Справа № 539/2258/20 Номер провадження 11-кп/814/128/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
22 лютого 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020170240000490 за апеляційною скаргою прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 17 лютого 2022 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лубни Полтавської області, громадянина України, українця, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України не судимого,
визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, арешту майна та речових доказів.
Як вбачається з вироку суду ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України за таких обставин.
ОСОБА_8 14.04.2020 приблизно о 18 год. 30 хв. за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , під час відпочинку та розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_9 , в ході конфлікту, який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у приміщенні житлової кімнати будинку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наніс ОСОБА_9 не менше трьох ударів руками, пальці рук яких стиснуті в кулак, в область голови, після чого узяв до рук ніж та наніс один удар в ліву частину шиї ОСОБА_9 .
В результаті вказаних дій ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_9 отримав такі тілесні ушкодження: різана рана по лівій боковій поверхні шиї в середній третині з ушкодженням зовнішньої та внутрішньої яремної вени зліва з розвитком геморагічного шоку 3 ст., які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя; забита рана в лівій потиличній ділянці голови, забита рана потиличної ділянки голови, забита рана верхньої губи, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
ОСОБА_8 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця - протиправного заподіяння смерті ОСОБА_9 , але наслідки у вигляді смерті не настали з причин, що не залежали від його волі, а саме: ОСОБА_9 був доставлений до КП "Лубенська лікарня інтенсивного лікування" Лубенської міської ради, де йому надано невідкладну медичну допомогу.
Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Виправдовуючи ОСОБА_8 суд першої інстанції дійшов висновку, що жодних об'єктивних доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_8 завдав ОСОБА_9 ножового поранення в горло органами досудового розслідування не надано. Не доведено відсутність сторонніх осіб 14.04.2020 в будинку де проживали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не досліджено подвір'я на наявність слідів сторонніх осіб, крім нанесення ушкодження ОСОБА_8 , не перевірялися інші версії отримання потерпілим ножового поранення, не встановлено існування конфлікту, підстав та його перебіг, не з'ясовано обставини та спосіб, механізм та послідовність заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.
Також не доведено, що останнім хто тримав ніж у руці був ОСОБА_8 , відбитків ОСОБА_10 на ножі не було виявлено, а у висновку експерта не наведено механізм утворення тілесних ушкоджень, як і не здобуто доказів, що усі ушкодження утворилися протягом короткого проміжку часу.
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичних обставин кримінального провадження, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 засудити за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.
Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не було забезпечено повне та достовірне встановлення всіх обставин кримінального провадження.
Поза увагою суду залишилися показання самого обвинуваченого, який зазначав, що він з потерпілим 14.04.2020 вживали спиртні напої удвох, ніяких сторонніх осіб у будинку не було ні під час розпивання спиртних напоїв, ні в подальшому. Такі ж показання надав і потерпілий. Свідок ОСОБА_11 також підтвердив відсутність сторонніх осіб у будинку ОСОБА_9 коли прийшов. Не виявлено присутність сторонніх осіб і працівниками поліції на місці події.
Зазначає, що показання потерпілого, надані суду не відповідають показанням, які він надавав слідчому. При цьому, експерт вказав, що ОСОБА_9 не міг отримати ножове поранення під час падіння з власного росту, поранення в області шиї могли утворитися тільки від дії сторонньої особи, оскільки рана різана, а не колота, а її глибина становить близько 8 см. Також легкі тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_9 не могли утворитися від падіння на площину з висоти власного росту, а могли утворитися від дії тупого предмету, зокрема пальців рук, стиснутих в кулак чи ноги у взутті і ці ушкодження потерпілий міг отримати під час перебування без свідомості, а пояснення потерпілого не відповідають механізму утворення тілесних ушкоджень. При цьому зазначив, що отримання потерпілим усіх виявлених тілесних ушкоджень не можливе в результаті одноразового падіння з огляду на їх анатомічні локалізацію та різний механізм спричинення, їх одночасне отримання при однократному падінні виключається, проте встановлено, що всі ушкодження утворилися 14.04.2020.
Поза увагою суду залишилися показання обвинуваченого, який вказував, що не бачив як ОСОБА_9 діставав хліб, різав його, а потів упав, у той час як потерпілий вказав, що ОСОБА_8 сидів на дивані поруч зі столом та міг бачити падіння.
Також вважає, що суд не надав належну оцінку заяві ОСОБА_9 про відмову на проведення з ним слідчого експерименту, та того, що під час досудового розслідування потерпілий вказував, що саме ОСОБА_8 наніс ножове поранення шиї потерпілому.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_8 просив вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце, та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правильного висновку про те, що вони не доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст. 115 КК України.
Як вбачається з показань обвинуваченого, він з потерпілим 2-3 роки проживали вдвох в будинку потерпілого за адресою: АДРЕСА_2 . 14.04.2020 зранку сестра потерпілого забрала його до лікарні з метою продовження групи інвалідності. Приблизно о 12-13 год. вони повернулися, привезли продукти харчування та горілку. Сестра ОСОБА_9 поїхала, а вони вдвох пообідали, випили самогону, сварок та конфліктів між ними не було. Він заснув на дивані в кімнаті, де вони обідали, а коли прокинувся від гучного звуку, побачив, що ОСОБА_9 лежить на підлозі з ножем у горлі на відстані близько 1 м від дивану, хрипить, а поруч калюжа крові. Він одразу ж підбіг до потерпілого, перевернув його на спину, оскільки він лежав на животі, ніж або сам випав, або він його витягнув рукою, не пам'ятає, відкинув його в сторону, затулив рану ганчіркою, яку знайшов поруч. Намагався викликати швидку допомогу за допомогою мобільного телефону, але він не працював, пішов до сусіда та попросив викликати швидку допомогу, разом з сусідом повернувся до хати і до приїзду швидкої допомоги тримав рану потерпілого.
Будучи допитаним в судовому засіданні суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_9 надав показання, що він з ОСОБА_8 проживали вдвох в належному йому будинку, стосунки завжди були нормальні, не конфлікті, іноді вони лаялись, проте бійок ніколи не було. 14.04.2020 приблизно о 08.00 год. до нього приїхала сестра з чоловіком, вони поїхали в лікарню, а ОСОБА_8 залишився вдома. Повернулися з лікарні приблизно о 13.00 год., разом з ОСОБА_8 сіли обідати, вживали самогон. Вони спілкувались, конфлікту та сварок між ними в той день не було, під час обіду не балакали, а дивились телебачення, він особисто випив 7 чарок горілки. Зазначив, що має захворювання ніг, у зв'язку з чим йому складно пересуватись. Пам'ятає, що хотів взяти хліба, пакет з яким знаходився на вішалці, взяв ніж та пішов до пакета, однією рукою хотів зняти пакет, в іншій тримав ніж, поставив пакет на стіл, витяг хлібину, почав різати та впав на підлогу біля столу на лівий бік, спробував підвестись та не зміг, пам'ятає, що перевернувся на живіт, тримаючи в руці перед собою ніж, та впав, мабуть сам заподіявши собі поранення шиї. ОСОБА_8 в цей час сидів на дивані поруч зі столом. Після падіння на живіт нічого не пам'ятає, прийшов до тями в лікарні.
З висновку судово-медичної експертизи № 149 від 27.05.2020 щодо ОСОБА_9 було встановлено, що з урахуванням медичної документації на його ім'я у підекспертного встановлені тілесні ушкодження у вигляді: рубця по лівій боковій поверхні шиї в середній третині, який є наслідком загоювання різаної рани з ушкодженням зовнішньої та внутрішньої яремної вени зліва з розвитком геморагічного шоку 3 ст., зазначені тілесні ушкодження утворились від дії гострого предмету з ріжучими властивостями, можливо в указаний в постанові строк, при чому в ділянку шиї зліва було нанесено не менш 1 травматичного діяння і по ступені тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя; рубця в лівій потиличній ділянці голови, який є наслідком загоювання забитої рани, ще одна забита рана потиличної ділянки голови і забита рана верхньої губи, які утворились від дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо в указаний в постанові строк, при чому в ділянку голови було спричинено не менш 3 травматичних діянь, і по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Всі виявлені та перераховані вище в ході судово-медичної експертизи ушкодження не мають між собою морфологічних різниць в давності утворення і могли бути спричинені в строк 14.04.2020. Тілесних ушкоджень, характерних для захисту руками від ударів, не виявлено. Виявлені тілесні ушкодження: різана рана по лівій боковій поверхні шиї в середній третині з ушкодженням зовнішньої та внутрішньої яремної вени зліва, дві забиті рани потиличної ділянки голови, забита рана верхньої губи - супроводжувались значною зовнішньою крововтратою. Беручи до уваги локалізацію та механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених при експертизі, слід вважати, що вищезазначені тілесні ушкодження в цілому не могли утворитися при одночасному падінні на площину. Враховуючи характер і ступень тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі, слід вважати, що після спричинення першої групи тілесних ушкоджень потерпілий міг здійснювати активні дії (самостійно пересуватися, чинити опір, тощо) до втрати свідомості; після нанесення 2 групи тілесних ушкоджень потерпілий міг виконувати активні цілеспрямовані дії. Об'єктивних судово-медичних даних про положення потерпілого в момент отримання тілесних ушкоджень не мається. Розміщення тілесних ушкоджень по різним анатомічним поверхням голови потерпілого, механізм їх утворення свідчать про те, що взаєморозташування гр. ОСОБА_9 та травмуючих факторів під час утворення тілесних ушкоджень змінювалось.
В судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_12 вказав, що усі виявлені тілесні ушкодження могли бути спричинені потерпілому 14.04.2020, проте експертом не здійснювалася оцінки можливості утворення при падінні потерпілого окремо щодо кожного виявленого у нього тілесного ушкодження. Не було враховано експертом і наявні у ОСОБА_9 порушення опорно-рухового апарату. Не надав експерт відповідь суду і щодо можливого отримання різаної рани шиї при падінні потерпілого на ніж за обставин, вказаних потерпілим. Водночас, колегія суддів зауважує, що і в разі отримання судом відповідей на такі питання, про що наголошував прокурор під час апеляційного розгляду, зокрема, щодо механізму отримання потерпілим тілесного ушкодження різаної рани шиї та щодо можливості отримання такого поранення при падінні потерпілого за обставин, які він повідомляв під час проведення експертизи, такі висновки експертів, за відсутності інших об'єктивних даних та доказів, жодним чином не можуть підтвердити, що саме ОСОБА_8 потерпілому завдані тілесні ушкодження.
До того ж, відповідно до висновку комплексної судово-трасологічної та судово-імунологічної експертизи № 1048/74 від 15.05.2020, при дослідженні наданого ножа встановлено, що на контактуючих поверхнях ножа виявлено два сліди папілярних узорів рук найбільшими розмірами 35х9 мм і 20x11 мм та два сліди папілярних узорів і пальців рук розмірами по вісях 11х20 мм, 14x15 мм. Слід папілярного узору пальця руки найбільшими розмірами по вісях 14x15 мм придатний для ідентифікації особи; сліди папілярних узорів пальця руки найбільшими розмірами по вісях 11x20 мм, 35x9 та 20x11 мм для ідентифікації особи непридатні. Слід папілярного узору пальця руки найбільшими розмірами по вісях 14x15мм залишений не особою, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а іншою особою. Слід папілярного узору пальця руки розміром по вісях 14x15 мм залишений безіменним пальцем лівої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не доведені органом досудового розслідування і наявність раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_8 з ОСОБА_9 , оскільки вказане спростовували в судовому засіданні як обвинувачений, так і потерпілий. Не зазначали про наявність будь-яких конфліктів і інші свідки, допитані судом.
Більше того, судом було встановлено, що ОСОБА_8 надавав ОСОБА_9 першу медичну допомогу, звернувся до сусідів з проханням про допомогу викликати швидку медичну допомогу, до приїзду якої притискав рану потерпілому та відсутні докази про намагання якимось чином приховати будь-які сліди отримання ОСОБА_9 тілесного ушкодження.
Щодо твердження прокурора про те, що під час події інших осіб в будинку не було, необхідно зазначити, що про наявність в приміщенні сторонніх осіб не зазначають ні обвинувачений, ні потерпілий. Відсутні і будь-які сліди наявності в будинку сторонніх осіб. Проте й відсутність інших осіб жодним чином не свідчить про нанесення саме ОСОБА_8 ножового поранення ОСОБА_9 .
Враховуючи показання потерпілого ОСОБА_9 , який заперечив нанесення йому тілесного ушкодження ОСОБА_8 та відсутності як прямих доказів, так і непрямих доказів у їх сукупності причетності ОСОБА_8 до вчинення закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд правильно вказав, що стороною обвинувачення не доведено причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину.
Твердження прокурора, що потерпілий суду надав неправдиві показання стороною обвинувачення не доведені, а враховуючи, що відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановити невідповідність показань наданих потерпілим під час досудового розслідування та в судовому засіданні, під час перегляду вироку суду в апеляційному суді, неможливо.
З огляду на вказане, те, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є правильним та обґрунтованим.
Істотних порушень процесуального закону, що стали б підставою для скасування вироку, місцевим судом допущено не було.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування вироку суду щодо ОСОБА_8 , про що ставить питання прокурор, немає, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 17 лютого 2022 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4