28 лютого 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 681/709/23
Провадження № 22-ц/4820/375/24
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
розглянув без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року, суддя Горщар А.Г., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У травні 2023 року АТ «Універсал Банк», (далі - Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору в розмірі 80648,14 грн. та 2684 грн. судових витрат.
В обґрунтування позову зазначено, що 27.11.2019 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», (далі - Умови), складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг.
Позичальник зобов'язання по кредитному договору не виконала, у зв'язку з чим станом на 15.02.2023 року заборгованість становить 80648,14 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 03.07.2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» №б/н від 27.11.2019 року, що станом на 15.02.2023 року становить 80648,14 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 грн.
Суд виходив з того, що позичальник частково сплачувала заборгованість, користувалася кредитними коштами, таким чином повністю погодившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами Банку. Відповідний кредитний договір не оспорений, а отже наявні законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з неї на користь Банку заборгованість у розмірі 11955,83 грн.
На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тій обставині, що Банком не надано виписки із рахунку ОСОБА_1 , між сторонами не було укладено договору згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Вона дійсно користувалася коштами Банку, однак не допускала заборгованості по сплаті тіла кредиту у визначеному Банком розмірі. В той же час, Банк безпідставно списав з її банківського рахунку розмір процентів за користування кредитом та штрафів за порушення грошового зобов'язання, які мали б бути спрямовані на погашення тіла кредиту.
Розгляд справи судом проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши докази у справі у відповідності з доводами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановлено, що 27.11.2019 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, за умовами якої клієнт просила відкрити поточний рахунок у валюті - гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку (а.с. 10).
У проведеному Банком розрахунку визначено розмір заборгованості відповідача за кредитом станом на 15.02.2023 року в сумі 80648,14 грн., яка складається з тіла кредиту (а.с. 7-9).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 2 ст. ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Звертаючись до суду з позовом, Банк вказував на те, що відповідач підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення.
Разом з тим, анкета-заява до договору про надання банківських послуг, підписана відповідачем, містить лише її анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування, в ній не зазначено процентної ставки за користування кредитними коштами, строку повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань,
Як вбачається з матеріалів справи, Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, не містять підпису ОСОБА_1 .
Посилання суду на ту обставину, що факт ознайомлення відповідача з вищенаведеними документами підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.
Зі змісту анкети-заяви, підписаної відповідачем, вбачається, що вона просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги, у тому числі електронний підпис, обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть їй відкриті в Банку. Засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем з наведенням буквено-цифрового коду, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або Банком з використанням електронного цифрового підпису.
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє відповідне підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Паспорту споживчого кредиту та Тарифів.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, Паспорт споживчого кредиту та Тарифи з користування Чорною карткою monobank розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг в рамках проекту Монобанк (monobank), тоді як вказані Умови і правила, Паспорт споживчого кредиту та Тарифи ОСОБА_1 не підписані, зокрема, електронним цифровим підписом, як це передбачено узгодженими сторонами умовами в Анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана нею і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ «Універсал Банк» усієї суми, яка визначена ним у позовній заяві, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення лише сума фактично отриманих та не повернутих коштів.
Подібний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року, справа №342/180/17.
Апелянт, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, визнала факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами Банку та надала виписку по власному банківському рахунку в АТ «Універсал Банк», згідно з якою остання за період з 27.11.2019 року до 29.11.2023 року використала 181547,32 грн. кредитних коштів, в той час як повернула 138944,10 грн., відтак різниця в сумі 42603,22 грн. (181547,32-138944,10) підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).
Як вбачається зі змісту договору №23 від 01.12.2023 року, укладеного між АБ «Калінін і Партнери» та ОСОБА_1 , акту виконаних робіт від 26.12.2023 року, платіжної інструкції від 05.12.2023 року, клієнтом сплачено АБ «Калінін і Партнери» 7000 грн. за представництво інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом апеляційної інстанції установлено, що розмір витрат відповідача на правничу допомогу підтверджується належними та допустимими доказами, в той же час як Банк, будучи ознайомленим із поданою ОСОБА_1 заявою про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, не подав заперечення щодо такого розміру та відповідного клопотання про його зменшення.
За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 року у справі №676/5537/19).
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Банку підлягають стягненню судові витрати, понесені в суді першої інстанції пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1417,68 грн. (42603,22 грн.х(100%:80648,14 грн.)х2684 грн.:100%=1417,68 грн.). При зверненні до апеляційного суду відповідач сплатила 4026 грн., в той час як апеляційна скарга задоволена на 44,61% (30647,39 грн.:(68692,31 грн.:100), тому з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, на користь Банку з ОСОБА_1 підлягає стягнення 1795,99 грн. судових витрат: (44,61%х4026 грн.:100%=1795,99 грн.).
Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена частково, судові витрати з правничої допомоги, понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції в сумі 3122,70 грн. (44,61%х7000 грн.:100%=3122,70 грн.), слід стягнути з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 42603,22 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 1417,68 грн. судових витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 1795,99 грн., а також судові витрати, понесені у зв'язку із наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 3122,70 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова