про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
28 лютого 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/2202/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до судді Судової палати по кримінальним справам Полтавського апеляційного суду Корсун Оксани Миколаївни, судді Судової палати по кримінальним справам Полтавського апеляційного суду Костенка Володимира Григоровича, судді Судової палати по кримінальним справам Полтавського апеляційного суду Герасименко Вікторії Миколаївни, третя особа - Октябрський районний суд м. Полтави про визнання інформації недостовірною та порушеного права на повагу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
23 лютого 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до судді Судової палати по кримінальним справам Полтавського апеляційного суду Корсун Оксани Миколаївни, судді Судової палати по кримінальним справам Полтавського апеляційного суду Костенка Володимира Григоровича, судді Судової палати по кримінальним справам Полтавського апеляційного суду Герасименко Вікторії Миколаївни, третя особа - Октябрський районний суд м. Полтави, позовні вимоги якого викладені наступним чином:
"- визнати вказану у викладі обставин позову інформацію (виділено похилим курсивом у лапках) недостовірною;
- визнати порушення відповідачами мого права на повагу до моєї гідності розповсюдженням недостовірної інформації щодо мене та членів моєї сім'ї (ст.3, 28 Конституції та ст.3 Європейської Конвенції)
- на підставі ч.4 ст.32 Конституції вилучити вказану у викладі обставин позову інформацію (виділено похилим курсивом у лапках). В рішенні вказати спосіб захисту даного права, а саме: оскільки фізично неможливо вилучити дану інформацію із ухвали суду, відповідно зобов'язати третю особу вилучити із судової справи № 554/8144/23 провадженням № 1-кс/554/12118/2023 ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 р, та знищити її.
- стягнути із бюджету України тридцять мільйонів грн. 00 коп на мою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачами внаслідок порушення мого немайнового права (по 10 млн грн. за порушення моїх немайнових прав кожним із трьох відповідачів)".
Згідно з п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до визначення термінів у підпунктах 1 та 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
У підпункті 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Вжитий у КАС України термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При цьому, під владними повноваженнями треба розуміти засновані на нормах публічного права можливості суб'єктів публічної влади (суб'єктів владних повноважень) видавати юридичні акти та вчиняти дії, спрямовані на забезпечення реалізації публічного інтересу.
Разом з тим, суд та суддя при розгляді справ не виконують владно-управлінських функцій, а здійснюють повноваження відповідно до норм процесуального закону, спрямовані на вирішення спору між сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Як було встановлено із позовної заяви, позивач не погоджується із змістом Ухвали колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі: судді Судової палати по кримінальним справам Полтавського апеляційного суду Корсун Оксани Миколаївни, судді Судової палати по кримінальним справам Полтавського апеляційного суду Костенка Володимира Григоровича, судді Судової палати по кримінальним справам Полтавського апеляційного суду Герасименко Вікторії Миколаївни від 24.10.2023 у справі №554/8144/23, зокрема щодо спотвореного, як зазначає позивач, викладу свідчень свідка в такій ухвалі, які на його думку, не відповідають змісту протоколу допиту свідка в такій справі №554/8144/23.
Відтак, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, оскільки їх суть не пов'язана із захистом порушених прав у сфері публічно-правових відносин.
Дослідивши зміст адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення з даним позовом ОСОБА_1 послугувало спотворення, як зазначає позивач, відповідачами 24.10.2023 в ухвалі суду в справі №554/8144/23 свідчення свідка, що, на думку позивача, призвело до розповсюдження недостовірної інформації, яка принижує гідність ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_2 .
Частинами першою - третьою статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Наведене свідчить, що у разі якщо позивач вважає, що суд допустив порушення норм права під час розгляду його справи, зокрема Полтавський апеляційний суд у справі №554/8144/23, він має можливість оскаржити ухвалені у цій справі судові рішення до судів вищих інстанцій у порядку та з підстав, визначених у відповідному процесуальному законі та/або заявити відповідне клопотання про виправлення описок, помилок чи неточностей в тексті ухвали суду від 24.10.2023 року у справі №554/8144/23, зокрема, якщо такий текст не відповідає тексту в іншому документі, а саме протоколі допиту свідка.
Пунктом 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.
Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.
Таким чином оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19) та постановах Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 541/2569/21 (провадження № 61-7998св22), від 23 лютого 2023 року у справі № 580/3302/22.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Дані висновки узгоджуються з висновками, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18, від 5 лютого 2019 року у справі №9901/638/18 та від 27 лютого 2019 року у справі №9901/798/18.
Таким чином, згідно заявлених позовних вимог, відповідачі у спірних правовідносинах не здійснювали владні управлінські функції в розумінні КАС України, а позовні вимоги стосовно відповідачів в частині визнання вказаної у викладі обставин позову інформації (виділено похилим курсивом у лапках) недостовірною в даному випадку не підлягають окремому судовому розгляду.
В межах обставин, викладених у позові, позивач у контексті порушеного питання вступив у спірні правовідносини з відповідачами щодо зазначення останніми в тексті ухвали опису свідчень свідка, яке позивач вважає недостовірною інформацією, а також просить суд зобов'язати третю особу - Октябрський районний суд м. Полтави вилучити із судової справи № 554/8144/23 провадженням № 1-кс/554/12118/2023 ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 та знищити її.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України (далі - «ЦК України») кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 201 ЦК України визначено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Варто зауважити, що приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З наведеного висновується, що суть спору, ініційованого позивачем, стосується питання спростування недостовірної інформації, яку щодо нього поширив відповідач.
Варто наголосити, що аналіз змісту підстав цього позову свідчить, що позивач не оскаржує дії, рішення чи бездіяльність відповідачів з підстав порушення останніми владних повноважень у сфері публічно-правових відносин. Указаний позов, як вбачається з нього, обґрунтований поширенням відповідачами неправдивих, за переконанням позивача, відомостей.
Тож, в цій частині спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, адже стосується захисту немайнових прав позивача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 140/170/23.
В частині позовної вимоги стягнути із бюджету України тридцять мільйонів грн. 00 коп на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачами внаслідок порушення його немайнового права (по 10 млн грн. за порушення моїх немайнових прав кожним із трьох відповідачів), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Частиною 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 803/3/18 (реєстраційний номер рішення в Єдиному реєстрі судових рішень: 79684990) сформовано правову позицію, за якою адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за сукупності таких умов: - вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; - такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції (абз. 28 постанови).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою про стягнення моральної шкоди, завданої відповідачами, як до суб'єкта владних повноважень без заявлення вимог про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності таких відповідачів як суб'єктів владних повноважень, спір про відшкодування моральної шкоди повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, а у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч. 5 ст. 170 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись статтею 170 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Судової палати по кримінальним справам Полтавського апеляційного суду Корсун Оксани Миколаївни, судді Судової палати по кримінальним справам Полтавського апеляційного суду Костенка Володимира Григоровича, судді Судової палати по кримінальним справам Полтавського апеляційного суду Герасименко Вікторії Миколаївни, третя особа - Октябрський районний суд м. Полтави про визнання інформації недостовірною та порушеного права на повагу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду, в частині захисту порушеного права на повагу до гідності та стягнення моральної шкоди, в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Копію позову залишити у суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Г. Ясиновський