20 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 902/1100/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Пахомова О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 (судді: Дужич С. П. - головуючий, Савченко Г. І., Павлюк І. Ю.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"
про стягнення 5 573 529, 37 грн
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У листопаді 2021 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (далі - АТ "Вінницягаз") про стягнення 5 573 529, 37 грн, з яких 4 419 741,09 грн - плата за перевищення договірної потужності, 505 397,68 грн - пеня, 201 277,99 грн - 3 % річних та 447 112,61 грн - інфляційні втрати.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 526, 530, 536, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 та частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, положення Кодексу газотранспортної системи, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 20.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), а також на умови укладеного між сторонами договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000699 (далі - договір від 17.12.2015) обґрунтовані тим, що за період з травня 2019 року по грудень 2019 року позивач надав, а відповідач отримав послуги з транспортування природного газу в обсягах перевищення замовленої (договірної) потужності в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи для обсягів використаного АТ "Вінницягаз" природного газу, а отже відповідач зобов'язаний здійснити оплату за перевищення договірної потужності, а також сплатити пеню, інфляційні втрати та 3 % річних у зв'язку із порушенням строків виконання зобов'язань.
1.3. У відзиві на позовну заяву АТ "Вінницягаз" просило відмовити в її задоволенні вказуючи на те, що згідно з положеннями законодавства цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (стаття 14 Цивільного кодексу України).
17.12.2015 між сторонами було укладено договір транспортування природного газу умовами якого передбачено, що оператор (позивач) надає замовнику (відповідач) послуги з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у договорі вартість таких послуг (пункт 2.1 договору). Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС з урахуванням особливостей, визначених у договорі (пункт 2.2 договору). Відповідно до пунктів 2.1 та 2.4 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором визначаються відповідно до додатків 1 (розподіл потужностей) та/або додатка 2 (транспортування). Згідно з пунктом 2.8 договору додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною договору.
Водночас відповідач акцентував увагу на тому, що додатки 1 та 2 до договору не укладалися, такі додатки відсутні. Отже, відсутність підписаних додатків свідчить про неузгодженість сторонами всіх суттєвих умов договору, а відсутність додатку 1 (розподіл потужності) взагалі виключає можливість у відповідності до договору надавати послугу замовленої потужності.
Відповідач звертав увагу на наявність висновку Верховного Суду щодо відсутності підстав для оплати заборгованості за послуги негативного місячного балансування обсягів природного газу при неукладених додатках до договору транспортування природного газу (постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 903/973/19, від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16, від 23.06.2021 у справі № 904/2611/18).
АТ "Вінницягаз" також у відзиві вказувало, що з 01.05.2019 набрали зміни до Кодексу ГТС, якими повністю змінено порядок отримання доступу до потужності, замовлення потужності, визначення вартості та порядок розрахунку договірної потужності. У тому числі змінився порядок розрахунку перевищення договірної потужності.
Станом на 01.05.2019 між сторонами діяв договір, частина положень якого викладена у редакції додаткової угоди від 29.11.2017 № 1. Інших додаткових угод до договору між сторонами не укладалося. Отже, з 01.05.2019 по 31.12.2019 між АТ "Укртрансгаз" та АТ "Вінницягаз" були відсутні будь-які договірні відносини, які б врегульовували надання послуги договірної потужності у відповідності до діючого з 01.05.2019 порядку надання таких послуг.
Відповідач наголошував, що порядок визнання обсягу та вартості договірної потужності, а також перевищення договірної потужності цілком змінився з 01.05.2019 і формула, яка передбачена договором у редакції додаткової угоди від 29.11.2017 № 1 не відповідає формулі розрахунку перевищення договірної потужності, яка підлягала застосуванню з 01.05.2019.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.04.2022 у задоволенні позову АТ "Укртрансгаз" про стягнення коштів з АТ "Вінницягаз" відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано первинних документів, які б свідчили про перевищення договірної потужності АТ "Вінницягаз" за травень-грудень 2019 року відповідно до положень Кодексу ГТС, з огляду на що складені позивачем односторонні звіти про використання замовленої потужності та рахунки не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу перевищення замовленої (договірної) потужності та, відповідно, вартості цих послуг.
