22 лютого 2024 року м. Київ № 320/22915/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явились,
від відповідача - Пелих Є.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 по розгляду та задоволенню рапорта про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дядьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як інвалідом І групи, який потребує постійного стороннього догляду, не здатен до самообслуговування, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 767577, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 розглянути та задовольнити рапорт позивача про звільнення - ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дядьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як інвалідом І групи, який потребує постійного стороннього догляду, не здатен до самообслуговування, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 767577, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дядьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як інвалідом І групи, який потребує постійного стороннього догляду, не здатен до самообслуговування, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 767577, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач звернувся з рапортом з нотаріально завіреними додатками та доданими актом проведення обстеження сім'ї № 354 від 17.05.2023 та висновком про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг на непрофесійній основі за підписами Головного спеціаліста УСЗН Дарницької районної державної адміністрації м. Києва та інших посадових осіб, водночас, результатів розляду позивач не отримав. Позивач вважає незаконною відмову в прийнятті рапорту та додатків зі сторони командира військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
Витребувано докази по справі від відповідача: відомості щодо отримання рапорта про звільнення ОСОБА_1 , у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дядьком, як інвалідом І групи, який потребує постійного стороннього догляду, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та докази його реєстрації; належним чином засвідчену копію рішення прийнято за результатами розгляду вказаного рапорта.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог представником зазначено про те, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення, при цьому, факт надходження документа до установи обов'язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки иро його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа. Позивач був зобов'язаний з рапортом на звільнення звернутись до командира 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 або ж зазначити у рапорті на звільнення з військової служби про причини неможливості такого звернення. Однак, копія рапорту позивача на звільнення з військової служби, що надана до суду позивачем, звернена безпосередньо до командира 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , тобто адресований не тій посадовій особі, як того вимагає п. 233 Положення, до того ж, він не містить жодних даних про результати розгляду прямим та безпосередніми командирами позивача, в ньому не зазначено про причини неможливості звернення до свого прямого командира. Рапорт позивача не містить відмітки військової частини НОМЕР_1 про його надходження до військової частини НОМЕР_1 , проставленої службою діловодства. З огляду на зазначене, сторона відповідача вважає, що рапорт позивача на звільнення з військової служби, який міститься в матеріалах справи, позивачем на розгляд своїм прямим та безпосереднім командирам не подавався та до військової частини НОМЕР_1 не надходив, на підтвердження чого надано копію журналу про реєстрацію вхідних документів.
У судові засідання позивач або його уповноважені представники не з'являлись. Позивач належним чином повідомлявся судом про дату час та місце судового розгляду.
В ході судового розгляду судом від відповідача було витребувано для огляду оригінал журналу реєстрації вхідних документів.
Представник відповідача в ході судового розгляду надав суду журналу реєстрації вхідних документів для огляду та підтримав доводи відзиву на позов і просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді бойового медика 4 роти 2 взводу 1 відділення.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 767577, рідний дядько позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як інвалід І групи потребує постійного стороннього догляду та допомоги, не здатен до самообслуговування, проживає з позивачем за одною адресою - АДРЕСА_1 . Позивач вказує на те, що інших родичів, які могли б за ним доглядати він не має, тому постійний догляд за ним може здійснювати лише він.
Відповідно до п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», військовослужбовець може звільнитися у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи, у зв'язку з чим, позивач зазначає, що він звертався з рапортом неодноразово на протягом квітня 2023 року до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням звільнити зі служби, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дядьком.?
Також, попередньо представником позивача було направлено у відповідності до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , а саме, надати інформацію про можливість та порядок звільнення позивача по вищевказаним обставинам, на який було отримано відповідь від 15.04.2023 № 4784/177/1302 за підписом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , якою не заперечувалась можливість звернення з зазначеним рапортом та з доданими документами, які підтверджують інвалідність ОСОБА_3 та документами, виданими компетентними органами, які підтверджують здійснення солдатом ОСОБА_1 постійного догляду за ОСОБА_3 в порядку частини 6 статті 13 Закону України «Про соціальні послуги».
Позивач стверджує про те, що він звернувся з рукописним текстом рапорту з нотаріально завіреними додатками, але командир військової частини НОМЕР_1 відмовився прийняти вказаний рапорт, що є порушенням Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з огляду на що, вважає незаконною відмову в прийнятті вказаного рапорту та додатків, при цьому, командир військової частини НОМЕР_1 був зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
До того ж, 23.05.2023 позивачем була відправлена скарга в Генеральний штаб Збройних сил України на бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 по отриманню та розгляду рапорту, але результати розгляду скарги позивачу досі невідомі, військовою частиною не повідомлені.
Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Статтею 17 Конституції України, встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються?на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Статтею 65 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону, яким є Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на всій території України було введено воєнний стан та оголошено мобілізацію, які тривають по цей час.
На даний час позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка переведена на організацію та штати воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні».
Так, ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи.
Позивач вважає, що в нього наявні підстави для звільнення з військової служби за вказаними приписами Закону, у зв'язку з чим, звернувся до командира з відповідним рапортом, який не був розглянутий командуванням у визначений строк.
10.12.2008 Президент України Указом № 1053/2008 затвердив Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).
