28 лютого 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 684/192/22
Провадження № 22-ц/4820/387/24
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2023 року, суддя Приступа Д.І., у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,
встановив:
У липні 2022 року Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди.
В обґрунтуванні позову вказала, що відповідач своїм діями, які виразилась у незаконній порубці 9 дерев породи «сосна», що знаходяться у лісовому урочищі біля с. Паплинці Старосинявського району у ввіреній ДКЛСП «Діброва» території, а саме, в четвертому наділі 47 виділу, заподіяв істотної шкоди, розмір якої становить 59954,38 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.11.2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив із відсутності у справі доказів на підтвердження обставин щодо здійснення незаконної порубки лісу саме ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що ОСОБА_1 не було виправдано у скоєнні кримінального правопорушення, кримінальне провадження було закрито щодо нього із нереабілітуючих підстав. Матеріали справи містять докази протиправності вчинених ОСОБА_1 дій щодо порубки дерев, а допитані судом свідки є заінтересованими у даній справі, оскільки є знайомими ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказав, що рішення суду є законним та обґрунтованим, крім того, Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області не є належним позивачем у справі.
Розгляд справи проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що згідно з актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної 17.11.2016 року Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області щодо ДКЛСП «Діброва», у виділі 47 виявлено незаконну рубку 9 пнів породи сосна.
Як вбачається зі змісту довідки №4357/03, виданої 10.10.2016 року Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області, внаслідок незаконної порубки сироростучих дерев в лісовому масиві поблизу с. Паплинці Старосинявського району, заподіяно шкоду на загальну суму 59954,38 грн.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13.05.2021 року, яка набрала законної сили 21.05.2021 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016240230000163 від 03.10.2016 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 246 КК України, закрите у зв'язку із набранням чинності закону, яким скасовано кримінальну відповідальність за вказане діяння.
ОСОБА_1 обвинувачувався в тому що 30.09.2016 року, близько 15 год., маючи умисел на незаконну порубку дерев без передбаченого законом дозволу, в порушення Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №761, не маючи лісорубного квитка (ордера), він, знаходячись у лісовому масиві біля с. Паплинці Старосинявського району Хмельницької області, який перебуває на праві постійного користування ДКЛСП «Діброва», без документального на це підтвердження, за допомогою бензопили «Хусварна», яку взяв із собою з метою рубки дерев, здійснив порубку 9 дерев сосни, а саме: 1 сосна діаметром у корі біля шийки кореня 30,1-34 см. на суму збитків 4085,12 грн., 1 сосна діаметром у корі біля шийки кореня 34,1-38 см. на суму збитків 5201,56 грн., 1 сосна діаметром у корі біля шийки кореня 38,1-42 см. на суму збитків 6388,45 грн., 1 сосна діаметром у корі біля шийки кореня 38,1-42 см. на суму збитків 6388,45 грн., 1 сосна діаметром у корі біля шийки кореня 42,1-46 см. на суму збитків 7578,16 грн., 1 сосна діаметром у корі біля шийки кореня 42,1-46 см. на суму збитків 7578,16 грн., 1 сосна діаметром у корі біля шийки кореня 42,1-46 см. на суму збитків 7578,16 грн., 1 сосна діаметром у корі біля шийки кореня 42,1-46 см. на суму збитків 7578,16 грн., 1 сосна діаметром у корі біля шийки кореня 42,1-46 см. на суму збитків 7578,16 грн. Таким чином відповідач спричинив істотної шкоди у вигляді знищення певних видів дерев, а саме дерев сосни, чим погіршився природний склад, захисні та екологічні властивості лісу, а також заподіяв ДКЛСП «Діброва» збитки, які згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», становили на той період 59954,38 грн.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили факт підписання ними протоколу огляду від 01.10.2016 року, який проведений слідчим СВ Старосинявського ВП за участю ОСОБА_4 та вказали на те, що останній заявляв на місці огляду, що виявлені колоди деревини належать йому. При цьому, зазначені свідки вказали на те, що огляд колод деревини та заміри їх довжини та діаметру в їхній присутності не проводився.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 не підтвердив обставин, викладених у протоколі огляду місця події від 03.10.2016 року про огляд транспортних засобів та у протоколі огляду місця події від 03.10.2016 року про огляд ділянки лісу та вказав, що йому не відомо про складання даних процесуальних документів, його не запрошували на слідчі дії, а підписи у протоколах йому не належать.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина заподіювача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Умовами застосування цієї норми права є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
До подібних правових висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 року у справі №643/16465/15-ц, від 13.03.2019 року у справі №727/6631/17, від 25.02.2019 року у справі №466/4051/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв'язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів заподіяння шкоди ОСОБА_1 .
Так, ОСОБА_1 , в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016240230000163 від 03.10.2016 року, по обвинуваченню за ч. 1 ст. 246 КК України, не довів відсутності події відповідного правопорушення, натомість визнав в підписаному ним протоколі огляді належного йому трактора, на якому знаходилися 12 колод деревини, що відповідні дерева були ним зрізані в лісі біля с. Поляниці, водночас не надав документів на підтвердження надання йому дозволу на відповідну порубки дерев.
Враховуючи, що обставини заподіяння шкоди, а саме факт заподіяння діями відповідача шкоди та його розмір обґрунтовано доведено позивачем, відсутність своєї вини належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Протоколи огляду місця події від 03.10.2016 року щодо огляду транспортного засобу ОСОБА_1 та ділянки лісу на якій наявні місце вирубки дерев, незважаючи на заперечення їх змісту відповідачем, а також відсутності при їх проведенні зазначеного в даних документах понятого ОСОБА_5 , який будучи допитаний в якості свідка в суді першої інстанції повідомив, що при проведення таких оглядів присутній не був, не можна вважати як недопустимі докази, оскільки вказаному доказу суд в цивільному судочинстві надає оцінку як письмовому документу, а не як процесуальній формі фіксування проведення слідчої (розшукової) дії вимоги до якої закріплено в КПК України.
При цьому також слід зауважити, що звернення ОСОБА_1 до суду під час здійснення щодо нього кримінального провадження з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто, з нереабілітуючих підстав, вказує на вчинення ним незаконної порубки дерев, внаслідок чого позивачу було заподіяно майнової шкоди в розмірі 59954,38 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 ЦК України, якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.
Враховуючи, що ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13.05.2021 року, яка набрала законної сили 21.05.2021 року, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито, цивільний позов залишено без розгляду, строк позовної давності щодо звернення до відповідача із позовом про відшкодування шкоди розпочався спочатку, з дати набрання законної сили ухвалою суду, тобто з 21.05.2021 року, відтак, звернувшись до суду в липні 2022 року, позивач не пропустив строк позовної давності (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі №450/2642/16-ц).
Доводи ОСОБА_1 щодо неналежного позивача у даній справі колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки згідно з пунктом 9 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, затвердженого наказом №55 Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 року, інспекція пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
Судом неправильно було встановлено обставини справи та невірно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 59954,38 грн. майнової шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова