медичних працівників Краматорського РТЦК, проте ВЛК Краматорського РТЦК зазначену інформацію не прийняла до уваги та не вчинила дії передбачені законодавством.
У даному випадку ВЛК Краматорського РТЦК мала направити позивача на обстеження у спеціалізований лікарський заклад за результатами чого скласти відповідний Акт і лише після цього зробити висновок про придатність до несення служби.
Стан здоров'я позивача підтверджується наявними матеріалами справи: довідка КНП «Міська клінічна лікарня № 8 від 01.09.2022»; довідка про тимчасову непрацездатність військовослужбовця № 409 від 01.09.2022; впинений епікриз із історії хвороби № 3600 від 01.09.2022; епікриз № 865 від 21.10.2022; довідка ВЛК від 20.10.2022 № 556.
Під час призову на військову службу позивач стверджував, що не проходив медичний огляд, та повідомляв працівників відповідача про наявність хронічних захворювань, та додав низку медичних документів, а надана до суду відповідачем довідка містить анкетні дані іншої особи і саме цю особу визнано придатною до несення військової служби.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Наказом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з мобілізації та мобілізаційної підготовки) від 04.03.2022 № 64 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період в складі команди НОМЕР_1 ”, призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації резервістів і військовозобов'язаних відповідно до поіменних списків у складі команди НОМЕР_1 , поряд з іншими, з Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до поіменного списку від 04.03.2022 № 06/3099, рядового ОСОБА_1 , 1984 року народження.
Згідно з даними військового квитка позивача серія НОМЕР_2 , виданого 22.06.2022, 04.03.2022 останнього зараховано до списків військової частини НОМЕР_3 (наказ № 63).
Довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 26.07.2022 № 1355 підтверджується факт перебування позивача на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 з 04.03.2022.
Відповідно до довідки від 02.03.2022 № 43/711 (зар. № 06/3014) військово-лікарської комісії солдату ОСОБА_1 , 1981року народження, 02.03.2022 ВЛК Краматорського РТЦК та СП проведено медичний огляд, за результатами якого його визнано придатним до військової служби, що також підтверджується особовою карткою позивача.
У записі № 711 Книги протоколів засідань військово-лікарської комісії з питань придатності військовозобов'язаних при ІНФОРМАЦІЯ_2 № 01-08 (том 1), розпочатої 04.01.2022 та закінченої 21.03.2022 за рішенням комісії позивача визнано придатним до військової служби.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення рішення позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності протиправності дій призовної комісії Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо направлення позивача на проходження військової служби під час мобілізації без проходження військово-лікарської комісії.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною 3 статті 1 Закону №2232 військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 1 Закону №2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Також указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону № 3543-XII (в редакції, чинній на час призову позивача на військову службу у зв'язку з мобілізацією).
Так, згідно з частинами 1 та 3-5 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 7 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Згідно з пунктом 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Отже, вказана стаття встановлює, право військовозобов'язаного не бути призваним на військову службу, якщо ця особа визнана відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатною до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону №2232 призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
За змістом пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Також, Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), військовими комісаріатами, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 (далі - Порядок №921).
За п.22 якого, призовники і військовозобов'язані, а також посадові особи, винні в порушенні вимог цього Порядку і Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - Правила військового обліку) (додаток 1), несуть відповідальність згідно із законом.
Додатком 1 до Порядку визначені Правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних.
За п.1 Правил, призовники і військовозобов'язані повинні:
-перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України;
-прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ)), для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних;
-не змінювати місце фактичного проживання (перебування) з моменту оголошення мобілізації, а у воєнний час не виїжджати з місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідних керівників СБУ або Служби зовнішньої розвідки;
-проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;
-проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
-особисто у семиденний строк прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ) з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, у службові відрядження, на навчання, у відпустку чи на лікування (строком понад три місяці за межі України), у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;
-особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади;
-негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (органам СБУ) за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;
-подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право призовників на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Таким чином, на позивача, як на військовозобов'язаного, на момент виникнення спірних правовідносин, було покладено обов'язок повідомляти відповідний орган, де він перебував на військовому обліку, зокрема про його стан здоров'я.
Верховний Суд у постанові від 9 листопада 2023 року у справі № 560/8238/22, враховуючи положення Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року № 921, констатував, що саме на військовозобов'язаного покладено обов'язок самостійно повідомити відповідний орган, у якому така особа стоїть на військовому обліку, про наявність у неї підстав для відстрочки від призову на військову службу й надати документи, які це право підтверджують.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивачем до відповідача надавалися будь-які документи на підтвердження того, що на нього розповсюджується положення статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Також, відповідно до частини 13 статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (абзац 3 статті 5 Закону № 3543-XII).
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи затверджено Положення №402.
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п. 1.1. розділу 2 Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Приписами пункту 1.5 розділу 2 Положення № 402 визначено, у воєнний час військовослужбовці, військовозобов'язані, працівники Збройних Сил України, крім ВЛК, зазначених у пункті 1.4 розділу II Положення, проходять медичний огляд також у ВЛК евакуаційних пунктів, госпітальних баз.