Військовий рапорт - це документ, за допомогою якого військовослужбовець може звернутися до командування щодо тих чи інших питань.
За п. 233 Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця
У свою чергу, подання рапорту «по команді», передбачає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, та далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Пунктом 2 Розділу І «Загальні положення» Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2015 року № 1000/5, визначено, що служба діловодства - структурний підрозділ, що забезпечує реєстрацію, облік, організацію документообігу службових документів, зберігання документаційного фонду або його частини до передавання на зберігання до архіву установи, або відповідальна особа установи, на яку покладено виконання завдань і функцій цієї служби.
Пунктом 1 підрозділу 1 Розділу ІІІ, пунктом 5 підрозділу 2 Розділу ІІІ вказаних Правил, визначено, що служба діловодства здійснює первинне опрацювання документів, що надійшли до установи, їх попередній розгляд, реєстрацію, передачу керівництву на розгляд, передачу виконавцям. Після виконання документи долучаються до справ. Факт надходження документа до установи обов'язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому куті нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду.
У свою чергу, сторона відповідача у відзиві на позовну заяву стверджує, що згідно з даними Журналу реєстрації вхідних документів військової частини, позивач протягом зазначеного ним у адміністративному позові періоді квітень-травень 2023 року, з рапортом на звільнення з військової служби до командування військової частини НОМЕР_1 не звертався, на підтвердження чого надано копія журналу.
Також, на виконання вимог протокольної ухвали суду, відповідач у судове засідання надав оригінал журналу реєстрації вхідних документів, який був оглянутий судом. Зі змісту вказаного журналу судом не встановлено реєстрації рапорту позивача від 19.05.2023 про звільнення.
Тож, у зв'язку з ненадходженням від позивача рапорту на звільнення, відповідне рішення щодо звільнення позивача з військової служби не приймалось.
Крім того, наданий до суду рапорт командиру 4 роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2023, не містить доказів реєстрації відповідним відділом військової частини, позивачем не надано доказів його направлення засобами пошитого зв'язку із описом вкладення, а також будь-яких інших доказів, які давали б суду підстави для висновку про те, що позивач звертався до відповідача у встановленому порядку з вказаним рапортом, зокрема, фото/відео матеріалів звернення з рапортом та надання відмови в його прийнятті чи реєстрації, з огляду на що, вказані доводи сторони позивача є суб'єктивними та ґрунтуються на недоведених обставинах.
Також, слід зауважити, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2023 № 129, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді бойового медика взводу 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , та як вказує представник відповідача, прямим командиром позивача є командир 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Отже, враховуючи приписи п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, за якими як зазначалось вище, військовослужбовці подають рапорти на звільнення по команді, позивач був зобов'язаний з рапортом на звільнення звернутись до командира 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 або ж зазначити у рапорті на звільнення з військової служби про причини неможливості такого звернення.
Однак, надана до позовної заяви копія рапорту позивача на звільнення з військової служби, звернена безпосередньо до командира 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , тобто останній адресований не тій посадовій особі, як того вимагає пункт 233 Положення, не містить даних про результати розгляду прямим та безпосередніми командирами позивача (командиром 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , командиром 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та командиром 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ), в рапорті позивача не зазначено про причини неможливості звернення до свого прямого командира. При цьому, головним є те, що рапорт позивача, доданий до позовної заяви, не містить відмітки військової частини НОМЕР_1 про його надходження до військової частини НОМЕР_1 , проставленої службою діловодства за Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що рапорт позивача на звільнення з військової служби, який додано до матеріалів справи, позивачем на розгляд своїм прямим та безпосереднім командирам не подавався та до військової частини НОМЕР_1 не надходив. Протилежного, матеріали справи не містять та не доведені позивачем, на противагу чому, відповідач надав журнал реєстрації вхідних документів. Тож, для реалізації позивачем свого права на звільнення у запас за підпунктом "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дядьком, позивачу належить звернутись за підпорядкованістю до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом на звільнення та додати відповідні документи.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу, як об'єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес, як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права; пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто, належить конкретній особі - позивачу або скаржнику; порушений суб'єктом владних повноважень.
Отже, обов'язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення та бути доведеним (предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації).
За встановлених судом обставин не звернення позивача до безпосереднього командування за відповідною процедурою, та надання таких документів безпосередньо до суду, свідчить про те, що військова частина НОМЕР_1 протиправних дій та/або протиправної бездіяльності в частині неприйняття та не розгляду рапорту позивача на звільнення з військової служби, не вчиняла, тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 по розгляду та задоволенню рапорта про звільнення ОСОБА_1 та задоволення позовних вимог в цій частині.
Сутність та зміст таких правовідносин, передбачає необхідність особистого написання військовослужбовцем та подання/направлення/реєстрацію відповідного рапорту.
В розрізі встановлених обставин справи, позивачем та представленими ним доказами наразі не доведено протиправної бездіяльності відповідача щодо нерозгляду/відмови в прийнятті рапорту про звільнення позивача з військової служби.
Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Як наслідок, через відсутність порушених відповідачем прав позивача в спірних правовідночинах, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про зобов'язання прийняти та розглянути рапорт про звільнення з військової служби та зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, позаяк не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору, при цьому, відповідачем було доведено правовірність дій на даному етапі спірних правовідносин.
Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.02.2024.