2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2022 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з АТ "Вінницягаз" на користь АТ "Укртрансгаз" 4 419 741,09 грн - плати за перевищення договірної потужності, 505 397,68 грн - пені, 201 277,99 грн - 3% річних і 447 112,61 грн - інфляційних втрат.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акти наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, звіти про використання замовленої потужності та рахунки на оплату за період травень-грудень 2019 року, які надані позивачем, є належними та допустимими доказами, які підтверджують заявлені позовні вимоги про стягнення грошових коштів.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022, АТ "Вінницягаз" у касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2022, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункти 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.1.1. Скаржник зазначає, що AT "Укртрансгаз" вже зверталося до суду з позовом про стягнення з AT "Вінницягаз" заборгованості за добові небаланси, порядок оплати яких не визначено умовами договору від 17.12.2015.
Судовими рішеннями у справі № 902/968/19 у задоволені позову AT "Укртрансгаз" відмовлено. При цьому предметом позову у зазначеній справі були позовні вимоги AT "Укртрансгаз" щодо стягнення з AT "Вінницягаз" грошових коштів за надання послуг з добового балансування за спірним договором за період з березня по червень 2019 року.
Скаржник наголошує, що правова позиція Верховного Суду при розгляді справи № 902/968/19 про стягнення заборгованості за цим же самим спірним договором, не приведеним у відповідність до вимог Типового договору, повністю виключає твердження позивача, що виконання сторонами своїх обов'язків із надання послуг перевищення потужності та їх оплата не ставиться в залежність від умов договору, підписаного сторонами та підписання додатків до нього.
Крім того позовні вимоги у справі, яка розглядається, частково охоплюють однаковий часовий проміжок - травень-червень 2019 року щодо якого суди у справі № 902/968/19 встановили безпідставність стягнення заборгованості за послуги балансування, а відсутність балансування виключає і надання послуг з перевищення замовленої потужності.
Проте суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення не врахував преюдиційність постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 902/968/19.
3.1.2. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу, скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, від 30.08.2022 у справі № 918/772/21, від 02.08.2022 у справі № 922/3303/21.
Так, скаржник зазначає, що обмежившись посиланням на звіти про використання замовленої потужності, які містять розрахунок перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною потужністю), а також акти наданих послуг та рахунки на оплату, які за висновком суду апеляційної інстанції були направлені на електронну адресу відповідача за допомогою інформаційної платформи, та зазначивши, що це підтверджується реєстрами файлів відправлених з інформаційної платформи AT "Укртрансгаз" на адресу AT "Вінницягаз", суд апеляційної інстанції не встановив щодо яких саме умов договору приступив до виконання позивач; суд не з'ясував, що позивач не виконав обов'язок, встановлений постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437, не привів договірні відносини з відповідачем у відповідність з діючим законодавством та не погодив у договорі умови щодо правил користування інформаційною платформою, а тому електронні докази не є допустимими, оскільки їх форма не узгоджується з умовами договору; суд не врахував, що в силу статей 6 та 11 Цивільного кодексу України, джерелом матеріального права при вирішенні цього спору підлягав застосуванню договір у повному обсязі; заборгованість з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності є складовою послуги транспортування (пункт 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС), однак матеріали справи не містять доказів надання відповідачу послуг з транспортування природного газу на умовах договору; в силу пункту 3.1 договору та пункту 1 глави 7 розділу IX Кодексу ГТС послуги транспортування природного газу газотранспортною системою надаються оператором ГТС в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій, які є формою замовлення, а відсутність підтвердженої оператором ГТС номінації, позбавляє останнього можливості посилатися на факт надання послуги, про яку йдеться.
Крім того сторони у пункті 11.1 договору визначили акт наданих послуг як суттєвий елемент встановлених між ними правовідносин, тому враховуючи вимоги статті 901 Цивільного кодексу України та зміст договору сторін вбачається, що вартість за перевищення замовленої потужності підлягає сплаті на підставі оформленого належним чином акта наданих послуг, підписаного обома сторонами, за умови вчинення позивачем дій на замовлення відповідача (підтверджена номінація), та такі дії призвели до певного результату (закачування природного газу в газорозподільчу систему через точки входу/виходу понад замовлені обсяги).
Скаржник акцентував увагу на тому, що суд апеляційної інстанції не зробив жодних висновків з приводу непідписання сторонами актів наданих послуг за спірний період, таким чином ігноруючи повністю відсутність у справі первинних документів, які підтверджують обсяги перевищення замовленої потужності.
3.1.3. AT "Вінницягаз" звертає увагу на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування у подібних правовідносинах статей 6, 11, 628, 901 Цивільного кодексу України, пункту 11 постанови НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437 "Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедур розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років", Постанови НКРЕКП від 22.04.2019 № 580 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП", пункту 1 глави 3 розділу І, пункт 8 глави 1 розділу XI , пункту 3 глави 1 розділу IX, пункту 1 та пункту 2 Глави 2 Розділу IX Кодексу ГТС, а саме: за відсутності у договорі транспортування природного газу, затвердженого змінами постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 580, умов порядку отримання доступу до потужності, замовлення потужності, визначення вартості та порядок розрахунку договірної потужності, та чи призводить це до стягнення заборгованості з оператора ГРМ за умови непередбаченої договором формули розрахунку заборгованості.
3.2. АТ "Укртрансгаз" у поясненнях щодо касаційної скарги просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою AT "Вінницягаз", відкрите з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а з підстав, передбачених у пунктах 1 та 2 вказаної норми відмовити у задоволенні касаційної скарги вказуючи на таке.
АТ "Укртрансгаз" звертає увагу на тому, що Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі № 904/7654/21 зазначив про надання Верховним Судом висновку щодо редакції Кодексу ГТС, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин та відхилив доводи відповідача про те, що з оператора ГРМ не підлягає стягнення вартості послуг за доступ до добової потужності.
Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник не наводить від яких саме висновків щодо застосування норми права необхідно відступити.
Доводи щодо підстав оскарження судового рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також є необґрунтованими та недоведеними.
3.3. 24.03.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання AT "Вінницягаз" про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке обґрунтовано необхідністю виправлення суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
AT "Вінницягаз" вважає за необхідне передати справу № 902/1100/21 на розгляд колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до вимог частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, для відступу та/або ж конкретизацію попереднього висновку, викладеного у пунктах 8.20, 8.30, 9.2, 10.4 постанови від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 щодо застосування відповідних способів тлумачення юридичних норм матеріального та процесуального права з метою виправлення тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування та формування сталої (остаточної) правової позиції по судових спорах в даній категорії правовідносин, зважаючи на зміну суспільних відносин у даній справі та нормативно-правового регулювання.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Вінницягаз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 902/1100/21, призначено справу до розгляду у судовому засіданні, яке переносилося згідно з відповідними ухвалами.
АТ "Вінницягаз" подало до Верховного Суду клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду Об'єднаною палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 918/686/21 у подібних правовідносинах.
Згідно з ухвалою від 11.04.2023 зупинено провадження у справі № 902/1100/21 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 918/686/21, яке було поновлено ухвалою від 30.01.2024.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши в межах розумних строків матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення огляду на таке.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 17.12.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" (оператором) та AT "Вінницягаз" (споживач) укладено договір транспортування природного газу № 1512000699, за умовами якого оператор надає замовнику послуги з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Сторонами договору передбачені, зокрема, такі умови:
- послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункт 2.2 договору);
- у пункті 2.3 договору встановлено перелік послуг, які можуть бути надані замовнику за цим договором, а саме: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування);
- відповідно до пунктів 2.1, 2.4 договору обсяг цих послуг визначаються відповідно до додатку № 1 (розподіл потужності) та/або додатку № 2 (транспортування);
- згідно з пунктом 2.8 договору додатки № 1, № 2, № 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому додаток № 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газовидобувне підприємство або виробник біогазу;
- у пункті 2.6 договору встановлено, що замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі;
- оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів;
- відповідно до пункту 3.2 договору оператор має право стягувати з замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором;
- за змістом пунктів 8.1- 8.4 договору величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей визначених у додатку № 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком № 1. У разі якщо замовник є прямим споживачем, потужність (Wmax) у фізичних точках виходу з газотранспортної до прямого споживача визначається за величиною максимальної витрати (об'єму) газу за годину за стандартних умов розрахованою за значеннями максимального абсолютного робочого тиску газу (Рmахабс), та величиною максимальної витрати (qmax) за робочих умов комерційних ВОГ, що визначені у додатку № 3 до цього договору. При цьому для точок виходу з газотранспортної системи до прямого споживача при використанні методу змінного перепаду тиску із застосуванням звужуючих пристроїв потужність визначається за значенням максимальної витрати за стандартних умов, вказаної у протоколі розрахунку параметрів витратоміра за заданими характеристиками звужуючого пристрою і вимірювального трубопроводу, що видається уповноваженим органом у сфері метрології. Потужність (Wmax) вказаних у цьому пункті точок при використанні лічильників газу визначається за формулою, яка погоджена між сторонами та зазначена у договорі. У випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою, узгодженою у договорі;
- згідно з пунктами 11.1- 11.3 договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються між оператором і замовником актами наданих послуг. Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора;
- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5 договору);
- відповідно до пунктів 15.5, 15.6 договору оператор до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості природного газу та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості природного газу підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість природного газу, яку замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений пунктом 15.5 цього розділу, визначається за даними оператора;
- у пункті 17.1 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з дня його укладення до 31.12.2016 і умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Суди також установили, що 29.11.2017 між сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору транспортування природного газу, згідно з якою викладено пункт 8.4 в іншій редакції та передбачено, що підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця наступного за газовим місяцем.
Крім того сторонами договору було визначено перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу на газорозподільних станціях.
4.4. Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з пунктом 8.4 договору АТ "Укртрансгаз" за результатами остаточної алокації відборів та подач AT "Вінницягаз" виявив остаточні обсяги перевищення замовленої потужності за період з травня по грудень 2019 року та оформив акти, звіти про використання замовленої потужності із розрахунком перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною) потужністю та рахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці, у загальному розмірі 4 419 741,09 грн. (23 430,99157 тис. м3/добу) (том 1, а. с. 53- 79).
Акт наданих послуг від 31.05.2019 № 05-2019-1512000699/1000519 за травень 2019 року підписаний сторонами, а інші акти наданих послуг за період червень-грудень 2019 року не містять підписів АТ "Вінницягаз".
Суд апеляційної інстанції зазначив, що листами від 16.07.2019 № 21003.2-Сл-4966-0719, від 29.07.2019 № 21003.2-Сл-5155-0719, від 27.08.2019 № 21003.2-Сл-5588-0819, від 27.09.2019 № 21003.2-Сл-6147-0919, від 23.10.2019 № 21003.2-Сл-6511-1019, від 20.11.2019 № 21003.2-Сл-7039-1119, від 23.12.2019 № 21003.2 Сл-7614-1219, від 29.01.2020 № 21003.2-Сл-561-0120 АТ "Вінницягаз" повідомляло АТ "Укртрансгаз" про залишення актів без оформлення у зв'язку з тим, що оператором у відповідності до пункту 8.4 договору не надано розрахунку вартості виставлених до оплати послуг.
4.5. Суд апеляційної інстанції також установив, що у матеріалах справи наявні такі документи:
- реєстр файлів відправлених позивачем з Інформаційної платформи філії "Оператор ГТС" АТ "Укртрансгаз" за період з 14.06.2019 по 13.01.2020;
- реєстри файлів завантаження до Інформаційної платформи АТ "Вінницягаз" за період травень-грудень 2019 року: Форма № 2 - Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються цілодобово і відбори/споживання природного газу споживачами що вимірюються цілодобово; Форма № 3 - Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання, якого не вимірюються щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу; Форма 4 - Інформація про перетоки між ОГРМ;
- реєстри добових номінацій, поданих АТ "Вінницягаз" за травень-грудень 2019 року;
- звіти №8в-НКРЕКП-газ-моніторинг (місячна) "Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків" за травень-грудень 2019 року, якими підтверджено обсяги отримання природного газу використання 23 430,09157 тис.м3/добу природного газу;
- акт НКРЕКП від 30.04.2021 № 230 про проведення планової перевірки дотримання суб'єктом господарювання (АТ "Вінницягаз") вимог законодавства та ліцензійних умов розподілу природного газу, яким зафіксовано порушення АТ "Вінницягаз" ліцензійних умов, зокрема, підпункту 28 пункту 2.2 глави 2 в частині здійснення розрахунків з оператором газотранспортної системи за надані послуги транспортування у строки та на умовах, визначених договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000699.
4.6. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги АТ "Укртрансгаз" про стягнення з АТ "Вінницягаз" плати за перевищення договірної потужності, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, з посиланням на положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, норми Кодексу ГТС, а також на умови укладеного між сторонами договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000699, з огляду на надання позивачем у період з травня 2019 по грудень 2019 року та отримання відповідачем послуг транспортування природного газу в обсягах перевищення замовленої (договірної) потужності в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи для обсягів використаного АТ "Вінницягаз" природного газу, а отже і виникнення у відповідача зобов'язань з оплати за перевищення договірної потужності.
4.7. Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу у статті 1 якого наведені визначення термінів та передбачено, що Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) (пункт 32 статті 1); ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (пункт 33 статті 1); розподіл потужності - надання, встановлення умов та порядку реалізації, а також здійснення інших процедур, пов'язаних із правом користування потужністю об'єкта газової інфраструктури (пункт 34 статті 1); розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (пункт 35 статті 1).
Статтею 32 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками. Оператор газотранспортної системи зобов'язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо.
За змістом статті 35 вказаного Закону правила балансування повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та обумовленими об'єктивними чинниками. Такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи. Такі правила мають бути засновані на ринкових принципах. Такі правила мають створювати економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками. Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування. При визначенні розміру плати за небаланси замовників не допускається перехресне субсидіювання між замовниками, у тому числі шляхом збільшення вартості приєднання нових об'єктів замовників до газотранспортної системи. Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування в межах інформації, що знаходиться у розпорядженні оператора газотранспортної системи у відповідний момент часу. Така інформація має надаватися відповідному замовнику в електронному форматі.
4.8. АТ "Вінницягаз" у касаційній скарзі, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувало на те, що АТ "Укртрансгаз" вже зверталося з позовом до суду з вимогами про стягнення з АТ "Вінницягаз" грошових коштів і судові рішення у справі № 902/968/19 є преюдиційними.
Так, постановою Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 902/968/19 залишено в силі судові рішення про відмову АТ "Укртрансгаз" про стягнення з АТ "Вінницягаз" заборгованості за транспортування природного газу відповідно до умов договору від 17.12.2015 № 1512000699, яка виникла внаслідок добових небалансів за березень-червень 2019 року.
Верховний Суд у справі № 902/968/19 вказав, що з огляду на те, що договір, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не містить положень щодо врегулювання щодобових небалансів та щодо обов'язку відповідача з оплати такого врегулювання, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, а також не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 904/5807/19, від 08.06.2021 у справі № 904/5147/19, від 15.06.2011 у справі № 915/2360/19, від 17.06.2021 у справі № 924/1153/19.
У пунктах 84-88 постанови Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 904/7654/21 за позовом АТ "Укртрансгаз" про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем Криворіжгаз" грошових коштів зазначено таке:
"84. За ч.4 ст.75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
85. Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №649/1393/19, на яку посилається скаржник).
86. Верховний Суд неодноразово зазначав, що преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №438/723/17, на яку посилається скаржник).
87. Водночас, у ч.7 ст.75 ГПК передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду, а у ч.4 ст. 236 ГПК встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
88. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (п.66 постанови Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №910/406/21)".
У справі, яка розглядається, скаржник вважає такою, що має преюдиціальне значення, саме оцінку, надану Верховним Судом фактичним обставинам, встановленим у справі № 902/968/19 чи був підтверджений факт небалансу.
У пункті 90 постанови від 15.02.2023 у справі № 904/7654/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що така оцінка фактичних обставин не є обов'язковою для судів під час розгляду справи, що переглядається, відповідно до частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
4.9. У пунктах 209-215 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21 зазначено таке:
"209. Тобто замовник може отримувати послуги розподілу потужності лише у разі укладення відповідних додатків 1 та 2 або у разі, якщо доступ до потужності надається на добу наперед та/або протягом доби за умови подання замовником відповідних номінацій/реномінацій через інформаційну платформу в порядку, передбаченому розд.ХІ Кодексу ГТС. Подання номінації/реномінації фактично є достатньою для надання послуг транспортування (розподіл потужності). Неподання номінації/реномінації унеможливлює надання оператором ГТС замовнику таких послуг.
210. Договір транспортування пов'язує оплату послуг розподілу потужності у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби з обсягами, вказаними у номінації/реномінації, що подається замовником оператору ГТС з обов'язковою передоплатою в розмірі вартості послуги доступу до потужності, яку замовник сам визначив в поданій оператору ГТС номінації.
211. При цьому розрахунок вартості такої послуги здійснюється з урахуванням тарифу, встановленого Регулятором для відповідних точок входу та виходу, а не умовами Договору транспортування чи додатками 1 та 2 до нього (що прямо передбачено пунктами 7.1 та 8.2 Договору транспортування).
212. Крім того, Верховний Суд у п.8.15 постанови від 15.07.2022 у справі №921/184/21, на яку також посилався суд апеляційної інстанції, зазначив:
" відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід'ємною частиною, тобто такими що за змістом є обов'язковими, а отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов'язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом".
213. Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (п.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
214. Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного.
215. Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду та від 30.08.2022 у справі №918/772/21 та від 02.08.2022 у справі №922/3303/21. При цьому Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від таких висновків".
Суд апеляційної інстанції установив, що як вбачається з матеріалів справи, додатки № 1, № 2 до договору сторонами не укладалися та договір транспортування природного газу не містить таких його обов'язкових положень (умов), як: - точки входу та/або виходу; - обсяг розподіленої (договірної) потужності; - період (річний, квартальний, місячний); - тип потужності (гарантована чи переривчаста, потужність з обмеженнями), що в свою чергу позбавляє можливість встановити на який саме період наданий доступ до потужності.
Водночас суд апеляційної інстанції з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, зазначив, що відсутність відповідних додатків, які за договором є обов'язковими і є його невід'ємною частиною, тобто істотними умовами, за звичайних обставин вказують на неукладеність такого договору. Проте, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
При цьому суд апеляційної інстанції установив, що в матеріалах справи наявні копії актів приймання-передачі природного газу на ГРС, оформлених та підписаних між сторонами за травень-грудень 2019 року в порядку, визначеному пунктом 2 глави 7 розділу III Кодексу ГРС, у яких сторони підтвердили загальні обсяги переданого газу.
Суд виходив з того, що сумарні обсяги за результатами місяця (травень-грудень 2019 року) містяться в актах наданих послуг, які підписані сторонами та скріплені відтисками печаток без будь-яких заперечень чи зауважень. Зазначені акти приймання-передачі природного газу за спірний період складені згідно визначеного сторонами переліку точок комерційного обліку і підтверджують передачу обсягів природного газу в точках комерційного обліку. Водночас даними актами приймання-передачі підтверджується фактична передача у спірний період обсягів природного газу позивачем у точках виходу з газотранспортної системи та їх прийняття відповідачем до газорозподільної системи.
Також, у формах звіту №8в-НКРЕКП-газ-моніторинг (місячна) "Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків" за спірний період відповідач підтвердив обсяги отримання природного газу та, відповідно, обсяги наданих послуг транспортування природного газу, що складаються з обсягів перевищення договірної потужності.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що непідписання додатків 1, 2 до договору транспортування не свідчить про неукладеність договору транспортування в частині надання послуг з розподілу потужності в розрізі однієї доби.
Аналогічний висновок викладено у пункті 220 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21.
4.10. Кодекс ГТС передбачав три складові послуг транспортування природного газу, що надаються на підставі договору транспортування природного газу: надання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, а також врегулювання добового небалансу. Зокрема, у пункті 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Тобто фактично спірний Договір транспортування регулює відносини з врегулювання небалансів як складової послуги транспортування природного газу (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).
У пунктах 226-230 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21 також зазначено таке:
" 226. У постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20 зазначено, що за законом та договором транспортування природного газу достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов'язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу (п.9.26).
227. Оператор ГТС розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до ГТС та алокаціями відбору з ГТС (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень) (п.1 гл.6 розд.ХІV Кодексу ГТС).
228. Тобто обсяг послуг балансування визначається сторонами не на момент підписання Договору та додатків до нього, а вже після того, як оператор ГТС отримає інформацію про обсяги природного газу, фактично відібраного замовником та поданої з/до ГТС - в результаті співставлення алокацій подач/відборів замовником природного газу до/з ГТС.
229. Тому підписання сторонами додатків 1, 2 до Договору транспортування не є обов'язковим для визначення обсягу послуг балансування.
230. При цьому Договір транспортування не встановлює спеціальний порядок визначення вартості щодобового небалансу, яку має сплатити замовник, а також не містить відсилок до жодних додатків до Договору транспортування (зокрема, до додатків 1, 2). Натомість вартість небалансу визначається у порядку, передбаченому Кодексом ГТС".
4.11. Суд апеляційної інстанції установив, що за результатами остаточної алокації відборів та подач AT "Вінницягаз", ПАТ "Укртрансгаз" виявив остаточні обсяги перевищення замовленої потужності у період травня-грудня 2019 року, що склали різницю між актами приймання-передачі природного газу (на ГРС) і відомостями форми 2, 3, 4 AT "Вінницягаз" щодо розподілу/передачі та оформив акти, звіти про використання замовленої потужності із розрахунком перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною) потужністю та рахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці, у загальному розмірі 4 419 741,09 грн. (23 430,99157 тис.м3/добу). Отже, загальний обсяг наданих відповідачу послуг транспортування природного газу в обсягах перевищення замовленої (договірної) потужності у період з травня по грудень 2019 року склав 23 430,99157 тис.м3/добу.
АТ "Укртрансгаз" через електронну пошту та інтерфейс користувача Інформаційної платформи направило AT "Вінницягаз" підписані кваліфікованим електронним цифровим підписом уповноваженої особи акти наданих послуг, звіти про використання договірної потужності та рахунки за перевищення договірної потужності за період з травня по грудень 2019 року, рахунки та акти, а також на виконання умов розділу 11 договору позивач додатково направив відповідачу для підписання акти наданих послуг за період травня-грудня 2019 року, які ним отримані.
За змістом пункту 3 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка. У разі якщо електронна пошта недоступна, уповноважена особа користувача платформи повинна повідомити про це оператора газотранспортної системи.
Суд апеляційної інстанції установив, що позивач в порядку, визначеному Кодексом ГТС та згідно з умовами договору, направив відповідачу акти наданих послуг для їх підписання, звіти, які містять розрахунок перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною) потужністю та рахунки для проведення розрахунку за надані послуги перевищення замовленої (договірної) потужності. Проте, отримавши акти наданих послуг за період травня-червня 2019 року, відповідач у визначений договором строк їх не підписав. При цьому заперечень щодо обсягів наданих послуг транспортування природного газу в обсягах перевищення замовленої (договірної) потужності відповідачем не заявлено.
Суд апеляційної інстанції також установив, що укладений між сторонами договір містить розділ VII "Тарифи", за змістом пунктів 7.1, 7.3 якого передбачено, що вартість послуг розраховується, зокрема розподіл потужності, - за тарифами, які встановлюються регулятором. Тарифи, передбачені пунктом 7.1, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
Постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 встановлено тимчасові тарифи на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для AT "Укртрансгаз", яка в частині застосування тарифу для точок виходу з фізичним розташуванням до газорозподільних систем набрала чинності з 01.05.2019 року та встановлено тариф у розмірі 157,19 грн за 1 000 м3 на добу без ПДВ.
Відповідно до пункту 4.1 договору, замовник зобов'язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
Суд установив, що тариф, який застосував позивач для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності, є тарифом, встановленим регулятором у відповідній точці виходу, та дійшов висновку, що акти наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, звіти про використання замовленої потужності та рахунки на оплату за період травень-грудень 2019 року, які надані позивачем, є належними та допустимими доказами, які підтверджують заявлені позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості, а також нарахованих пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
4.12. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43- 44) і № 818/1688/16 (пункти 44- 45), від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 (пункти 58- 59), від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (пункт 29); від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21(пункт 45)).
Посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник наголошує на необхідності відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, від 30.08.2022 у справі № 918/772/21, від 02.08.2022 у справі № 922/3303/21, посилаючись на положення статей 525, 526, 627, 629 Цивільного кодексу України та вказуючи на недослідження судом апеляційної інстанції всіх обставин справи.