Судом встановлено та не заперечується сторонами , що позивач, з'явився до відповідача.
Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на ту обставину, що позивач самостійно та добровільно звернувся до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для його призову на військову службу під час мобілізації, заяв про надання йому відстрочки, як і документів, які це право підтверджують, не подавав.
Цього ж дня був визнаний придатним до військової служби та призваний на військову службу за мобілізацією під час військового стану та відправлено у розпорядження командира Військової частини.
Так, під час розгляду справи суд встановив, що 02.03.2022 ОСОБА_1 , 1984 року народження, ВЛК Краматорського РТЦК та СП проведено медичний огляд, за результатами якого його визнано придатним до військової служби, що підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою від 02.03.2022 № 43/711 (зар. № 06/3014), що також підтверджується особовою карткою позивача.
У записі № 711 Книги протоколів засідань військово-лікарської комісії з питань придатності військовозобов'язаних при ІНФОРМАЦІЯ_2 № 01-08 (том 1), розпочатої 04.01.2022 та закінченої 21.03.2022 за рішенням комісії позивача визнано придатним до військової служби.
Доказів незгоди позивача (заяви, рапорти тощо) під час проведення відповідачем мобілізаційних дій та оскарження висновку ВЛК, не надано.
Позивач, як доказ стану здоров'я суду надав:
-епікриз (виписний) №865, що виданий Військовою частиною НОМЕР_4 , в якому вказано, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні у військовій частині № НОМЕР_4 . За результатами проведеного обстеження встановлено клінічний діагноз: основний: наслідки ВТ (02.08.2022), опік полум'ям ІІ АБ ст. S-18%, голови, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, ЗЧМТ, струсу головного мозку. Акубаротравма. Двобічний кохлеоневит. Бронхіальна астма змішаного генезу ДН 1 ст. Контактний простий дерматит шкіри верхньої частини голови, обох кистей, ускладнений піодермією. Отримав лікування. Рішенням ВЛК від 20.10.2022 потребував відпустки на 30 календарних днів;
-довідку № 409, без дати та вих. №, що видала “Міська клінічна лікарня № 8” Дніпропетровської міської ради, про те, що ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в опіковому відділенні з 03.08.2022 по 01.09.2022. Діагноз : опік полум'ям ІІА-Б ст обличчя, голови, шиї, обох верхніх та нижніх кінцівок та струс головного мозку;
-довідку № 409, що видана 01 вересня 2022 лікарем Міської клінічної лікарні Дніпропетровської міської ради, в тому, що солдат ОСОБА_1 (в/ч НОМЕР_3 ) перебував у стаціонарі з 03.08.2022 по 01.09.2022та продовжує хворіти;
-довідку від 01.09.2022 без дати та вих. №, що видала “Міська клінічна лікарня № 8” Дніпропетровської міської ради (опікове відділення), в тому, що ОСОБА_1 , солдат в/ч НОМЕР_3 перебував на лікуванні з 03.08.2022 по 01.09.2022;
-виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 15101 від 01.09.2022 про те, що ОСОБА_1 був госпіталізований з 02.09.2022. Виписаний - 21.09.2022 о 13-00 год. Діагноз основний - опік полум'ям 18% голови, шиї, верхніх та нижніх кінцівок. Супутній діагноз - Вибухова травмв. ЗЧМТ, струс головного мозку. Акубаротравма. Двобічний кохлеоневрит. Бронхіальна астма.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані медичні документи складенні значно пізніше від дати прийняття наказу від 04.03.2022 № 64 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період в складі команди НОМЕР_1 ”, яким позивач призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації.
Також, вказане свідчить, що позивач звернувся зі скаргами на здоров'я вже після направлення його на проходження військової служби до Військової частини у відповідності до Закону №3543- XII та таке звернення не було зумовлене не проходженням ним медичного огляду.
Отже вказані докази на час призову позивача не могли бути предметом дослідження військово-лікарської комісії та не могли свідчити про непридатність до військової служби за станом здоров'я, що надавало йому право на відстрочку.
Крім того матеріали справи не містять будь яких доказів про скарги позивача на стан здоров'я при проходженні військово-лікарської комісії.
Суд звертає увагу на те, що підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону №2232.
Встановлений законодавцем в ч. 4 ст. 26 Закону №2232 перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, в умовах дії воєнного стану є вичерпним. При цьому, ні Законом №2232, ні іншими нормативно-правовим актом, в тому числі Законом №3543-XII, не передбачений порядок звільнення з військової служби військовослужбовця, який не підлягав призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Системний і буквальний способи тлумачення наведених норм дають cуду підстави для висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22 травня 2023 року справа № 260/1851/22.
Суд зазначає, що з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до прийняття рішення про демобілізацію звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров'я здійснюється відповідно до статті 26 Закону на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби лише за умови, якщо військовослужбовець не висловили бажання продовжувати військову службу.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
З огляду на результати апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 р. у справі № 200/96/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 р. у справі № 200/96/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 28 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
А.В. Гайдар