28.02.24
22-ц/812/268/24
Єдиний унікальний номер судової справи: 490/10590/23
Провадження № 22-ц/812/268/24
Постанова
іменем України
28 лютого 2024 року м. Миколаїв справа №490/10590/23
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Голощаповою А.О.,
за участі відповідача ОСОБА_1 ,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою її представником - адвокатом Разумовським Олексієм Артуровичем додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 січня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Гуденко О.А., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання,
встановив:
27 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила розірвати договір довічного утримання, укладений між нею та відповідачем, посвідчений 03 лютого 2023 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Нікітіним Р.В., зареєстрований у реєстрі за №75, а також стягнути судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1073 грн 60 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позову посилалася на те, що обов'язки згідно договору, відповідач частково виконував до кінця весни 2023 року, проте, починаючи з початку літа 2023 року, жодного із взятих на себе обов'язків відповідач не виконував. У телефонних розмовах, відповідач наполягав на тому, щоб позивач переїхала в інше житло, за вибором останнього, проте на питання щодо виконання переліченого вище кола обов'язків за договором, відповідач повідомляв, що немає а ні вільного часу, а ні бажання цим займатись.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2023 року, ухваленим у підготовчому судовому засіданні у зв'язку з визнанням відповідачем позову, позов задоволено.
Розірвано договір довічного утримання (догляду), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений 03 лютого 2023 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Нікітіним Р.В., зареєстрований у реєстрі за №75.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.
Повернуто ОСОБА_2 з державного бюджету судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.
19 грудня 2023 року представник позивачки - адвокат Разумовський О.А. подав до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу з наданням підтверджуючих документів та розрахунку цих витрат у загальному розмірі 7 000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 в заяві від 04 січня 2024 року зазначав, що не згоден з позовом, оскільки потреби у зверненні до суду не було. Вказував, що він був згоден піти до нотаріуса і розірвати договір в добровільному порядку, незважаючи на матеріальні кошти, які він витратив на утримання ОСОБА_2 , але до нього прямих звернень від ОСОБА_2 не було. Позов до суду щодо розірвання договору довічного утримання був для нього несподіванкою, послуги адвоката були недоречними.
Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 січня 2024 року заяву представника позивача - адвоката Разумовського О.А. - задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 1 000 грн витрат на правничу допомогу.
Суд першої інстанції, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію значимості справи для позивача, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки до 1000 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Разумовського О.А. подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити додаткове рішення суду та стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Представник позивача - адвокат Разумовській О.А. в заяві від 25 січня 2024 року просив розглядати справу без його участі та участі позивачки.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача у суді першої інстанції здійснював адвокат Разумовський О.А. на підставі ордеру Серії ВЕ №1091241, договору про надання правової допомоги б/н від 25 жовтня 2023 року та додаткової угоди до цього договору від 25 жовтня 2023 року (а.с. 56, 59-62, 63-64).
В позовній заяві ОСОБА_2 було зазначено, що орієнтовна сукупна вартість витрат на професійну правову (правничу) складає 5000 грн.
До заяви від 19 грудня 2023 року про стягнення витрат на правову допомогу адвокат Разумовський О.А. надав детальний розрахунок фактично понесених позивачем витрат, копію акту приймання передачі від 05 грудня 2023 року та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №01-05/12/23 від 05 грудня 2023 року про сплату ОСОБА_2 7000 грн за надання правничої (правової) допомоги.
Відповідно до копії акту приймання передачі від 05 грудня 2023 року адвокат Разумовський О.А., з одного баку, та клієнт ОСОБА_2 , з іншого боку, склали цей акт про те, що за Договором про надання професійної правової (правничої) допомоги від 25 жовтня 2023 року адвокатом були надані наступні послуги: аналіз судової практики, підготовка та подання позовної заяви - 5000 грн; написання/подання до суду клопотання про витребування письмових доказів - 1000 грн, написання/подання до суду заяви про виклик та допит свідків - 1000 грн. Загальна вартість наданих послуг - 7000 грн. Клієнт не має жодних претензій щодо кількісного та якісного показника наданих адвокатом послуг. У зв'язку із повним розрахунком довіреними особами клієнта, адвокат не має жодних претензій до клієнта (а.с. 65-66).Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру №01-05/12/23 від 05 грудня 2023 року слідує, що адвокат Разумовський О.А. прийняв від ОСОБА_2 7000 грн (підстава акт приймання передачі від 05 грудня 2023 року щодо надання правничої (правової) допомоги згідно Договору від 25 жовтня 2023 року (а. с. 67).
Відповідач в заяві від 04 січня 2024 вказував, що не згоден з позовом, оскільки потреби у зверненні до суду не було. Вказував, що він був згоден піти до нотаріуса і розірвати договір в добровільному порядку, незважаючи на матеріальні кошти, які він витратив на утримання ОСОБА_2 , але до нього прямих звернень від ОСОБА_2 не було. Позов до суду щодо розірвання договору довічного утримання був для нього несподіванкою, послуги адвоката були недоречними.
Зі змісту рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2023 року вбачається, що відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалив рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем.
Враховуючи такі обставини, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її результат, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію значимості справи для позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшити розмір витрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором з адвокатом Разумовським О.А. з 7000 грн до 1000 грн, враховуючи також, що не всі види правничої допомоги такі як окремо подані клопотання про витребування доказів та виклик свідків, зазначені в розрахунку розміру винагороди фактично були необхідні.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував доводи відповідача викладені у його заяві від 04 січня 2024 року про недоречність послуг адвоката, а також те, що позивачем не надані докази направлення відповідачу пропозицій щодо вирішення спору про розірвання спірного договору в позасудовому порядку.
Оскільки в оскаржуваній частині судове рішення постановлено з дотриманням вимог процесуального закону, на підставі повно та всебічно оцінених доказів судом правильно встановлені обставини справи, їм надана належна правова оцінка у відповідності з положеннями матеріального закону, колегія суддів в силу положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для скасування додаткового рішення суду.
Керуючись статтями 374,376,382,384,389 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Разумовським Олексієм Артуровичем залишити без задоволення, а додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 28 лютого 2024 року.