Рішення від 22.02.2024 по справі 640/6715/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року справа № 640/6715/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянув у відкритому судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Срібної А.Р.,

Суть спору: 18.04.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач та/або ГУ НП в Київській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №55 від 08.03.2022 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Національної поліції в Київській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.03.2022 №45 о/с;

- зобов'язати поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 10.03.2022 (наступний робочий день);

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати ГУ НП в Київській області допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022 відмовлено Головному управлінню Національної поліції в Київській області в задоволенні клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

04.07.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2022 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про витребування доказів у справі №640/6715/22.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

28.02.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 28.12.2022 №03-19/6756/22 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/6715/22.

28.02.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 прийнято адміністративну справу №640/6715/22 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.03.2023 позивачем рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу суду докази усунення недоліків позовної заяви, заява про усунення недоліків позовної заяви була зареєстрована судом 28.03.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 продовжено розгляд адміністративної справи №640/6715/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.

Як свідчать матеріали справи позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що про початок службового розслідування його повідомлено не було, стверджує про те, що відповідачем було позбавлено позивача права надати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються, подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів службового розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень осіб, які мають відношення до справи, знайомитися з матеріалами справи тощо. На переконання ОСОБА_1 , ГУНП в Київській області порушено порядок призначення та проведення службового розслідування. При цьому, позивач акцентує увагу суду на відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку, який був інкримінований йому відповідачем, адже у період з 07.03.2022 по 18.03.2022 перебував на лікарняному, про що повідомляв свого безпосереднього керівника, а 06.03.2022 знаходився після нічного чергування за місцем реєстрації (проживання), про що також було відомо його безпосередньому керівникові. В подальшому, під час розгляду справи в суді позивач згадав, що ніс службу 06.03.2022 та допитував потерпілу в рамках кримінального провадження, яке перебувало у його провадженні.

Разом з цим, відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує та вказав, що позивач, в порушення вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» не прибув на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам. Вказані дії ОСОБА_1 на думку відповідача свідчать про наявність в його діях дисциплінарного проступку.

Також представником відповідача 06.07.2022 подано до Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали службового розслідування та оскаржувані накази.

Разом з тим, 08.09.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли заперечення представника позивача на відзив на позовну заяву, в яких зазначено про те, що надані ГУНП в Київській області матеріали не містять жодних даних, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та повторно зазначено про порушення порядку призначення та проведення службового розслідування. Також позивач наполягає на наявності недоліків відзиву на позовну заяву, з огляду на що, на його переконання, останній не підлягає врахуванню під час вирішення спору по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 ухвалено клопотання представника відповідача - Лиманюк Олександри Василівни про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі №640/6715/22 задовольнити частково. Ухвалено здійснювати розгляд адміністративної справи №640/6715/22 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 13.07.2023. Також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 задоволено клопотання представника Головного управління Національної поліції в Київській області про продовження строку виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023. Продовжено Головному управлінню Національної поліції в Київській області процесуальні строки виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 на 5 календарних днів. Повернуто Головному управлінню Національної поліції в Київській області відзив на позовну заяву, зареєстрований Окружним адміністративним судом міста Києва 04.07.2022, без розгляду.

В судовому засіданні 13.07.2023 судом долучено до матеріалів справи заяву про зміну позовних вимог (т. 2, а.с. 193), в якій позивач фактично уточнює позовні вимоги шляхом деталізації, щодо оскарження наказів виключно в тій частині, що стосується останнього.

В судовому засіданні 13.07.2023 заява про зміну позовних вимог прийнята судом до розгляду, заперечень щодо її прийняття до розгляду судом представником відповідача не висловлено.

В судовому засіданні 13.07.2023 розпочато розгляд справи по суті, здійснено допит позивача як свідка (за згодою), заслухано пояснення відповідача.

У зв'язку з викликом свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 судове засідання відкладено на 27.07.2023.

В судовому засіданні 27.07.2023 здійснено допит свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та у судовому засіданні у справі оголошено перерву до 15.09.2023.

При цьому, протокольною ухвалою суду від 27.07.2023 викликано в судове засідання, призначене на 15.09.2023, в якості свідка начальника Фастівського РУП ГУНП в Київській області полковника ОСОБА_4 , який перебував на займаній посаді станом на день виникнення спірних правовідносин (а саме станом на день звільнення позивача зі служби в поліції).

У судове засідання, призначене на 15.09.2023, з'явився представник відповідача. Позивач у судове засідання 15.09.2023 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

Перед початком судового засідання 15.09.2023 представником відповідача повідомлено суд про те, що забезпечити явку викликаного судом у судове засідання, призначене на 15.09.2023, як свідка начальника Фастівського РУП ГУНП в Київській області полковника ОСОБА_5 не вбачається можливим, оскільки останній звільнився зі служби в поліції, що підтверджується відповідним наказом ГУ НП в Київській області від 20.06.2022 №103 о/с. При цьому відповідачем забезпечено явку в судове засідання замість ОСОБА_4 іншого свідка - заступника начальника Фастівського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_6 , призначеного на цю посаду відповідно до наказу ГУ НП в Київській області від 12.01.2021 №2 о/с.

На підтвердження вказаних обставин представником відповідача надано копії витягів з наказів ГУ НП в Київській області: від 20.06.2022 №103 о/с про звільнення начальника Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 та від 12.01.2021 №2 о/с про призначення ОСОБА_6 на посаду заступника начальника Фастівського РУП ГУНП в Київській області, які були долучені судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 15.09.2023 суд вирішив допитати в якості свідка, який з'явився в судове засідання, а саме заступника начальника Фастівського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_6 .

У той же час, 15.09.2023 на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшла заява від 15.09.2023 про відвід судді Кушнової А.О. від розгляду адміністративної справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 клопотання позивача ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 15.09.2023, - повернуто без розгляду. Заяву ОСОБА_1 від 15.09.2023 про відвід головуючого судді Кушнової А.О. від розгляду адміністративної справи №640/6715/22, - залишено без розгляду.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 судове засідання відкладено на 29.09.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Київській області про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву в адміністративній справі №640/6715/22, яке долучено до матеріалів справи у судовому засіданні 15.09.2023.

В судовому засіданні 29.09.2023 позивачем було заявлено клопотання про допит свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яке судом було задоволено та відкладено судове засідання у справі на 07.11.2023.

