Житомирський апеляційний суд
Справа №274/8917/23 Головуючий у 1-й інст. Хоцька Л. М.
Категорія ч. 1 ст. 173-2 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
28 лютого 2024 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участю: захисника - адвоката Романюк О.В., потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Романюк Олени Вікторівни, діючої в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2024 року визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
На підставі ст. 39-1 КУпАП зобов'язано ОСОБА_2 пройти корекційну програму для кривдників на строк один місяць згідно порядку, передбаченого Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 03.12.2023 о 20:30 год. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_1 , а саме: виражався в її адресу нецензурною лайкою, образливо чіплявся та погрожував фізичною розправою, що могло заподіяти шкоди її психічному та фізичному здоров'ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Романюк О.В. подала апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_2 , в якій просить постанову скасувати, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що обставини описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Окрім того, всі хвороби та скарги ОСОБА_1 , пов'язані з судинами захворювання головного мозку, перенесеним інсультом, хірургічним втручанням, а синці на тілі - травми побутового характеру.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддею місцевого суду зазначені вимоги закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_2 виконані в повному обсязі.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, 03.12.2023 року, близько 20:30 год. ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання, вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 умисні дії психологічного характеру, а саме: виражався в її адресу нецензурною лайкою, образливо чіплявся та погрожував фізичною розправою, що могло заподіяти шкоди її психічному та фізичному здоров'ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру та чим могло бути заподіяна шкода психічному здоров'ю. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 2).
Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді адвоката Романюк О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , яка зазначила, що останній не вчиняв дій описаних в протоколі, між подружжям ОСОБА_3 виникають побутові сварки, вони обоє поважного віку, ОСОБА_2 ледве пересувається за допомогою милиць, його дії не містять ознак домашнього насильства. Стан здоров'я ОСОБА_1 , вказаний в наданих нею довідках, не може свідчити про такі наслідки саме від дій ОСОБА_2 .
Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 шарпав двері, вдарив її в голову. Протягом тривалого часу зловживаючи алкогольними напоями постійно ображає її, наносить удари в голову. Просила не карати його, проте застосувати корекційну програму для кривдників. Бажає, щоб ОСОБА_2 припинив вживати алкогольні напої.
Окрім заслуховування думки учасників справи та дослідження протоколу серії ВАВ № 922961 від 03.12.2023, судом першої інстанції також було досліджено долучені письмові матеріали.
Так, судом першої інстанції було досліджено письмові пояснення ОСОБА_1 від 03.12.2023, в яких та пояснювала, що проживає разом із чоловіком ОСОБА_1 , який систематично вчиняє відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, зокрема ображає словами брутальної лайки, погрожує фізичною розправою. Крім того, безпідставно чіпляється до неї аби спровокувати конфлікт, при цьому часто перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Обв'язує шнурками та цепами холодильник, щоб вона не могла взяти собі продукти харчування, б'є по голові кулаками (а.с. 3).
Як вбачається зі змісту протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.12.2023 (а.с. 3) ОСОБА_2 03.12.2023 близько 20:30 за місцем проживання в стані алкогольного сп'яніння ображав ОСОБА_1 словами нецензурної лайки та образливо чіплявся.
Також місцевим судом було досліджено, зокрема, форму оцінки ризиків (а.с. 5); довідку від 03.12.2023 Бердичівського РВП про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення (а.с. 6); довідку лікаря ОСОБА_4 (а.с. 16), довідку від 08.12.2023 КПН «Бердичівська міська лікарня» (а.с. 18), довідку № 434 від 06.12.2023 КПН «Бердичівська міська лікарня» (а.с. 19), довідку від 15.07.2023 КПН «Бердичівська міська лікарня» (а.с. 20), довідку № 438 Бердичівського СМЕ про стан здоров'я ОСОБА_1 (а.с. 21); терміновий заборонний припис від 03.12.2023 (а.с. 23).
Вказані докази досліджені місцевим судом, відповідають за змістом адміністративному протоколу, є належними, послідовними та взаємоузгодженими.
Враховуючи вищевказане, посилання апелянта на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються дослідженими судом доказами, яким надана належна оцінка.
Також не є слушними твердження захисника, що в діях ОСОБА_2 , відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не було доведено завдання внаслідок дій ОСОБА_2 шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_1 .
Так, відповідно положень частини 1 статті 173-2 КУпАП вчинення насильства в сім'ї полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Пунктом 3 частини 1статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи наявні достатні докази об'єктивного характеру, які підтверджують в діях ОСОБА_2 наявність ознак, передбачених диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП.
Твердження захисника стосовно того, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 не знайшли свого підтвердження.
Доводи адвоката в частині, що всі хвороби та скарги ОСОБА_1 , пов'язані з судинами захворювання головного мозку, перенесеним інсультом, хірургічним втручанням, а синці на тілі - травми побутового характеру є особистим тлумаченням захисника та нічим не підтвердженні.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу а адвоката Романюк Олени Вікторівни, діючої в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2024 року - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь