ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.02.2024Справа № 910/17092/23
Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
у справі № 910/17092/23
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ") (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154)
до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (04070, місто Київ, вулиця Набережне Шосе, будинок 2)
про стягнення 63 601,43 грн.
ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" про стягнення майнової шкоди у сумі 63 601,43 грн.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу, позивач зазначив, що на виконання договору добровільного страхування наземного транспортного засобу виплатив страхове відшкодування у розмірі 63 601,43 грн страхувальнику внаслідок настання страхового випадку - ДТП, у зв'язку з чим на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування», а також ст. ст. 993, 1166, 1172 ЦК України набув право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за завдану шкоду, позаяк ДТП сталося під час виконання винною особою трудових обов'язків та перебування у трудових відносинах з відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 відкрито провадження у справі №910/17092/23, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
29.11.2023 через відділ документального забезпечення суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05.02.2020 між ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 319/20-Т3/К/01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Skoda Octavia A7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 2019, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 .
Згідно з розділами 7, 22 договору до страхових ризиків віднесено, серед іншого, збитки внаслідок ДТП - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин, додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Згідно з розділом 12 договору франшиза (безумовна) за ризиком «збитки внаслідок ДТП» складає 0,50% від страхової суми вказаної в п. 10.1 цього договору.
У розділах 17, 27 договору визначено умови виплати страхового відшкодування: «на базі авторизованого СТО» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО. Авторизована СТО - СТО, яка уповноважена здійснювати ремонт та обслуговування ТЗ певної марки згідно з вимогами заводу-виробника за цінами офіційного дилера на підставі відповідних документів (угод з дилером, тощо).
Дата закінчення дії договору 10.02.2021 року (розділ 16 договору).
Звертаючись до господарського суду, ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" зазначило, що 06.02.2021 о 15:30 ОСОБА_2 , керуючи тролейбусом н.з. 4317, по вул. Вишгородська у м. Києві, здійснивши зупинку, не вжив всіх заходів та допустив самовільний рух транспортного засобу, унаслідок чого скоїв наїзд на припаркований автомобіль Skoda Octavia A7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а той, у свою чергу, здійснив наїзд на припаркований автомобіль RENAULT SANDERO, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
У результаті ДТП були заподіяні механічні пошкодження вказаним транспортним засобам.
09.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
На підставі вказаної заяви страхувальника, а також протоколу огляду транспортного засобу від 17.02.2021, яким зафіксовано деталі та опис пошкодження ЗТЗ, рахунку ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» № АЦ-САСТ-2103113 від 17.02.2021 і ремонтної калькуляції № АСК-210033 від 17.02.2021, страхового акту № 006.00254621-1 від 22.02.2021 і розрахунку страхового відшкодування від 22.02.2021 ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 63 601,43 грн безпосередньому виконавцю відновлювального ремонту автомобіля - ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій», що підтверджується платіжним дорученням № 9867451 від 24.02.2021.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 756/2567/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн в дохід держави.
Оскільки станом на дату вчинення ДТП (06.02.2021) цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу - тролейбусу н.з. 4317, під керуванням водія ОСОБА_2 , якого визнано винним у настанні ДТП, не була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" звернувся до суду з даним позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 63 601,43 грн з КП "КИЇВПАСТРАНС", як юридичної особи, працівником якої під час виконання своїх службових (трудових) обов'язків було завдано шкоди застрахованому авто.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується зі ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування) (ст. 980 ЦК України).
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ст. 6 Закону України "Про страхування").
У силу ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Аналогічна норма закріплена й у п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".
Частиною 1 ст. 512 ЦК України закріплено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
У силу частини 2 наведеної норми кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 319/20-Т3/К/01 від 05.02.2020 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 63 601,43 грн.
Таким чином, ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" набуло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки на момент настання спірної ДТП відповідно до п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 жовтня 2011 року № 673, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1483/20221 (у редакції розпорядження Нацкомфінпослуг «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №538 від 09 квітня 2019 року) цивільно-правова відповідальність власників такого типу транспортних засобів як тролейбуси обов'язковому страхуванню не підлягала, ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" з вимогою про стягнення виплаченої ним суми страхового відшкодування у розмірі 63 601,43 грн звернулося безпосередньо до КП "КИЇВПАСТРАНС", як юридичної особи, працівником якої під час виконання своїх службових (трудових) обов'язків було завдано шкоди застрахованому авто.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Таким чином, у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Доведення відсутності вини покладається на відповідача у такому спорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". Так, виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.
Тлумачення ч. 1 ст. 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені й у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц та від 05.05.2018 у справі №910/14685/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц виснувано, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Таким чином, для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; шкоди та її розміру; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
У силу ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вже зазначалось, постановою Оболонського районного суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 756/2567/21 водія тролейбусу н.з. 4317 ОСОБА_2 визнано винним у ДТП, що сталася 06.02.2021 о 15:30 по вул. Вишгородська у м. Києві, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Факт того, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Куренівським тролейбусним ремонтно-експлуатаційним ДЕПО, що є філією КП «Київпастранс», як і факт виконання ним свої трудових обов'язків під час здійснення наїзду на автомобілі інших учасників ДТП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 06.02.2021, копія якого долучена до матеріалів справи, та відповідачем у поданому відзиві на позов не заперечується й не спростовується.
Так само не оспорюється відповідачем і факт перебування отриманих автомобілем Skoda Octavia A7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкоджень у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 06.02.2021 року з вини водія тролейбусу ОСОБА_2 .
Натомість, єдиний аргумент КП «Київпастранс» зводиться до необґрунтованості та недоведеності позивачем розміру заявленої ним до стягнення шкоди у сумі 63 601,43 грн, позаяк наявний у матеріалах справи звіт про визначення вартості відновлювального ремонту складений оцінювачем 15.03.2021, тобто вже після виплати страхового відшкодування позивачем, тоді як рахунок на оплату вартості відновлювального ремонту від 17.02.2021 містить саму лише відсилку до ремонтної калькуляції № АСК-2100339, яка, утім, до матеріалів позовної заяви не долучена.
Так, визначаючи розмір здійснених позивачем фактичних витрат з виплати страхового відшкодування, пов'язаного з пошкодженням застрахованого автомобіля згідно договору добровільного страхування, суд виходить з того, що долучені ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" до матеріалів справи рахунок на оплату вартості відновлювального ремонту № АЦ-САСТ-2103113 від 17.02.2021, складений ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» (СТО), ремонтна калькуляція № АСК-210033 від 17.02.2021, страховий акт № 006.00254621-1 від 22.02.2021, розрахунок страхового відшкодування від 22.02.2021 та платіжне дорученням № 9867451 від 24.02.2021 є належними і допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України для підтвердження вказаних обставин.
Наявність формального недоліку у викладенні графи 3 рахунку ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» від 17.02.2021, а саме: допущеної технічної описки у вигляді зайвої останньої цифри в номері ремонтної калькуляції, на який посилається відповідач, не може мати своїм правовим наслідком відмову у задоволенні заявленої позивачем вимоги.
Стосовно звіту про визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ суд зазначає, що сам по собі факт оформлення оцінювачем вказаного звіту 15.03.2021, на який посилається відповідач, також не має жодного юридичного значення, позаяк безпосередньо у самому звіті датою проведення оцінки значиться 19.02.2021, що передує здійсненню позивачем виплати страхового відшкодування.
Більше того, суд акцентує увагу відповідача на тому, що вказаний звіт є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Висновки подібного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18.
За встановленого суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи наявності усіх елементів, необхідних для такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, у зв'язку з чим констатує, що позовні вимоги ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" про стягнення з відповідача шкоди у розмірі виплаченого позивачем страхового відшкодування, пов'язаного з пошкодженням застрахованого автомобіля згідно договору добровільного страхування, у сумі 63 601,43 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 129, 232, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (04070, місто Київ, вулиця Набережне Шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154, код ЄДРПОУ 33908322) майнову шкоду у розмірі 63 601 (шістдесят три тисячі шістсот одна ) грн 43 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 27.02.2024.
Суддя М.Є. Літвінова