В судовому засіданні 07.11.2023 допитані як свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 витребувано докази у справі від Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області: копії матеріалів кримінального провадження №42020111310000149 від 24.09.2020, які містять докази проведення слідчих дій в даному кримінальному провадженні слідчим СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 (протоколи допиту, протоколи огляду та інші); від Офісу Генерального прокурора: інформація за 2021-2022 р.р. про те, чи приймав слідчий слідчого відділу Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_1 до свого провадження кримінальне провадження №42020111310000149 від 24.09.2020, на підтвердження чого надати відповідну інформацію з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та чи був слідчий слідчого відділу Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_1 у групі слідчих в кримінальному провадженні №42020111310000149 від 24.09.2020 за період з 2021 року по березень 2022 року включно. Відкладено судове засідання на 16.01.2024.

03.12.2023 від Офісу Генерального прокурора на адресу суду надійшли витребувані докази у справі.

10.01.2024 від відповідача на адресу суду надійшли витребувані докази у справі.

16.01.2024 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із оголошенням в м. Києві повітряної тривоги. Призначено наступне судове засідання на 09.02.2024.

18.01.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Кушнової А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 (суддя куш нова А.О.) визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. в адміністративній справі №640/6715/22. Матеріали адміністративної справи №640/6715/22 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 (суддя Скрипка І.М.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. в адміністративній справі №640/6715/22 - відмовлено.

09.02.2024 відбулось судове засідання у справі, на яке з'явились позивач та представник відповідача, проте у зв'язку з отриманням сигналу повітряної тривоги в місті Києві у судовому засіданні оголошено перерву до 22.02.2024.

В судовому засіданні 22.02.2024 позивач підтримав позовні вимоги, у той час представник відповідача щодо їх задоволення заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.03.2022 №288 відповідно до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 №893, у зв'язку із надходженням до керівництва Головного управління Національної поліції в Київській області довідних записок начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління Національної поліції в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразились у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» наказано призначити службове розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління Національної поліції в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразились у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Наказ №288) (т. 1, а.с. 133-134).

Згідно із пунктом 2 Наказу №288 наказано для проведення службового розслідування створити дисциплінарну комісію у складі:

голови: т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу службових розслідувань управління головної інспекції ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_9 ;

членів комісії: т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_10 ; т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_22; старшого інспектора відділу службових розслідувань управління головної інспекції ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_11 ; старшого інспектора ситуаційного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 ; заступника начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_23 заступника начальника відділу моніторингу та зонального контролю Київського обласного управління ДВБ Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_13 .

За наслідком проведення службового розслідування, начальником Головного управління Національної поліції в Київській області генералом поліції третього рангу Андрієм Нєбитовим затверджено висновок від 08.03.2022 службового розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління Національної поліції в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразились у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Висновок) (т. 1, а.с. 135-250, т. 2, а.с. 1-49).

Зі змісту Висновку слідує, що до керівництва Головного управління надійшла доповідна записка начальника Фастівського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції Шамрая Р.М. про те, що з 06 по 08.03.2022 на робоче місце безпідставно не вийшов слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_1, про що комісією з числа працівників Фастівського РУП ГУНП в Київській області було складено Акт про не вихід на службу працівника поліції №1714/109/1700/02-22 (т. 1, а.с. 248).

В ході службового розслідування використано пояснення слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_14 ; старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_15 ; заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області - майора поліції ОСОБА_3; заступника начальника Фастівського РУП ГУНП в Київській області ГУНП в Київській області - майора поліції ОСОБА_6

Вказані особи повідомили, що ОСОБА_1 з 06 по 08.03.2022 у Фастівському районному управлінні Національної поліції в Київській області не з'являвся та останнього на робочому місці не було.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія ГУНП в Київській області прийшла до висновку про наявність порушень службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліції», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 06 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київської області лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції (п. 44 Висновку) (т. 2, а.с. 45-46).

На підставі вказаного Висновку ГУНП в Київської області видано наказ №55 від 08.03.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», пунктом 42 якого за порушення за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліції», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 06 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київської області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (т. 2, а.с. 50-69) (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1 та/або оскаржуваний та/або спірний Наказ №55).

В подальшому, на підставі Наказу №55 Головним управлінням Національної поліції в Київській області видано наказ №45 о/с від 09.03.2022 «По особовому складу», яким відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 лейтенанта поліції ОСОБА_1 (013357), слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції, без виплати грошового забезпечення (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2 та/або оскаржуваний та/або спірний наказ №45 о/с) (т. 1, а.с. 17).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Позивач не погоджується зі спірними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно із частиною 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII закріплено присягу працівника поліції, а саме особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».

Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (ч. 2 ст. 64 Закону № 580-VIII).

Між тим, частиною 1 статті 18 Закону № 580-VIII регламентовано, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2 ст. 19 Закону № 580-VIII).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

У той жде час, сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Нормами частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту закріплено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини 1 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

При цьому, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту).

Разом з цим, положеннями частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

За правилами частин 1-4, 6 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Разом з цим, частиною 1 статті 15 Дисциплінарного статуту регламентовано, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування (ч. 2 ст. 15 Дисциплінарного статуту).

Згідно з положеннями частин 11-15 статті 15 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов'язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Водночас, статтею 16 Дисциплінарного статуту передбачено строки проведення службового розслідування.

Так, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

При цьому, положеннями частин 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту регламентовано, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Аналогічні положення закріплені в пунктах 2-3 розділу IV Порядку

проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Окрім цього, в силу вимог частин 6-10 статті 18 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов'язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Згідно із частинами 1-3 статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно із пунктом 4 розділу III Положення №893 дисциплінарна комісія під час проведення щодо поліцейського службового розслідування має право одержувати в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів службового розслідування.

Відповідно до частини 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Аналізуючи наведені норми законів суд приходить до висновку, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.01.2012 у справі "Горовенки та Бугара проти України" зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій.

Суд повторив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 17.06.2008 у справі "Абдулла Їлмаз проти Туреччини").

Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв'язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

При цьому, застосування дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а.

Отже, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Разом з цим, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Ці комісії за наслідком службового розслідування складають висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також стосовно його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону. У висновку вказується вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. На підставі цього висновку уповноважений керівник особи, яка вчинила правопорушення, вирішує питання про накладення дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарна комісія наділена багатьма повноваженнями з метою встановити факти та обставини правопорушення, в тому числі проводити опитування, оцінювати пояснення поліцейського, витребовувати та вивчати документи та інші докази, отримувати консультації спеціалістів, користуватися базами даних тощо. Комісія встановлює, чи був факт порушення та чи винен у ньому поліцейський, а також визначає вид стягнення до поліцейського, у випадку, коли він визнається комісією винним. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 160/6819/19.

Суд вказує, що при вирішенні даного спору по суті слід врахувати судову практику Верховного Суду стосовно притягнення поліцейських до відповідальності на підставі висновків службового розслідування, та висновки, викладені, зокрема, у постановах від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, від 21.04.2021 у справі № 824/523/19-а, від 14.04.2021 у справі № 320/3085/20.

