465/6913/23
1-кс/465/18/24
судового засідання
28.02.2024 року Слідчий суддя Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розсдувань у м.Львові, Головного управління у Львівській області та Львівської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
В провадження слідчого судді Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань посадових осіб Територіального управління Державного бюро розсдувань у м.Львов, Головного управління у Львівській області та Львівської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами від 24.08.2023 року та 28.08.2023 року.
ОСОБА_3 в обґрунтування скарги зазначає, що 24.08.2023 року подав заяву до керівника Територіального управління Державного бюро розслідувань та скаргу до начальника ГУНП у Львівській області з проханнями порушити кримінальну справу по факту навмисного невиконання ухвали суду від 19.11.2021 року в кримінальному провадженні №465/8889/21 всіма винними працівниками поліції й прокуратури. Також 28.08.2023 року ОСОБА_3 подав скаргу до керівника Львівської обласної прокуратури з аналогічним вище наведеним проханням. Враховуючи, що на час звернення зі скаргою його ніхто не викликав на допит та не повідомив про факт внесення до ЄРДР відомостей за вищенаведеними заявою й скаргами від 24.08.2023 року та 28.08.2023 року, з метою не пропущення десятиденного терміну на оскарження бездіяльності та на підставі вищенаведеного просить суд наступне. Зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, ГУНП у Львівській області та Львівську обласну прокуратуру внести відомості про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та порушити кримінальну справу по його заяві й скаргам від 24.08.2023 року та від 28.08.2023 року. Витребувати з Територіального управління Державного бюро розслідувань, ГУНП у Львівській області та Львівської обласної прокуратури матеріали перевірки заяви та скарг від 24.08.2023 року та від 28.08.2023 року. Витребувати з Франківського районного суду м. Львова кримінальне провадження №465/8889/21 з метою огляду письмових доказів (які були долучені 21.08.2023 року та прослуховування аудіо запису судового засідання від 21.08.2023 р.). Витребувати з Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області кримінальне провадження №12021141080000319 від 27.05.2021 року з метою встановлення факту не вчинення жодних процесуальних та слідчих дій працівниками поліції й прокуратури в період з 19.11.2021 року по 21.08.2023 року.
Особа, яка звернулася зі скаргою в судове засідання подав письмові пояснення, згідно яких просить скаргу задоволити в повному обсязі, оскільки слідчі та прокурори не проводять належні слідчі дії в межах розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021141080000319 від 27.05.2021 року. В своїй скарзі просив проводити розгляд без його участі.
Представник Територіального управління Державного бюро розсдувань у м.Львові, Головного управління у Львівській області та Львівської обласної прокуратури у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначений ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (злочину), наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення (злочин) є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення (злочину). Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви. Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
В пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 зазначено, що у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Отже, слідчий суддя при відсутності правових підстав не позбавлений можливості відмовити у задоволенні скарги щодо зобов'язання внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відтак предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 від 17.06.2020, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що "встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту".
Указане відповідає і правовому висновку Верховного Суду у справі 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18, провадження № 51-4229км20, де суд зазначає, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Як вбачається з матеріалів скарги, за заявами ОСОБА_3 від 19.05.2021 року та 22.05.2021 року (ЄО №10688) була порушена кримінальна справа №12021141080000319 від 27.06.2021р по фактам виламування його замків на його металевих дверях над квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , виконання незаконних небезпечних будівельних робіт без отримання відповідних дозволів та ухилення від сплати належних податків з отриманих прибутків за виконання будівельних робіт.
Розслідувати дану справу було доручено слідчій ОСОБА_4 слідчого відділу Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області. Скаржник вважає, що слідча незаконно 31.08.2021 р. закрила дану справу без збору жодних належних доказів, а саме не бажала розшукати всіх вказаних осіб згідно поданих заяв (в тому числі всіх трьох будівельників) та їх допитати. Також слідча не бажала встановлювати дійсний факт виламування його замків на дверях, перевіряти законність проведення небезпечних будівельних робіт, перевіряти факт сплати належних податків за отриману винагороду за виконання небезпечних будівельних робіт. Тобто, крім допиту ОСОБА_3 слідча ОСОБА_4 не бажала вчиняти жодні інші належні слідчі дії для встановлення дійсних обставин справи та документування скоєних злочинів. Також слідча ОСОБА_4 не бажала повідомляти ОСОБА_3 про факт закриття даної справи 31.08.2021 р. Лише на заяву останнього від 25.10.2021р за №6423 ОСОБА_3 зміг 02.11.2021 р. отримати постанову від 31.08.2021 р. з рук слідчої ОСОБА_4 , яка відмовилась отримати від нього розписку про факт вручення йому даної постанови саме 02.11.2021 р. Тобто слідча фактично повідомила ОСОБА_3 про намір вчинити фальшування іншої дати отримання ним постанови в даній кримінальній справі, щоб в такий спосіб незаконно позбавити його права на оскарження в судді явно незаконної постанови слідчої про закриття справи.
