20 лютого 2024 року м. Харків Справа № 917/231/16
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Радіонова О.О.
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представників учасників справи:
від позивача - Дятлова М.В.
від відповідача - Мартинович А.Б.
від третьої особи - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (вх.2812П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 (суддя Кульбако М.М.) у справі №917/231/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго",
в особі Кременчуцької філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Кременчук Полтавської області,
до Національного авіаційного університету, м.Київ,
в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, м.Кременчук Полтавської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство освіти і науки України, м.Київ,
про стягнення 797 132,60 грн.,
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (далі - ПАТ "Полтаваобленерго") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету про стягнення 797 132,60 грн., з яких: 323 765,09 грн. пені, 440 269,44 грн. інфляційних та 33 098,10 грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням договорів на постачання теплової енергії в гарячій воді №101 від 01.01.2002 та №101 від 03.11.2014.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.03.2016 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.04.2016) здійснено заміну відповідача на належного - Національний авіаційний університет в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (далі - НАУ).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.04.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016, позов задоволено частково. Стягнуто з НАУ на користь ПАТ "Полтаваобленерго" 321 982,79 грн. пені, 287 177,82 грн. інфляційних та 33 098,10 грн. річних. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 касаційну скаргу НАУ задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 та рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2016 у справі №917/231/16 скасовано повністю, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.
ВГСУ звернув увагу на те що сторонами укладалися й інші договори, в яких було передбачено інший порядок обрахування боргу, що не було враховано судами попередніх інстанцій.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 у справі №917/231/16 позовні вимоги ПАТ "Полтаваобленерго" задоволені частково. Стягнуто з НАУ на користь ПАТ "Полтаваобленерго" 321 982,79 грн. пені, 287 177,82 грн. інфляційних, 33 098,10 грн. річних.
У матеріалах справи відсутній повний текст означеного судового рішення, наявна тільки вступна та резолютивна частини (т.2 а.с.180). У Єдиному державному реєстрі судових рішень також відсутні відомості про складання повного тексту судового рішення.
Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» (як правонаступник ПАТ "Полтаваобленерго") 19.12.2023 через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 у справі №917/231/16. Стягнути з Національного авіаційного університету в особі Кременчуцького льотного коледжу на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» кошти у розмірі 797 132,60 грн., з яких: пеня у розмірі 323 765,09 грн.; індекс інфляції у розмірі 440 269,44 грн.; 3% річних від простроченої суми в розмірі 33 098,10 грн. Стягнути з відповідача на користь АТ «Полтаваобленерго» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 11 957,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 17 935,50 грн.
Апелянт наголошує на тому, що Господарський суд Полтавської області не дотримався вимог процесуального законодавства та жодним чином не вмотивував, на яких правових підставах позовні вимоги АТ «Полтаваобленерго» задоволені у меншому обсязі, ніж заявлено у позові, що є безумовною підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції. Скаржник також стверджує, що станом на сьогоднішній день заборгованість, яка була предметом розгляду справи №917/231/16, відповідачем не сплачена, а у позивача відсутня законна підстава (наказ) звернутися до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.
Рух справи викладено в наявних у матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Полтаваобленерго» на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 у справі №917/231/16 та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 20.02.2024 о 10:30год.
Від Національного авіаційного університету надійшов відзив на апеляційну скаргу (сформовано у підсистемі «Електронний суд» 01.02.2024, тобто у межах визначеного судом строку), за змістом якого заявник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та повністю відмовити в задоволенні позову.
На переконання відповідача, апеляційна скарга не містить обґрунтування, що порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення судом справи. Відсутність повного тексту рішення суду першої інстанції не віднесено згідно з ч.3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до обов'язкових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Крім того, враховуючи порушення, допущені при ухваленні попередніх рішень судів у цій справі, у тому числі про які зазначено в постанові суду касаційної інстанції, відповідач зауважує наступне:
- Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету (на дату існування спірних відносин) був відокремленим структурним підрозділом Національного авіаційного університету і фінансувався напряму від Міністерства освіти і науки України (головний розпорядник бюджетних коштів) з Державного бюджету України;
- укладені договори про закупівлю теплової енергії в гарячій воді в 2013 році - №101/3 від 21.12.2012, №101/4 від 27.09.2013, у 2014 році - №101/5 від 27.12.2013, у 2015 році - №101/6 від 29.12.2014 не передбачали сплату пені замовником послуг;
- пунктом 4.3 договору №101/6 від 29.12.2014 передбачено, що оплата бюджетних зобов'язань здійснюється замовником при наявності відповідного бюджетного призначення;
- судом не надано оцінки і вирішено справу без застосування позовної давності до вимог щодо нарахування 3% річних та інфляційних за січень та лютий 2013, та до нарахування пені за січень - квітень 2015.
Третя особа правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористалася, відзиву на апеляційну скаргу не надала. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).
У судовому засіданні 20.02.2024 представники сторін підтримали кожен свою позицію, як за апеляційною скаргою так і за відзивом на неї.
Як було зазначено вище, у матеріалах справи відсутній повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 у цій справі, наявна тільки вступна та резолютивна частини (т.2 а.с.180). У Єдиному державному реєстрі судових рішень також відсутні відомості про складання повного тексту судового рішення.
Відповідно до положень ст.84 ГПК України (у редакції, чинній станом на момент ухвалення рішення) рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому:
1) у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також вказується у вступній частині рішення;
2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження);
3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;
4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).
Згідно зі ст.85 ГПК України (у редакції, чинній станом на момент ухвалення рішення) прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.
Стаття 238 ГПК України у редакції, чинній на час ухвалення даної постанови, також передбачає вимоги щодо наявності та змісту вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин рішення.
Відповідно до ч.6 ст.240 ГПК України (у редакції, чинній на час ухвалення цієї постанови), у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.
Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст.236 ГПК України (у редакції, чинній на час ухвалення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, колегія суддів зазначає, що рішення, яке було прийнято без обґрунтування правової позиції суду, відсутність у матеріалах справи повного рішення (із описовою та мотивувальною частиною, які повинні містити обґрунтування висновків суду), є порушенням норм ГПК України як у редакції, що діяла станом на 10.02.2017, так і в чинній редакції станом на дату ухвалення постанови.
Відповідне є безумовною підставою для скасування прийнятого Господарським судом Полтавської області у судовому засіданні 10.02.2017 рішення (висновку у вигляді резолютивної частини) у силу приписів ст.277 ГПК України (у редакції, чинній станом на момент апеляційного провадження). Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №917/1997/16.
Згідно з п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною 4 ст.269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
01.01.2002 між ВАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (енергопостачальна організація) та Національним авіаційним університетом в особі Кременчуцького льотного коледжу (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №101 (далі - договір №101 від 01.01.2002; з невід'ємними додатками до нього та протоколом узгодження розбіжностей; т.1 а.с.15-22), за умовами п.1.1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді у визначених договором обсягах, а споживач зобов'язується сплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п.2.2.2 договору №101 від 01.01.2002 споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.
Облік спожитої теплової енергії проводиться по приладах обліку, а в разі їх відсутності або несправного стану - розрахунковим методом (п.5.1).
Розділом 6 договору №101 від 01.01.2002 погоджено порядок розрахунків та ціну. Так, відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. У разі зміни тарифів, оплата споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими цінами з часу їх введення без змін інших умов договору.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору №101 від 01.01.2002).
Згідно з п.6.3 договору №101 від 01.01.2002 (у редакції протоколу розбіжностей) розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі виписаних розрахунків енергопостачальної організації.
У випадку несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію споживач сплачує енегопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку (п.6.5 договору №101 від 01.01.2002).
За умовами п.7.1 договору №101 від 01.01.2002 за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п.10.1 договору №101 від 01.01.2002).
03.11.2014 між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (теплопостачальна організація) та Національним авіаційним університетом в особі Кременчуцького льотного коледжу (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №101 (далі - договір №101 від 03.11.2014; з невід'ємними додатками до нього та протоколом узгодження розбіжностей; т.1. а.с.23-35), за умовами п.1.1 якого теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно в якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.
Згідно з п.2.2.2 договору №101 від 03.11.2014 споживач зобов'язується оплачувати теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього договору та додатку до нього №4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію».
Споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних (п.4.2.2 договору №101 від 03.11.2014 у редакції протоколу погодження розбіжностей).
Згідно з п.6.1 договору №101 від 03.11.2014 для розрахунку за спожиту теплову енергію системи теплоспоживання споживача повинні бути забезпечені необхідними приладами обліку теплової енергії. У разі їх відсутності, виходу з ладу (несправності) чи невідповідності нормативно-технічним вимогам нарахування оплати за спожиту теплову енергію споживачу проводиться розрахунковим шляхом згідно максимальних договірних навантажень, зазначених у додатках №2 даного договору.
Порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у додатку №4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» до діючого договору (п.6.6 договору №101 від 03.11.2014).
Згідно з п.6.7 договору №101 від 03.11.2014 розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі або іншими формами розрахунків, які не суперечать чинному законодавству України, відповідно до діючих тарифів, які затверджуються в установленому порядку. У разі зміни тарифів, оплата споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами з часу їх введення без змін інших умов договору.
Пунктом 6.8 договору №101 від 03.11.2014 (у редакції протоколу погодження розбіжностей) встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
Пунктом 7.10 договору №101 від 03.11.2014 сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2014. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п.1 Порядку розрахунків за спожиту теплову енергію (додаток №4 до договору №101 від 03.11.2014) розрахунковим періодом є календарний місяць. Поняття розрахунковий період та календарний місяць при розрахунках за спожиту теплову енергію вважаються прирівняними. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Пунктом 6 Порядку розрахунків за спожиту теплову енергію (додаток №4 до договору №101 від 03.11.2014 у редакції протоколу погодження розбіжностей) визначено, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.
Суд апеляційної інстанції, разом з іншим, звертає увагу на наявність укладених між сторонами договорів на постачання теплової енергії у період 2013-2015 років.
Так, 21.12.2012 між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (учасник) та Національним авіаційним університетом в особі Кременчуцького льотного коледжу (замовник) був укладений договір №101/3 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - договір №101/3 від 21.12.2012) (т.1 а.с.167-168).
За умовами п.1.1 означеного договору учасник зобов'язується у січні-квітні 2013 року поставити замовникові теплову енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору №101/3 від 21.12.2012 розрахунки за теплову енергію проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату відповідно до вимог Бюджетного кодексу України. До рахунка додається акт виконаних робіт.
Згідно з п.6.1.1 договору №101/3 від 21.12.2012 замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (надані послуги або виконані роботи).
Цей договір набрав чинності з 01.01.2013 і діяв до 30.04.2013.
27.09.2013 між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (учасник) та Національним авіаційним університетом в особі Кременчуцького льотного коледжу (замовник) був укладений договір №101/4 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді (далі - договір №101/4 від 27.09.2013) (т.1 а.с.170-171).
За умовами п.1.1 означеного договору учасник зобов'язується в жовтні-грудні 2013 року поставити замовникові теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору №101/4 від 27.09.2013 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або послуги або після підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків, шляхом перерахування коштів на рахунок учасника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у цьому договорі. До рахунка додається акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії.
Згідно з п.6.1.1 договору №101/4 від 27.09.2013 замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари або надані послуги.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013, але не більше, ніж сума договору. Умови договору поширюються на правовідносини, які відбулися між сторонами з 2013р. (п.10.1 договору №101/4 від 27.09.2013).
27.12.2013 між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (учасник) та Національним авіаційним університетом в особі Кременчуцького льотного коледжу (замовник) був укладений договір №101/5 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді (далі - договір №101/5 від 27.12.2013) (т.1 а.с.173-174).
За умовами п.1.1 означеного договору учасник зобов'язується в січні-грудні 2014 року поставити замовникові теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п.п.4.1, 4.2 договору №101/5 від 27.12.2013 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або послуги або після підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків шляхом перерахування коштів на рахунок учасника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у цьому договорі. До рахунка додається акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії.
Згідно з п.6.1.1 договору №101/5 від 27.12.2013 замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари або надані послуги.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014, але не більше, ніж сума договору (п.10.1 договору №101/5 від 27.12.2013).
29.12.2014 між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (учасник) та Національним авіаційним університетом в особі Кременчуцького льотного коледжу (замовник) був укладений договір №101/6 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді (далі - договір №101/6 від 29.12.2014) (т.1 а.с.179-180).
За умовами п.1.1 означеного договору учасник зобов'язується в січні-грудні 2015 року поставити замовникові теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору №101/6 від 29.12.2014 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або послуги або після підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків шляхом перерахування коштів на рахунок учасника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у цьому договорі. До рахунка додається акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії.
Згідно з п.6.1.1 договору №101/6 від 29.12.2014 замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари або надані послуги.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015, але не більше, ніж сума договору (п.10.1 договору №101/6 від 29.12.2014).
Як убачається з матеріалів справи, а саме з відомостей про фактичні покази засобів обліку теплової енергії, нарахування обсягів спожитої теплової енергії проводилось на підставі приладів обліку (т.1 а.с.112-126). Ці покази обліку оформлені відповідачем та підписані його посадовою особою і завірені печаткою коледжу.
На виконання умов договорів позивач поставив відповідачу у період січня 2013 - листопада 2015 теплову енергію та на оплату наданих послуг позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки (т.1 а.с.36-59):
№101 від 31.01.2013 нараховано до сплати за січень 2013 - 491 818,29 грн.;
№101 від 28.02.2013 нараховано до сплати за лютий 2013 - 440 161,17 грн.;
№101 від 31.03.2013 нараховано до сплати за березень 2013 - 389 773,94 грн.;
№101 від 30.04.2013 нараховано до сплати за квітень 2013 - 269 600,17 грн.;
№101 від 31.10.2013 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/4 від 27.09.2013, нараховано до сплати за жовтень 2013 - 180 579,84 грн.;
№101 від 30.11.2013 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/4 від 27.09.2013, нараховано до сплати за листопад 2013 - 263 028,16 грн.;
№101 від 31.12.2013 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/5 від 27.12.2013, нараховано до сплати за грудень 2013 - 389 948,02 грн.;
№101 від 31.01.2014 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/5 від 27.12.2013, нараховано до сплати за січень 2014 - 375 259,99 грн.;
№101 від 28.02.2014 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/5 від 27.12.2013, нараховано до сплати за лютий 2014 - 303 758,09 грн.;
№101 від 31.03.2014 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/5 від 27.12.2013, нараховано до сплати за березень 2014 - 243 248,35 грн.;
№101 від 15.04.2014 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/5 від 27.12.2013, нараховано до сплати за квітень 2014 - 103 341,59 грн.;
№101 від 30.11.2014 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/5 від 27.12.2013, нараховано до сплати за листопад 2014 - 331 020,48 грн.;
№101 від 31.12.2014 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/5 від 27.12.2013, нараховано до сплати за грудень 2014 - 572 110,15 грн.;
№101 від 31.01.2015 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/6 від 29.12.2014, нараховано до сплати за січень 2015 - 556 022,34 грн.;
№101 від 28.02.2015 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/6 від 29.12.2014, нараховано до сплати за лютий 2015 - 597 768,72 грн.;
№101 від 31.03.2015 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/6 від 29.12.2014, нараховано до сплати за березень 2015 - 459 356,50 грн.;
№101 від 30.04.2015 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/6 від 29.12.2014, нараховано до сплати за квітень 2015 - 289 670,57 грн.;
№101 від 31.10.2015 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/6 від 29.12.2014, нараховано до сплати за жовтень 2015 - 261 457,78 грн.;
№101 від 30.11.2015 згідно договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/6 від 29.12.2014, нараховано до сплати за листопад 2015 - 615 177,95 грн.
Обсяги спожитої теплової енергії відповідачем не оспорюються.
До матеріалів справи на підтвердження здійснення оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії відповідачем долучено платіжні доручення (т.1 а.с.189-202, 212-226, 239-257).
Факт виконання відповідачем зобов'язань за договорами щодо оплати вартості отриманої теплової енергії у спірний період сторонами не оспорюється.
Разом з тим, з огляду на порушення відповідачем строків виконання таких зобов'язань, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 323 765,09 грн. пені, 440 269,44 грн. інфляційних та 33 098,10 грн. 3% річних.
Судова колегія враховує наступне.
Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які кореспондуються з положеннями ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст.691 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статями 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст.193 ГК України, визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Визначаючи періоди прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг (вартості отриманої теплової енергії), судова колегія враховує наступне.
За умовами пункту 4.1 договору №101/3 від 21.12.2012 розрахунки за теплову енергію проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пунктів 4.1 договорів №101/4 від 27.09.2013 та №101/5 від 27.12.2013 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або послуги або після підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків шляхом перерахування коштів на рахунок учасника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у цьому договорі.
Враховуючи, що в п. 4.1. договорів мається тільки посилання на оплату після пред'явлення рахунку без уточнення конкретного терміну (кількості днів) протягом якого має бути оплачена поставка, судова колегія вважає, що сторонами не врегульовано в договорах №101/3; №101/4; №101/5 строк оплати.
Згідно з умовами пунктів 11.2 договорів №101/3 від 21.12.2012, №101/4 від 27.09.2013 та №101/5 від 27.12.2013 умови постачання теплової енергії, не передбачені цими договорами, регулюються між сторонами чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією та договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №101 від 01.01.2002 з усіма додатками.
Враховуючи ці приписи договорів, суд дійшов висновку, що на правовідносини сторін, які не врегульовані означеними договорами (№101/3 від 21.12.2012, №101/4 від 27.09.2013 та №101/5 від 27.12.2013), зокрема в частині здійснення розрахунків за отриману теплову енергії, поширюються положення договору №101 від 01.01.2002. При цьому відповідно до п.6.3 договору №101 від 01.01.2002 (у редакції протоколу розбіжностей) розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі виписаних розрахунків енергопостачальної організації.
У свою чергу, судова колегія звертає увагу, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду рахунок на оплату товару (робіт, послуг) за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти для оплати товару (робіт, послуг), тобто має інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 вказаного Кодексу, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє боржника від обов'язку здійснити відповідну оплату.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 10.01.2024 у справі №904/6023/19 (904/4903/22).
При цьому судова колегія враховує, що за умовами п.5.3 договору №101 від 01.01.2002 саме споживач, який має прилади обліку, щомісяця до 25 числа подає енергопостачальній організації звіт про фактично спожиту теплову енергію. Отже, відповідач як споживач обізнаний про обсяги спожитої ним теплової енергії та, відповідно, про розміри належної до сплати вартості такої теплової енергії.
Судова колегія також звертає увагу, що факт отримання від позивача рахунків на оплату отриманої теплової енергії відповідачем не оспорюється.
Отже, оскільки відповідно до положень статей 11, 526, 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, а умовами договору №101 від 01.01.2002 встановлений конкретний строк виконання обов'язку зі сплати вартості спожитої теплової енергії - до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим, обов'язок споживача оплатити відповідні послуги не залежить від факту виставлення йому енергопостачальною організацією відповідного рахунку.
Враховуючи означене, за зобов'язаннями січня 2013 - листопада 2014 обов'язок споживача оплатити відповідні послуги мав бути виконаний до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим.
За умовами п.4.1 договору №101/6 від 29.12.2014 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або послуги або після підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків шляхом перерахування коштів на рахунок учасника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у цьому договорі.
Згідно з п.11.2 договору №101/6 від 29.12.2014 умови постачання теплової енергії, не передбачені цим договором, регулюються між сторонами чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією та договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №101 від 03.11.2014 з усіма додатками.
Тобто, на правовідносини сторін, які не врегульовані означеним договором (№101/6 від 29.12.2014), зокрема в частині здійснення розрахунків за отриману теплову енергію, поширюються положення договору №101 від 03.11.2014.
Відповідно до п.6.6 договору №101 від 03.11.2014 порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у додатку №4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» до діючого договору. Згідно з п.1 Порядку розрахунків за спожиту теплову енергію (додаток №4 до договору №101 від 03.11.2014) сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Отже, за зобов'язаннями грудня 2014 (з урахуванням того, що договір №101 від 03.11.2014 набрав чинності з дня його підписання) - листопада 2015 обов'язок споживача оплатити відповідні послуги мав бути виконаний не пізніше семи календарних днів з моменту надсилання (надання) рахунку на оплату.
Як убачається з наявних у матеріалах справи витягів з реєстрів вручення рахунків (т.1 а.с.60-66, 85-92; т.2 а.с.139), за зобов'язаннями січня 2015 - листопада 2015 рахунки вручені відповідачу в наступні дати: рахунок за січень 2015 року - 04.02.2015; рахунок за лютий 2015 року - 03.03.2015; рахунок за березень 2015 року - 06.04.2015; рахунок за квітень 2015 року - 19.05.2015; рахунок за жовтень 2015 року - 05.11.2015; рахунок за листопад 2015 року - 07.12.2015. Доказів вручення відповідачу рахунку за грудень 2014 року матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218, 230 ГК України наслідком прострочення виконання зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати пені.
Під час розгляду справи №917/231/16, зокрема у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач наголошує на тому, що укладені договори про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №101/3 від 21.12.2012, №101/4 від 27.09.2013, №101/5 від 27.12.2013, №101/6 від 29.12.2014 не передбачали сплату пені замовником послуг.
Разом із тим, за умовами п.п.7.1, 7.2 договорів №101/3 від 21.12.2012, №101/4 від 27.09.2013, №101/5 від 27.12.2013 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством, та цим договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів (робіт або послуг) за бюджетні кошти учасник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, визначеному законодавством України, а у разі здійснення попередньої оплати учасник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до п.7.1 договору №101/6 від 29.12.2014 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством, та цим договором.
Крім того, як зазначалося вище за текстом постанови, за умовами пункту 11.2 договорів №101/3 від 21.12.2012, №101/4 від 27.09.2013, №101/5 від 27.12.2013 та №101/6 від 29.12.2014 сторони погодили, що умови постачання теплової енергії, не передбачені цим договором, регулюються між сторонами чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією та договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №101 від 01.01.2002 з усіма додатками та №101 від 03.11.2014 з усіма додатками.
Водночас, за умовами договорів №101 від 01.01.2002 та №101 від 03.11.2014 сторони також погодили відповідальність за порушення грошових зобов'язань у вигляді стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (п.6.5 договору №101 від 01.01.2002; п.6.8 договору №101 від 03.11.2014 у редакції протоколу погодження розбіжностей).
Отже, усупереч твердженням відповідача, сторони погодили відповідальність у вигляді пені за порушення споживачем зобов'язань в частині несвоєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 323 765,09 грн. пені, нарахованої за період 12.02.2015-31.10.2015 поетапно.
Матеріали справи містять заяву відповідача від 16.03.2016 (т.1 а.с.258), за змістом якої останній просив застосувати строк позовної давності згідно ст.257 ЦК України, зокрема, до нарахування пені згідно ст.258 ЦК України за січень-квітень 2015.
У контексті приписів ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 15.02.2016 (згідно поштового штемпеля, наявного на конверті - т.1 а.с.78), то в межах позовної давності є вимоги про стягнення пені за період з 15.02.2015 по 31.10.2015.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки в межах визначених позивачем періодів, приймаючи до уваги дати отримання відповідачем рахунків на оплату та порядок визначення першого дня прострочення, а також застосувавши строк позовної давності, судова колегія вважає обґрунтованою та належною до стягнення з відповідача пеню в сумі 321 982,79 грн., а саме обраховану:
за зобов'язаннями січня 2015 року за загальний період 15.02.2015 - 12.07.2015 в сумі 119 216,25 грн.;
за зобов'язаннями лютого 2015 року за загальний період 11.03.2015 - 31.08.2015 в сумі 91 911,85 грн.;
за зобов'язаннями березня 2015 року за загальний період 14.04.2015 - 25.06.2015 в сумі 55 122,78 грн.;
за зобов'язаннями квітня 2015 року за загальний період 27.05.2015 - 31.10.2015 в сумі 55 731,91 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судова колегія звертає увагу, що матеріали справи містять заяву відповідача від 16.03.2016 (т.1 а.с.258), за змістом якої відповідач, зокрема, просив застосувати строк позовної давності згідно ст.257 ЦК України до нарахування 3% річних та інфляційних за несвоєчасну оплату теплової енергії за січень та лютий 2013. Однак, відповідно до положень ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже, нарахуванням 3% річних та інфляційних здійснені позивачем у межах строку позовної давності.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних, приймаючи до уваги погоджені сторонами в договорах №101 від 01.01.2002 та №101 від 03.11.2014 умови здійснення розрахунків, судова колегія вважає обґрунтованою наступну суму 3% річних у розмірі 48 498,99 грн., а саме обраховану:
за зобов'язаннями січня 2013 року за загальний період 15.02.2013-13.03.2013 в сумі 465,47 грн.;
за зобов'язаннями лютого 2013 року за загальний період 15.03.2013-10.06.2013 в сумі 1 407,12 грн.;
за зобов'язаннями березня 2013 року за загальний період 15.04.2013-04.07.2013 в сумі 2 205,34 грн.;
за зобов'язаннями квітня 2013 року за загальний період 15.05.2013-04.07.2013 в сумі 1 130,10 грн.;
за зобов'язаннями жовтня 2013 року за загальний період 15.11.2013-07.01.2014 в сумі 801,48 грн.;
за зобов'язаннями грудня 2013 року за загальний період 15.01.2014-26.01.2014 в сумі 384,61 грн.;
за зобов'язаннями січня 2014 року за загальний період 15.02.2014-25.06.2014 в сумі 3 209,85 грн.;
за зобов'язаннями лютого 2014 року за загальний період 15.03.2014-29.09.2014 в сумі 4 172,20 грн.;
за зобов'язаннями березня 2014 року за загальний період 15.04.2014-28.08.2014 в сумі 1 649,29 грн.;
за зобов'язаннями квітня 2014 року за загальний період 15.05.2014-15.05.2014 в сумі 8,49 грн.;
за зобов'язаннями січня 2015 року за загальний період 12.02.2015-12.07.2015 в сумі 22 028,61 грн.;
за зобов'язаннями лютого 2015 року за загальний період 11.03.2015-14.10.2015 в сумі 4 756,00 грн.;
за зобов'язаннями березня 2015 року за загальний період 14.04.2015-25.06.2015 в сумі 2 756,14 грн.;
за зобов'язаннями квітня 2015 року за загальний період 27.05.2015 - 08.12.2015 в сумі 3 524,29 грн.
У свою чергу, враховуючи визначений ст.14 ГПК України принцип диспозитивності, належним до стягнення з відповідача є заявлений позивачем розмір 3% річних 33 098,10 грн.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних, приймаючи до уваги погоджені сторонами в договорах №101 від 01.01.2002 та №101 від 03.11.2014 умови здійснення розрахунків, судова колегія вважає обґрунтованою та належною до стягнення з відповідача суму інфляційних у розмірі 284 731,61 грн., а саме обраховану:
за зобов'язаннями березня 2013 року за період 01.05.2013-30.06.2013 у сумі 192,27 грн.;
за зобов'язаннями квітня 2013 року за період 01.06.2013-30.06.2013 у сумі 0,00 грн.;
за зобов'язаннями січня 2014 року за загальний період 01.03.2014-26.06.2014 у сумі 31 243,04 грн. (при цьому судова колегія враховує, що за змістом розрахунків позивача заявлена за цей місяць сума складає 22 723,24 грн.);
за зобов'язаннями лютого 2014 року за загальний період 01.04.2014 - 30.09.2014 в сумі 30 835,76 грн.;
за зобов'язаннями березня 2014 року за період 01.05.2014-29.08.2014 в сумі 7 564,00 грн.;
за зобов'язаннями січня 2015 року за період 01.03.2015-30.06.2015 в сумі 154 157,54 грн.;
за зобов'язаннями лютого 2015 року за загальний період 01.04.2015-30.09.2015 в сумі 54 002,17 грн.;
за зобов'язаннями березня 2015 року за загальний період 01.05.2015-26.06.2015 в сумі 11 943,27 грн.;
за зобов'язаннями квітня 2015 року за загальний період 01.06.2015 - 30.11.2015 в сумі 3 313,36 грн.
За порушення строків виконання зобов'язань з оплати вартості теплової енергії, спожитої у грудні 2014 року, відповідальність у вигляді 3% річних та інфляційних не нараховується, оскільки на відповідні правовідносини сторін поширюється дія договору №101 від 03.11.2014 (набрав чинності з дня його підписання), відповідно до п.1 додатку №4 до якого (Порядку розрахунків за спожиту теплову енергію) передбачено, що сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання). У свою чергу, матеріали справи не містять доказів надсилання (вручення) відповідачу рахунку за грудень 2014 року.
За таких обставин позивачем не доведено, що оплату за поставлений товар відповідачем здійснено з пропуском строку, передбаченого в договорі.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач наголошує на тому, що Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету (на дату існування спірних відносин) був відокремленим структурним підрозділом Національного авіаційного університету і фінансувався напряму від Міністерства освіти і науки України (головний розпорядник бюджетних коштів) з Державного бюджету України. За твердженнями відповідача, саме несвоєчасне фінансування стало причиною порушення останнім строків оплати за отримані послуги.
У контексті приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 ст.218 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з приписами ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
На підставі ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16 зазначено, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17 та №925/974/17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №927/291/17 та від 17.04.2018 у справі №906/621/17.
Отже, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого/державного бюджету, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, виконати зобов'язання належним чином. Відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність (не здійснення оплати отриманих послуг) Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету та не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Судова колегія також звертає увагу, що відповідач не скористався правом, наданим п.3.1.2 договорів №101 від 01.01.2002 та №101 від 03.11.2014, який передбачає, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір про погашення заборгованості, який є додатком до цього договору; у зазначеному договорі сторонами відображається узгоджений сторонами графік погашення заборгованості.
При цьому безпідставними є посилання відповідача на умови пункту 4.3 договору №101/6 від 29.12.2014, оскільки останнім лише передбачено, що оплата бюджетних зобов'язань здійснюється замовником при наявності відповідного бюджетного призначення. Умовами означеного пункту договору (як і іншими пунктами договору) не передбачено (не погоджено сторонами) звільнення споживача від відповідальності за порушення грошових зобов'язань в разі відсутності відповідного бюджетного фінансування.
Щодо інших аргументів заявника апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у постанові, оскільки не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України").
Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду від 10.02.2017 у справі №917/231/16 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд апеляційної інстанції, разом з іншим, враховує, що за даними Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369) припинено.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 у справі №917/231/16 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Національного авіаційного університету (03058, м.Київ, пр.Гузара Любомира, буд.1; код ЄДРПОУ 01132330) на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (36022, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Старий поділ, буд.5; код ЄДРПОУ 00131819) 321 982,79 грн. пені, 284 731,61 грн. інфляційних, 33 098,10 грн. 3% річних та 9 597,19 грн. судового збору за подання позовної заяви.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Національного авіаційного університету (03058, м.Київ, пр.Гузара Любомира, буд.1; код ЄДРПОУ 01132330) на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (36022, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Старий поділ, буд.5; код ЄДРПОУ 00131819) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11 516,63 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (36022, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Старий поділ, буд.5; код ЄДРПОУ 00131819) на користь Національного авіаційного університету (03058, м.Київ, пр.Гузара Любомира, буд.1; код ЄДРПОУ 01132330) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 595,78 грн. та судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2 831,76 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 27.02.2024.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.О. Радіонова