Верховним Судом сформовано усталену практику, відповідно до якої підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого прямий начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

У свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини 2 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

Частинами 2, 3 статті 24 Закону № 580-VIII установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

З матеріалів справи слідує, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення стали обставини безпідставного не виходу на службу з 06 по 08.03.2022.

Вказаний висновок базується на поясненнях слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_14 ; старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського ГУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_24; заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області - майора поліції ОСОБА_3; заступника начальника Фастівського РУП ГУНП в Київській області ГУНП в Київській області - майора поліції ОСОБА_6

Так, заступником начальника Фастівського РУП ГУНП в Київській області ГУНП в Київській області майором поліції ОСОБА_6 у своїх поясненнях від 08.03.2022 повідомлено, що позивач з 06.03.2022 по дату подання пояснень у Фастівському районному управлінні поліції Київської області не з'являвся та останнього на робочому місці не було (т. 1, а.с. 125-126).

У поясненнях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_14 від 08.03.2022 та поясненнях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_24 від 08.03.2022 наведено аналогічні пояснення, що були надані ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 127-128, 131-132).

Разом з цим, у поясненнях від 08.03.2022 заступник начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_25 повідомив, окрім наведених вище обставин те, що позивач повідомляв в телефонній розмові, що він знаходиться на лікарняному, однак до сектору кадрового забезпечення Фастівського РУП довідки про його лікування не надходило. Крім цього, у зазначених поясненнях вказано про те, що ОСОБА_1 07.03.2023 перебував в Обухівському районному управлінні Київської області, а 10.03.2022 перебував в відділенні поліції №2 Обухівського РУП Київської області, в м. Миронівка.

Аналізуючи вказані пояснення, суд звертає увагу на те, що складу дисциплінарної комісії було відомо про обставини можливого знаходження позивача на лікарняному.

Згідно із підпунктами 2, 4 пункту 1 розділу III Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 №893 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1356/32808, регламентовано, що дисциплінарна комісія під час проведення щодо поліцейського службового розслідування має право: викликати поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також запрошувати інших працівників органів (підрозділів) поліції, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають стосунок до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них усні або письмові пояснення, здійснювати фіксацію технічними засобами за згодою особи, з якою проводиться бесіда, її усних пояснень, а також одержувати документи, які стосуються службового розслідування; одержувати в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів службового розслідування.

Аналіз змісту Висновку дає суду підстави вважати, що дисциплінарна комісія не вчиняла жодних заходів щодо встановлення обставин перебування позивача на лікарняному шляхом направлення відповідних запитів, тобто фактично не досліджувала наявність/відсутність дисциплінарного проступку позивача.

Разом з цим, суд акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи наявний медичний висновок №Р33А-359К-М5МТ-5В44 від 07.03.2022 про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 у період з 07.03.2022 по 18.03.2022, виданий КНП «Медвинська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини» Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області (т. 2, а.с. 98) та довідка №20 від 23.03.2022 про те, що позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 07.03.2022 по 18.03.2022 (т. 2, а.с. 97).

Окрім цього, відповідно до листа Фастівського районного управління ГУНП в Київської області від 23.05.2023 №5814/109/1700/00-23 підтверджено обставини надання позивачем 19.03.2022 інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я про перебування на лікуванні з 07.03.2022 по 18.03.2022 (т.2, а.с.153).

Водночас, в матеріалах справи наявний лист КНП «Медвинська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини» Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 16.11.2022 вих. №175, яким також підтверджено обставини перебування позивача на лікарняному в період з 07.03.2022 по 18.03.2022 із встановленим діагнозом «виразкова хвороба» (т. 2, а.с. 104).

Суд вказує, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 №1066, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за №728/36350, затверджено «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки» (далі - Наказ №1066).

Згідно з пунктом 5 Наказу №1066 установлено, що за умови наявності відповідної технічної можливості щодо функціонування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в електронній системі охорони здоров'я для закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та здійснюють експертизу з тимчасової втрати працездатності, (далі - заклади охорони здоров'я) формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого підпунктом 1 пункту 1 цього наказу, є обов'язковим:

із 04 червня 2021 року - на період дії перехідної моделі роботи з медичними висновками про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я та листками непрацездатності, виданими за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1454/10053, (далі - листок непрацездатності), що триває до 31 серпня 2021 року, (далі - перехідна модель) для закладів охорони здоров'я, які в установленому порядку підключені до електронної системи охорони здоров'я;

із 01 жовтня 2021 року - для всіх закладів охорони здоров'я.

За правилами пункту 8 Наказу №1066 для всіх закладів охорони здоров'я, які розпочали формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я в установленому порядку, з дати формування першого медичного висновку про тимчасову непрацездатність, а також із 01 жовтня 2021 року видача листків непрацездатності відповідно до вимог, визначених в Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055, Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 036/о "Журнал реєстрації листків непрацездатності", затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 685/20998, Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року № 189, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04 липня 2008 року за № 589/15280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066), забороняється, окрім таких випадків:

1) продовження та закриття листків непрацездатності, що були видані особам до 01 жовтня 2021 року;

2) спливу строку, протягом якого лікуючий лікар може внести зміни до медичного висновку про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я. У такому випадку рішення про видачу листка непрацездатності приймає лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я, а за її відсутності керівник закладу;

3) застрахованій особі протягом двох місяців з дня народження дитини, зазначеного у свідоцтві про народження дитини - на підставі цього свідоцтва та рішення суду про усиновлення дитини;

4) виникнення технічних проблем (помилок) щодо передачі даних між Електронним реєстром листків непрацездатності та Реєстром медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, які призводять до неможливості формування електронного листка непрацездатності в Електронному реєстрі більше ніж протягом семи днів з дати створення медичного висновку про тимчасову непрацездатність - до усунення таких проблем (помилок);

5) зупинення в умовах воєнного стану доступу користувачів електронної системи охорони здоров'я до центральної бази даних електронної системи охорони здоров'я;

6) порушення строків звернення пацієнта для продовження випадку тимчасової непрацездатності, якщо це порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану, а також за умови, що на дату звернення за медичною та/або реабілітаційною допомогою пацієнт залишається непрацездатним відповідно до результатів проведеної експертизи тимчасової непрацездатності та висновку лікуючого лікаря про тимчасову непрацездатність зазначеного пацієнта. У такому випадку рішення про видачу листка непрацездатності як продовження раніше виданого з дати наступної за датою завершення періоду непрацездатності, засвідченого раніше виданим листком непрацездатності, приймає лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я, а за її відсутності керівник закладу.

У бланку листка непрацездатності, який видається у випадках, зазначених у цьому пункті, як продовження електронного листка непрацездатності, зазначається номер листка непрацездатності, який продовжується.

У той же час, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.06.2021 №1234, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.07.2021 за №890/36512, затверджено Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності (далі - Порядок №1234), який визначає механізми видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстру листків непрацездатності (далі - Реєстр).

Згідно із пунктами 1, 2 розділу II Порядку №1234 дані медичних висновків про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок), що внесені до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, надходять з електронної системи охорони здоров'я.

Листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - РЗО).

Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Також, Постановлю Кабінету міністрів України від 17.04.2019 №328 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від ь31.03.2021 №323) затверджено Порядок організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього (далі - Порядок №328), відповідно до підпунктів 1, 2, 3 пункту 2 якого єдиний реєстраційний номер листка непрацездатності - унікальний номер, який формується та присвоюється автоматично за допомогою програмних засобів ведення Реєстру, складається з цифр, що утворюють числа натурального ряду, шляхом додавання одиниці до останнього наявного номера, та за яким може бути ідентифіковано випадок тимчасової непрацездатності та всі пов'язані з ним документи в реєстрі; листок непрацездатності - сформований (виданий) програмними засобами Реєстру на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) - електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров'я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності.

Аналізуючи наведені положення суд констатує, що позивач у період з 07.03.2022 по 18.03.2022 перебував на амбулаторному лікуванні, що безпосередньо підтверджується медичним висновком №Р33А-359К-МSМТ-5В44 від 07.03.2022 про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 у період з 07.03.2022 по 18.03.2022, який виданий КНП «Медвинська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини» Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Суд зазначає, що з урахуванням окреслених вище нормативно-правових актів вказаний документ є належним та таким, що підтверджує факт тимчасової непрацездатності особи та не вимагає від останньої надання будь-яких документів щодо перебування її на лікарняному.

Суд відмічає, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження безпідставності видачі такого медичного висновку, у тому числі його помилкової видачі або недійсності.

Додатково суд вважає за необхідне відмітити, що у листі від 23.05.2023 №5814/109/1700/00-23 (т.2, а.с.153) Фастівське РУП ГУНП в Київській області зазначає про відсутність позивача на службі з 24.02.2022, однак службовим розслідуванням таких обставин не зафіксовано.

Отже, на переконання суду матеріалами справи підтверджено обставини перебування ОСОБА_1 на лікарняному у період з 07.03.2022 по 18.03.2022, що у свою чергу виключає наявність обставин безпідставного його не виходу на службу у період з 07.03.2022 по 08.03.2022.

Що ж стосується відсутності позивача 06.03.2022 суд зауважує про таке.

Так, в матеріалах справи наявний скрін-шот переписки за допомогою месенджеру «Телеграм» між позивачем та майором поліції ОСОБА_3 - начальником слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області (т. 2, а.с. 89-93), у відповідності до якої 05.03.2022 о 09:00 год. позивачем направлено таке повідомлення: «Відчергував, сьогодні в ніч знову заступлю», на що того ж дня о 09:01 год. отримано відповідь від ОСОБА_3 : «+». 05.03.2022 о 20:06 год. позивачем направлено ОСОБА_3 повідомлення: «Заступив» та о 20:06 год. того ж дня отримано у відповідь «+». 06.03.2022 о 08:13 год. позивач направив повідомлення наступного змісту: «Доповідаю: відчергував, їду до місця реєстрації у м. Миронівка відсипатись» та о 08:14 год. того ж дня наступне повідомлення від позивача: «Перебуваю на зв'язку».

Суд вказує, що Висновок не містить в собі фактичних обставин перевірки місця перебування позивача з 06 по 08.03.2022, дане питання дисциплінарною комісією не досліджувалось і не встановлювалось, у тому числі не перевірялось ані графіку чергувань ОСОБА_1 , ані місця знаходження останнього, серед іншого 06.03.2022.

З метою встановлення всіх фактичних обставин справи, судом допитано свідків та вижито заходів щодо додаткового витребування доказів, за наслідком чого встановлено наступне.

Так, в судовому засіданні 13.07.2023 в якості свідка (за згодою) було допитано ОСОБА_1 , інформацію про права та обов'язки якого, визначені положеннями статей 65-67 КАС України, судом було роз'яснено та повідомлено, що підтверджується відповідним підписом свідка (т. 2, а.с. 194). Окрім цього ОСОБА_1 складено та підписано присягу свідка (т. 2, а.с. 194).

Свідок ОСОБА_1 повідомив суд, що з 24.02.2022 він чергував добу через добу, всьому особовому складу була видана зброя - пістолет табельний Макарова на постійне носіння. При цьому, свідок вказав, що зброя видавалась тільки на час чергування. ОСОБА_1 повідомив суд, що його робочим місцем був робочий кабінет в приміщенні Фастівського РУП в м. Фастів, номер якого не пригадує та з 24.02.2022 не існує жодного документа, який б закріплював за ним якийсь конкретний кабінет. Свідок вказав, що під час добового чергування йому було дозволено перебувати в приміщеннях поліції на території м. Боярка, смт. Калинівка та смт. Чабани.

Свідок повідомив суд, що починаючи з 24.02.2022 були добові чергування, які розпочинались зазвичай з ранку і тривали одну добу, а іноді і більше. Після чого працівника відпускали відпочити (відіспатися).

ОСОБА_1 вказав, що 05.03.2022 о 09:00 год закінчилось його добове чергування, на наступне чергування він заступив того ж дня 05.03.2022 о 20:00 год., про що повідомив свого безпосереднього начальника ОСОБА_3 у месенджері о 20:06 год. 06 березня 2022 року о 09:00 год. закінчилось добове чергування, у зв'язку з чим свідок повідомив, що довів до відома керівника, що він відчергував і їде відсипатися до м. Миронівка. Свідок повідомив суд, що графік чергувань не доводився.

При цьому, свідок наголосив, що з 07.03.2022 по 18.03.2022 перебував на лікарняному, про що повідомляв безпосереднього керівника ОСОБА_3 07.03.2022 в особистій переписці в месенджері об 11:46 год. за телефоном НОМЕР_1 . За медичною допомогою звернувся до сімейного лікаря ОСОБА_16 , який працював в амбулаторії сімейної медицини в селі Медвин Обухівського району неподалік від місця проживання позивача. Лікарняний листок на руки не видають, бо такий в електронному вигляді доводиться до роботодавця в електронній базі і направляється до пенсійного фонду. Позивачу на його вимогу було надано медичний висновок про його тимчасову непрацездатність з 07.03.2022 по 18.03.2022, який він особисто віддав 19.03.2022 після виходу з лікарняного начальнику кадрового забезпечення ОСОБА_26. Після виходу з лікарняного - 19.03.2022 ОСОБА_1 вказав про те, що прибув до місця несення служби, де йому усно було доведено наказ про звільнення.

Свідок стверджує, що жодного повідомлення щодо проведення службового розслідування відносно нього він не отримував, пояснень під час службового розслідування не надавав та фактично був позбавлений їх надати. Також ОСОБА_1 повідомив суд про не надто приязні стосунки зі ОСОБА_17 , тобто своїм безпосереднім керівником, та вважає, що звільнення позивача було результатом помсти останнього.

В судовому засіданні 27.07.2023 судом допитано в якості свідка ОСОБА_3 , який повідомив суд, що знайомий із позивачем з дня поновлення позивача на посаді на підставі рішення суду, в неприязних стосунках з ним не перебуває. ОСОБА_3 зазначив, що після поновлення ОСОБА_1 на службі, останній став його підлеглим, з яким були виключно робочі стосунки.

Свідок вказав, що суперечок на роботі не було, позивач працював задовільно, тільки скаржився на далеке проживання від місця несення служби.

ОСОБА_3 повідомив суд, що 23.02.2023 весь особовий склад було піднято по тривозі, чи доводились якісь накази не пам'ятає, підстави з яких всіх було переведено на посилений режим служби не доводились конкретно, однак всі все розуміли і так. Особовому складу видано зброю.

24.02.2022 близько 5 години ранку було доведено до особового складу Фастівського РУП, що начальником ГУНП в Київській області оголошено бойову тривогу і всіх зобов'язано прибути на місце несення служби терміново.

ОСОБА_3 вказав, що не був керівником позивача, однак виконував обов'язки начальника відділу, де працював позивач та відмітив, що 24.02.2022 ОСОБА_1 не був на робочому місці, свідок телефонував позивачу на мобільний телефон, але той повідомив, що він краще залишиться захищати свою родину.

ОСОБА_3 повідомив суд, що у разі якщо підлеглий не з'являється на службі складається акт, до війни такий акт складався раз на день, а зараз два рази на день.

Свідок довів до відома суд, що точно не пам'ятає чи був позивач 24.02.2022 на службі, проте точно знає, що він отримував вогнепальну зброю, однак безпосередньо цього не бачив.

ОСОБА_3 зазначив, що весь особовий склад Фастівського РУП перебував на службі, поліцейські перебували на казарменому положенні, окрім позивача. Тобто весь особовий склад проживав на території Фастівського РУП в кабінетах, однак мали право покинути територію РУП. Чим передбачено казармене положення свідок сказати не зміг, вказавши, що його було усно оголошено начальником Фастівського РУП.

При цьому, свідок повідомив суд, що особовий склад міг покидати приміщення Фастівського РУП для відпочинку або виконання завдань з дозволу керівництва.

ОСОБА_3 в судовому засіданні 27.07.2023 підтвердив суду, що для вирішення робочих питань використовувались месенджери. На питання суду, чи пам'ятає він повідомлення позивача, яким доводиться до відома свідка про від'їзд ОСОБА_1 06.03.2022, після добового чергування відіспатися відповів, що ні, однак вказав, що не стверджує, що такого не могло бути, адже було багато роботи.

Свідок вказав, що добові чергування починаються з 8 вечора до 8 ранку наступного дня та він не може пригадати чи був позивач на службі у дати, вказані у переписці, однак пам'ятає, що з 6 березня 2022 року позивача не було на місці, а колеги з іншого підрозділу телефонували свідку та повідомляли про те, що ОСОБА_1 цікавився місцем для переведення в інших підрозділах.

ОСОБА_3 зазначив, що після добового чергування дозволялось відпочити, однак не можна було лишати територію обслуговування Фастівського РУП, про що було доведено до відома ОСОБА_1 . Тобто, свідок відмітив, що не можна було виїжджати за межі Фастівського району, однак позивач 06.03.2022 виїхав до м.Миронівка, дозволу на це не питав та свідок не пам'ятає чи з'явився позивач після відпочинку.

Свідок також вказав, що позивач повідомляв його про перебування на лікарняному, однак це була звична його поведінка, з огляду на що довіряти йому не було підстав.

Свідок наголосив на тому, що точно пам'ятає про відсутність позивача на службі 06.03.2022, інші дні не пам'ятає. Наказ про звільнення було доведено до позивача усно, чи здавав зброю позивач свідок не пам'ятає та про лікарняний листок позивача свідку відомо не було.

ОСОБА_3 під час судового засідання 27.07.2023 на запитання позивача повідомив суд, що йому не відомо, на підставі якої норми було введено казармений режим, він не змушував працівників жити у Фастівському РУП та не змушував проживати на території Фастівського РУП, адже всі прекрасно розуміли, що означає казармене положення.

Свідок повідомив, що позивач не погоджувався із жодними вказівками, до його відома було доведено наказ про посилений режим, кожного дня проводилися наради, на які ОСОБА_1 не з'являвся, щодо чого позивач заперечив, у той час коли свідок зазначив про доведення до нього таких обставин у месенджерах.

На запитання позивача в судовому засіданні 27.07.2023 свідок повторно підтвердив, що ОСОБА_1 повідомляв про лікарняний, зазначив, що звертався до відділу кадрів для підтвердження інформації, однак її не отримав та вказав, що можливо вимагав написання рапорту на переведення, оскільки робота позивача не була задовільною.

ОСОБА_3 також повідомив суд, що були випадки, коли на добові чергування заставали не з самого ранку, бувало таке, що нічне чергування не завжди було добовим.

В судовому засіданні 27.07.2023 судом було допитано в якості свідка начальника сектору кадрового забезпечення Фастівського районного управління поліції ОСОБА_2 , який повідомив суд, що з позивачем познайомився при його переведенні до Фастівського РУП з підрозділу поліції у місті Києві, знайомі приблизно з лютого 2021 року. ОСОБА_2 вказав, що позивач був звільнений зі служби у липні 2021 року, потім восени 2021 року був поновлений на посаді за рішенням суду.

Свідок повідомив суд, що 23.02.2022 весь особовий склад був піднятий по тривозі та були зібрані в актовому залі Фастівського РУП, збір проводив безпосередній начальник, який довів до відома про посилений режим несення служби, отримання зброї та казармене положення.

ОСОБА_2 повідомив суд, що суть казарменого положення полягає у тому, що всім мають знаходитися у підрозділах, ночували всі в кабінетах, покидати підрозділи було заборонено, явка особового складу фіксувалась стройовими записками кожного дня по 2-3 рази на день, стройові записки безпосередньо проходили через свідка.

ОСОБА_2 зазначив, що не мав контролювати явку позивача на службу, такий контроль мав здійснювати його безпосередній начальник, проте така посада станом на 23.02.2022 була вакантною.

Свідок повідомив, що достеменно встановити чи був позивач на службі 23-24 лютого 2022 року важко, адже всі слідчо-оперативні групи були на блокпостах. При цьому, свідок вказав, що зброю позивач отримав десь 24.02.2022.

ОСОБА_2 вказав, що йому не було відомо про причини відсутності позивача на службі 07.03.2022, зокрема обставини відкритого лікарняного, а чи пов'язана відсутність позивача на службі 06.03.2022 обставинами чергування 05.03.2022 відповів, що не може знати.

Свідок зазначив, що йому було відомо про службове розслідування щодо ОСОБА_1 , яке проводилося управлінням інспекції ГУНП та вказано, що спочатку було дисциплінарне стягнення, потім звільнення позивача.

Разом з цим ОСОБА_2 в судовому засіданні 27.07.2023 повідомив, що письмового наказу про введення казарменого положення не було, такий наказ доводився усно. Свідок вказує, що казарменим положенням передбачено, що людина має знаходитися в приміщенні РУП, однак є виключення.

Також ОСОБА_2 підтвердив про можливу наявну переписку з ОСОБА_1 в месенджерах, проте заперечив, що не був обізнаний про лікарняний позивача, адже месенджер був встановлений на комп'ютері, який був загальним та використовувався різними людьми, відтак свідок заперечив обставини листування з ОСОБА_1 безпосередньо ним та вкотре наголосив на відсутності інформації щодо перебування позивача на лікарняному.

Окрім цього, свідок вказав, що йому не відомо куди поїхав позивач 6, 7, 8 березня 2022 року, зазначив про ненадходження інформації щодо його лікарняного, доведення інформації про казармене положення усно, здачу зброї позивачем 07.03.2022 зі слів інших працівників, адже самого ОСОБА_1 07.03.2022 свідок не бачив.

ОСОБА_2 повідомив суд, що акт було складено після спливу 3-4 годин від початку робочого дня та вказав, що вимір йде в днях, а тому вважає, що не має значення скільки позивач був відсутній на робочому місці в сукупності три години чи три дні поспіль.

ОСОБА_2 зазначив, що готував лист позивачу про проведення службового розслідування, проте такий лист направляла канцелярія. У той же час, ОСОБА_1 в судовому засіданні 27.07.2023 заперечив надходження будь-яких листів та інформації щодо проведення в частині нього службового розслідування.

Водночас, свідок повідомив, що чергував один раз із ОСОБА_1 , проте чи було це 06.03.2022 не пам'ятає, наказ про звільнення позивача було доведено усно до відома позивача та зазначив, що йому не відомо про наявність письмового документа, яким закріплюється кабінет за працівником.

15.09.2023 в судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_6 , який повідомив суд про наступне.

З 21.01.2020 ОСОБА_6 він був заступником начальника Фастівського РУП, перебував на посаді керівника, що передбачає напрямок кадрового забезпечення, матеріального забезпечення, режимно-секретного забезпечення.

Свідок повідомив, що ОСОБА_1 перебував на посаді слідчого та був переведений до Фастівського РУП з Києва, зарекомендував себе не з дуже позитивної сторони

ОСОБА_6 вказав, що 23.02.2022 було звичайним робочим днем, о 17:00 було скликано селекторну нараду, предметом обговорення якої була ймовірна можливість повномасштабної агресії рф та було видано розпорядження видати всьому особовому складу зброю та перевести 50% особового складу на постійне перебування на території відділень, після чого було проведено учбову бойову тривогу, по якій піднято весь о/с Фастівського РУП та який був зібраний 23.02.2022 приблизно о 18:00-19:00 год. на внутрішньому подвір'ї управління.

ОСОБА_6 зазначив, що не пам'ятає чи був присутній позивач, було близько 110-120 людей, облік яких здійснювався доповідною запискою на адресу Головного управління в численному еквіваленті, явка була близько 80%.

Свідок повідомив, що начальник Фастівського РУП ОСОБА_4 довів до особового складу інформацію, яку було надано на селекторній нараді, надав вказівку на отримання табельної вогнепальної зброї, яка була за ними закріплена і була надана вказівка про розмежування 50% тих, хто повинен лишитися на території підрозділу і тих, які можуть поїхати додому та на наступний день замінити особовий склад, що перебував у підрозділі. До 22:00 год всім була видана зброя, хто мав лишитися - лишився, інші поїхали додому.

ОСОБА_6 повідом суд, що до працівників Фастівського РУП доводилося про казармений режим, який передбачає постійне перебування працівника поліції за місцем несення служби, з можливістю покинути його лише з дозволу керівника або з метою підтримання правопорядку на території обслуговування.

Під час чергування 23.02.2022 було вирішено, що поліцейські чоловічої статі підуть на патрулювання, інша ж частина залишається на робочих місцях і залучаються в разі необхідності до ситуаційного центру.

24.02.2022 після надходження дзвінку від оперативного чергової частини майора ОСОБА_18 про те, що наявна інформація про ракетні обстріли суміжних районів свідком було оголошено бойову тривогу всьому особовому складу Фастівського РУП, що означало необхідність прибуття всього особового складу протягом 2-х годин.

Свідком повідомив суд, що позивач з 24.02 по 08.03.2022 року не виходив на зв'язок, проте через певний час позивач вийшов на зв'язок з ОСОБА_19 та повідомив, що він на лікарняному.

ОСОБА_6 вказав, що йому відомо про проведення службового розслідування, однак висновків його не бачив.

При цьому, свідок вказав, що з 24.02.2022 всіх працівників чоловічої статі не відпускали з території Фастівського РУП цілодобово, всім надавалось харчування.

Разом з цим, ОСОБА_6 повідомив суд, що територію Фастівського РУП можна було покинути з дозволу керівника, з письмовим рапортом або у випадку залучення до служби за межами РУП.

07.11.2023 в якості свідка була допитана ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області.

Відповідно до пояснень ОСОБА_7 (т. 3, а.с. 110) свідок повідомила, що 06.03.2022 близько 10:00 вона прибула до Фастівського РУП ГУНП в Київській області для того, щоб прийняти участь у слідчій дії, а саме допит її як потерпілої, в межах кримінального провадження №4202011131000000149, яке внесено до ЄРДР від 24.09.2022 за частиною 2 статті 189 КК України.

Слідчий Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_1 , у провадженні якого перебувало вказане кримінальне провадження, чергував зі зброєю на воротах Фастівського РУП ГУНП в Київській області та повідомив свідку, щоб вона прибула до управління поліції того ж дня о 13:00 год.

Прибувши 06.03.2022 о 13:00 год. на воротах уже чергували інші поліцейські, яких свідок просила викликати слідчого ОСОБА_1 , що вони і зробили.

Через деякий час слідчий ОСОБА_1 вийшов із приміщення управління поліції та повідомив свідку, що зараз у 13:00 год. він не може допитати свідка, оскільки не закінчив іншу роботу, а тому попросив, щоб свідок прибула того ж дня о 17:00 год. до управління поліції.

Коли свідок прибула 06.03.2022 року до управління поліції вона попросила, щоб покликали слідчого ОСОБА_1 , який вийшов та запропонував сісти до його автомобіля для того, щоб допитати свідка як потерпілу у кримінальному провадженні, оскільки під час війни сторонніх осіб до приміщення управління поліції не пускали. Сівши у автомобіль позивача свідок повідомила, що не узяла паспорт. На що слідчий ОСОБА_1 повідомив, що треба поїхати до свідка додому, щоб узяти паспорт. Що і було зроблено. Після того як свідок узяла свій паспорт громадянина України, вона сіла у автомобіль, у якому на неї чекав слідчий. В проміжок часу з 17 год. 36 хв. по 18 год. 41 хв. слідчий ОСОБА_1 допитав свідка, про що свідчить фотокопія протоколу допиту, яка у свідка наявна та яку свідок може надати для огляду суду.

Свідок наголосила, що під час допиту слідчий хватався за живіт та казав, що йому потрібна медична допомога, тому просив прискорити хід розповіді свідка, щоб швидше закінчити допит.

Разом з цим, 07.11.2023 було допитано в якості свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Миронівським РВ ГУ МВС Київської області.

Свідок пояснила, що вона є цивільною дружиною ОСОБА_1 , з яким свідок проживає однією сім'єю близько 2 років за адресою: АДРЕСА_1 , разом з донькою свідка від попереднього шлюбу. Свідок повідомила суду, що з 5 по 6 березня 2022 року ОСОБА_1 перебував на добовому чергуванні у Фастівському РУП. 06 березня 2022 року близько 08:00 год позивач зателефонував свідку по відеодзвінку через месенджер та повідомив, що начальник (Шкабара) зобов'язав залишитися на роботі до вечора. Свідок бачила, що позивач перебував на роботі біля будівлі РУП. Потім впродовж дня 06.03.2022 зідзвонювалися по відеозв'язку о 14:00 год, позивач був на робочому місці на вулиці. Потім зідзвонювалися по відеозв'язку о 17:00 год., позивач був у кабінеті. Позивач повідомив свідку, що в нього ще є робота, а саме допит потерпілої. О 20:00 год. 06.03.2022 позивач повідомив свідку, що направляється додому, повідомивши про це по відеозв'язку. Вдома був 06.03.2022 близько 22-23 год. Про те, що цивільний чоловік слідчий Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_1 на протязі дня майже до 18:00 перебував на робочому місці у Фастівському РУП ГУНП в Київській області свідку відомо з тієї обставини, що вонии на протязі дня зв'язувалися по відеозв'язку через месенджер, де в ході розмов свідок бачила як слідчий ОСОБА_1 06.03.2022 року перебував на території Фастівського РУП майже до 18 год. 00 хв., не зважаючи на попереднє відчерговане добове чергування з 05.03.2022 по 06.03.2022. З 07.03.2022 по 18.03.2022 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, оскільки був у важкому стані через виразкову хворобу шлунку.

Аналізуючи надані покази свідків, суд вказує, що останні в більшій мірі суперечать один одному, одні покази підтверджують позицію позивача, зокрема свідки - ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , які підтверджують факт перебування на робочому місці слідчого ОСОБА_1 06 березня 2022 року, інші свідки, зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтримують позицію відповідача, стверджуючи про відсутність позивача на робочому місці 06.03.2022 року.

З метою встановлення всіх обставин справи ухвалою суду від 07.11.2023 витребувано від Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області копії матеріалів кримінального провадження №42020111310000149 від 24.09.2020, які містять докази проведення слідчих дій в даному кримінальному провадженні слідчим СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 (протоколи допиту, протоколи огляду та інші).

Також від Офісу Генерального прокурора витребувано інформацію за 2021-2022 р.р. про те, чи приймав слідчий слідчого відділу Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_1 до свого провадження кримінальне провадження №42020111310000149 від 24.09.2020, на підтвердження чого ОГП зобов'язано надати відповідну інформацію з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та чи був слідчий слідчого відділу Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_1 у групі слідчих в кримінальному провадженні №42020111310000149 від 24.09.2020 за період з 2021 року по березень 2022 року включно.

03.12.2022 від Офісу Генерального прокурора надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду від 07.11.2023, в якій повідомлено, що у кримінальному провадженні №42020111310000149 23.02.2021 в Реєстрі обліковано відомості про призначення слідчим ОСОБА_1, 01.03.2021 обліковуються відомості про прийняття такого кримінального провадження до провадження користувачем ОСОБА_1 .

Суд вказує, що відповідачем заперечується факт того, що 06.03.2022 позивач був слідчим в кримінальному провадженні №42020111310000149. Так, з листа Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області від 15.02.2024 №1430/109/1700/02-24 (т.3, а.с.190) слідує, що 03.10.2020 визначено групу у складі слідчих СВ Фастівського ВП Васильківського ВП ГУНП в Київській області, ОСОБА_1 відсутній в групі слідчих. 23.02.2021 в кримінальному провадженні змінено групу слідчих та призначено ОСОБА_1 єдиним слідчим в кримінальному провадженні. 09.06.2021 в кримінальному провадженні визначено підслідність без зняття з обліку за Фастівським РУП ГУНП в Київській області, а 09.07.2021змінено групу слідчих на старшого слідчого Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_21 - ОСОБА_1 виключено з групи слідчих. 22.03.2022 прийнято рішення про закриття матеріалів кримінального провадження.

При цьому суд зауважує, що наданими відомостями Офісу Генерального прокурора по кримінальному провадженню №42020111310000149 не підтверджується саме виключення слідчого ОСОБА_1 зі складу групи слідчих у даному кримінальному провадженні, тому взяти до уваги лист Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області від 15.02.2024 №1430/109/1700/02-2401.03.2021 суд не може, адже відомості, зазначені у цьому листі,а саме про виключення ОСОБА_1 зі складу групи слідчих, не підтверджуються відомостями з кримінального провадження №42020111310000149, що надані Офісом Генерального прокурора.

03.12.2023 судом долучено до матеріалів справи копію протоколу допиту свідка від 06.03.2022, складеного слідчим ОСОБА_1, у відповідності до якого позивачем було допитано ОСОБА_10 , як потерпілу в рамках кримінального провадження №42020111310000149 (т. 3, а.с. 141-144).

Отже, фактично наявними матеріалами справи та показами свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , підтверджується факт перебування позивача на службі 06.03.2022.

Що ж стосується обставин відлучення позивача 06.03.2022 після добового чергування за межі Фастівського РУП, суд вказує про таке.

Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» наказано, зокрема пунктом 1 керівникам структурних підрозділів центрального органу управління поліції. Головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції під час дії правового режиму надзвичайного стану перевести особовий склад на посилений варіант службової діяльності згідно з наказом МВС від 10.12.2015 №1560 «Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.01.2016 за №12/28142 (т. 3, а.с. 6-9) (далі - Інструкція).

Пунктом 6 розділу IV Інструкції №1560 визначено, що залежно від оперативної обстановки керівник, який має право введення посиленого варіанта, може перевести поліцейських на їх компактне розміщення у службових приміщеннях поліції або в гуртожитках, готелях та інших приміщеннях для тимчасового проживання з дотримання санітарно-епідеміологічних норм.

Суд вказує, що ані наказом №171, ані положеннями Інструкції №1560 не регламентовано відсутність права залишення поліцейським місця несення служби після добового чергування для відпочинку, як і не врегульовано порядок введення казарменого положення чи казарменого режиму несення служби.

Більше того, свідок ОСОБА_3 підтвердив, що право на відпочинок у поліцейських після добового чергування було та від них не вимагалося постійного перебування на території Фастівського РУП.

Також ані свідок ОСОБА_3 , ані свідок ОСОБА_2 не змогли повідомити суду про нормативно-правове регулювання казарменого положення чи казарменого режиму несення служби та надати будь-які докази, що такий режим чи таке положення було введено та про його введення було повідомлено позивача будь-яким письмовим способом.

Матеріали справи не містять жодних письмових доказів на підтвердження відсутності у поліцейського права на відпочинок після добового чергування за місцем його проживання. Крім цього, така заборона не була висловлена ОСОБА_3 в переписці з ОСОБА_1 , зміст якої наведено судом вище.

Отже, наведені обставини в сукупності свідчать про те, що факт відсутності чи не виходу позивача на службу 06.03.2022 не підтверджується матеріалами справи.

Додатково суд наголошує, що дисциплінарною комісією не здійснювався виклик позивача для надання пояснень, що безумовно свідчить про порушення права останнього на захист, що полягає в ненаданні йому можливості надавати письмові пояснення та докази щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Крім цього суд вважає за необхідне вказати, що службове розслідування призначено 08.03.2022, фактично проведено 08.03.2022, що на переконання суду, вказує про його проведення в надто короткий термін для встановлення всіх обставин, які покладені в основу підстав для призначення службового розслідування та забезпечення повного, об'єктивного його проведення із наданням особі, щодо якої воно призначене, часу для надання пояснень по суті інкримінованого йому дисциплінарного проступку.

При цьому, суд наголошує, що Висновок не містить обґрунтованих відомостей щодо наявності причинного зв'язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, зокрема, чи наявний в діях позивача склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено позивачем; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності.

Таким чином, суд вважає, що висновки службового розслідування сформовані без повного та всебічного з'ясування всіх обставин, що стали підставою для його призначення, а службове розслідування проведено з порушенням порядку його проведення, який регламентований чинним законодавством.

Разом з цим, при вирішенні спору по суті суд враховує, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що навіть у разі підтвердження факту порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, а також інших процедурних питань, які не були дотримані відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу, не може потягнути за собою безумовне скасування оскаржуваних наказів, за умови наявності факту вчиненого дисциплінарного проступку.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №826/9858/18.

За наслідком дослідження матеріалів справи суд доходить висновку, що ГУНП в Київській області при проведенні службового розслідування допущено фундаментальні порушення порядку проведення службового розслідування, що мало своїм наслідком прийняття передчасного і, як наслідок протиправного спірного Наказу №55, який, у свою чергу став підставою для звільнення ОСОБА_1 зі служби на підставі спірного Наказу №45.

Резюмуючи викладене, суд вважає, що обставини порушення позивачем службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліції», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції є недоведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що пункт 42 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.03.2022 № 55 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" в частині, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Як наслідок, наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області "По особовому складу" від 09.03.2022 №45 о/с про звільнення зі служби в поліції слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Щодо поновлення позивача на посаді, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Отже, з викладених норм Конституції України убачається, що одним із принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права та встановлено, що права і свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме, у разі введення воєнного або надзвичайного стану.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Волков проти України", звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням встановленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній посаді.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 10 березня 2022 року (наступний після звільнення робочий день).

Тобто, позовні вимоги у наведеній частині є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд вказує, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню саме шляхом поновлення позивача на раніше займаній посаді, а не шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо його поновлення.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, суд вказує, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 10.03.2022 підлягає до негайного виконання.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд вказує про таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (із змінами і доповненнями) порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Разом з цим, частиною 2 статті 94 Закону № 580-VIII порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Також положеннями пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції повинен визначатися Міністерством внутрішніх справ.

Отже, дані норми є відсилочними та обумовлюють існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, яким є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).

Згідно із пунктом 6 розділу III Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Відповідно до пункту 9 розділу I Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже, положення спеціального законодавства передбачають, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку саме календарних днів відповідного місяця їх служби, тому розрахунок середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу поліцейських здійснюється з урахуванням кількості календарних днів вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.05.2022 №189, сума середньоденного грошового забезпечення позивача складає - 456,81 грн. (т.1, а.с.119).

Оскільки днем звільнення позивача є 09.03.2022, справа вирішена по суті 22.02.2024, то період вимушеного прогулу позивача становить 715 календарних днів.

Звідси слідує, що сума середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу становить - 456,81 х 715=326619,15 грн.

При цьому, суд зазначає, що даний адміністративний позов розглядався більше року не з вини позивача, з огляду на що, на переконання суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 в повному обсязі.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд вказує, що рішення в частині виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, так як відповідно до пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України, рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У судовому засіданні 22.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення виготовлено 23.02.2024.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 42 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.03.2022 № 55 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" в частині, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області «По особовому складу» від 09.03.2022 №45 о/с про звільнення зі служби в поліції слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 10 березня 2022 року.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середній розмір грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу з 10 березня 2022 року по 22 лютого 2024 року у розмірі 326 619,15 грн. (триста двадцять шість тисяч шістсот дев'ятнадцять грн. 15 коп.).

6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

7. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, б. 15, ідентифікаційний код 40108616) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.