Однак у касаційній скарзі не наведено доводів щодо помилковості правозастосування Верховним Судом, водночас сама лише незгода скаржника з позицією, викладеною Верховним Судом в своїх постановах, не підтверджує наявності підстав для відступлення від викладеного у таких постановах висновку.
Зважаючи на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги як необґрунтовані, тому що з урахуванням положень процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
4.13. Щодо підстави оскарження постанови суду апеляційної інстанції з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування статей 6, 11, 628, 901 Цивільного кодексу України, пункту 11 постанови НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедур розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років", Постанови НКРЕКП від 22.04.2019 № 580 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП", пункту 1 глави 3 розділу І, пункт 8 глави 1 розділу XI , пункту 3 глави 1 розділу IX, пункту 1 та пункт 2 Глави 2 Розділу IX Кодексу ГТС, а саме: при відсутності у договорі транспортування природного газу, затвердженого змінами постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 580, умов порядку отримання доступу до потужності, замовлення потужності, визначення вартості та порядок розрахунку договірної потужності, та чи призводить це до стягнення заборгованості з оператора ГРІУІ за умови непередбаченої договором формули розрахунку заборгованості, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
У постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 904/7654/21 зазначено таке:
"32. Відповідно до Кодексу ГТС в редакції від 01.08.2018, інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором ГТС, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу (далі - інформаційна платформа).
33. Таким чином, з 01.08.2018 Кодекс ГТС передбачає функціонування інформаційної платформи, яка істотно змінила процедуру взаємодії між суб'єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує оператор ГТС (функції якого на момент виникнення спірних правовідносин виконувало АТ "Укртрансгаз") задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами ГРМ та замовниками послуг транспортування газу. Платформа дозволяє операторам ГТС та ГРМ бачити статус небалансів замовників послуг транспортування газу. Інформаційна платформа почала працювати в штатному режимі з 01.03.2019.
34. Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 927/1041/19.
35. Постановою № 580, яка набрала чинності з 01.05.2019, внесені зміни до Кодексу ГТС, якими, зокрема, змінено періоди доступу до потужності (запроваджено доступ до потужності на період на добу наперед).
36. Тобто з моменту внесення відповідними постановами НКРЕКП (які є обов'язковими до виконання суб'єктами ринку природного газу відповідно до частин 5, 9 ст.14, п.1 ч.1 ст.17 Закону "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг", пунктів 1, 7, 11 ч.3 ст.4 Закону "Про ринок природного газу") змін до Кодексу ГТС, зокрема, щодо запровадження інформаційної платформи та замовлення газової потужності на добу на перед (п.2 гл.1 розд.ІХ Кодексу ГТС у відповідній редакції), оператор ГТС фактично був зобов'язаний здійснювати власну діяльність та надавати послуги транспортування природного газу (в тому числі щодо розподілу потужності) саме відповідно до таких змін.
37. При цьому Верховний Суд у постанові від 20.12.2022 у справі № 904/7656/21 (щодо стягнення заборгованості з оператора ГРМ за послуги з перевищення договірної потужності за період травень-грудень 2019 року) надав висновок про те, що учасники ринку природного газу повинні дотримуватися правил, визначених Кодексом ГТС у відповідній редакції на момент надання відповідних послуг, навіть якщо відповідні зміни не були внесені до договору транспортування природного газу, укладеного сторонами. Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цих висновків.
38. У зв'язку з цим Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що з оператора ГРМ не підлягає стягненню вартість послуг за доступ до добової потужності".
З урахуванням викладеного та з оглядну на те, що скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на судові рішення у справі № 902/1100/21.
4.14. Стосовно клопотання AT "Вінницягаз" про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступлення або конкретизації висновків об'єднаної палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такого клопотання у зв'язку із недоведеністю наявності визначених процесуальним законодавством підстав для передачі справи на розгляд об'єднаної палати, а також враховуючи те, що в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21 зазначено про відхилення доводів АТ "Рівнегаз" про необхідність відступити від висновків Верховного Суду, наведених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги АТ "Вінницягаз" не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувану у справі постанову суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, відкрите з підстави, передбаченої у пунктах 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав оскарження судового рішення, визначених заявником - залишити постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 без змін.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 902/1100/21, відкрите з підстав, передбачених у пунктах 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" залишити без задоволення.
3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 902/1100/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак