про відмову в забезпеченні позову
28 лютого 2024 року м. Київ 320/5802/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., ознайомившись із заявою представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомФОП ОСОБА_1
доЦентрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці
провизнання протиправною та скасування постанови,
08 вересня 2023 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови від 08.05.2023 №ТД/ФС-26.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 відкрито провадження у справі.
Поряд з цим, представником позивача заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ТД/ФС-26 від 08.05.2023.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.02.2024 заяву передано судді Жуковій Є.О.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що примусове стягнення штрафу в порядку виконавчого провадження може привести до завдання значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) виключено;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
В підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем надано лише копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2023 ВП 372194835.
У той же час, позивачем інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, надано не було, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Також суд враховує, що стягнення за виконавчими документами звертають в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закону).
Водночас не підлягають арешту кошти, які перебувають на рахунках з спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом (ч. 3 ст. 52 Закону).
Таким чином, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів, згідно з ч.4 ст. 59 Закону.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами очевидної протиправності оскаржуваного рішення та наявності обставин існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, тобто підстав для забезпечення позову.
За таких обставин, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.
Керуючись статтями 150, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України Київський окружний адміністративний суд -
Заяву представника ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.