У зв'язку иевиконанням належних слідчих дій а даній справі ухвалою суду від 19.11.2021 р. було скасовано постанову від 31.08.2021р про закриття даної кримінальної справи слідчою ОСОБА_4 . Щоб прискорити виконання даної ухвали суду ОСОБА_3 21.12.2021р подав начальнику Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області заяву за №7812 про надання слідчому відділу копії ухвали суду від 19.11.2021 р. та просив негайно виконати дану ухвалу суду й провести всі необхідні слідчі дії.
Через початок військових дій у 2022 р. ОСОБА_3 не мав можливості розшукувать слідчу по даній кримінальній справі та дізнатися про хід розслідування, але 15.02.2023 р. він подав заяву за №1220 начальнику Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області про надання йому інформації по даній кримінальній справі та ознайомитися з нею. По даній заяві письмову відповідь до йому не надали, але недавно усно повідомили про те, що дану заяву від 15.02.2023р передали на виконання до слідчої ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 змінила своє прізвище на ОСОБА_6 ).
У звязку з невиконанням слідчою обов'язку надіслати постанову, 16.08.2023 року ОСОБА_3 подав відповідну скаргу на дії слідчої. В судовому засіданні на вимогу слідчого судді ОСОБА_7 слідчою ОСОБА_8 надано для огляду матеріали кримінальної справи №12021141080000319 від 27.06.2021 р. з малою кількістю сторінок, ймовірно з свого робочого кабінету Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області. Враховуючи відсутність в матеріалах даного кримінального провадження доказів невиконання до цього часу ухвали суду від 19.11.2021 р. про скасування незаконної постанови від 31.08.2021 р. про закриття даної кримінальної справи та через наявність в ній доказів не вчинення жодних слідчих й процесуальних дій після 19.11.2021р., що є, на думку скаржника, ознакою кримінального злочину невиконання ухвали суду працівниками поліції й прокуратури.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_3 звернувся до керівника Територіального управління Державного бюро розслідувань (м.Львів, вул..Кривоноса, 6), Начальника ГУНП у Львівській області (м.Львів, площа Г.Григоренка, 3), керівника Львівської обласної прокуратури (м.Львів, проспект Шевченка, 17-19) з скаргами 24.08.2023 року та 28.08.2023 року щодо вирішити питання службової відповідальності всіх причетних винних працівників Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області та Франківської окружної прокуратури м. Львова за неналежне виконання своїх обов'язків в кримінальній справі №12021141080000319 від 27.06.2021р та за майже дворічне невиконання ухвали суду від 19.11.2021 р. в справі №465/8889/21. Також просив порушити кримінальну справу по факту навмисного невиконання ухвали суду від 19.11.2021 р. в кримінальному провадженні №465/8889/21 всіма винними працівниками поліції й прокуратури. Просив надати письмову відповідь про вчинені дії.
За положеннями ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Крім того, основним елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень.
Предметом злочину, передбаченого ч.3 ст. 382 КК Україниє судовий акт, тобто вирок, рішення, ухвала чи постанова, що набрали законної сили.
Предметом злочину може бути будь-який судовий акт органів правосуддя незалежно від: юрисдикції (загальної чи спеціалізованої); інстанції (першої, апеляційної чи касаційної); категорії судових справ (цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних).
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконаннювчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.
Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб'єкт був зобов'язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
Однією з форм невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов'язана особа хоча відкрито й не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання. Перешкоджання виконанню судового акта це активні дії, які становлять протидію реалізації вимог, що містяться в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання.
Згідно з правовим висновком у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №659/1012/18 обов'язковою умовою настання кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення є встановлення у ньому вимоги зобов'язального чи забороняючого характеру, адресованої для виконання певним особам.
Причому така вимога повинна стосуватися конкретного зобов'язального суб'єкта, до відома якого своєчасно було доведено відповідний обов'язок про виконання рішення суду.
Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документу.
У листі №К-1973/12-11-30567/23 від 06.09.2023 слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові надав ОСОБА_3 відповідь про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР. Зобов'язано ГУ НП у Львівській області (м.Львів, площа Г.Григоренка, 3) просить провести в межах компетенції по даному факту перевірку, матеріали якої, у разі виявлених ознак кримінального правопорушення, у встановлений законом строк направити на адресу ТУ ДБР, розташованого у м.Львові.
На вимогу слідчого суді на адресу суду 04.10.2023 року надійшли матеріали перевірки ГУНП у Львівській області за зверненням ОСОБА_3 від 29.08.2023 року з яких вбачається наступне. На виконання запиту від 28.09.2023 року Франківського районного суду м.Львіва повідомляєм що звернення гр. ОСОБА_3 від 24.08.2023 року (28.09.2023 року №17929/40/01-23) зареєстровано в Інформаційно-телекомунікаційній системи «Інформаційний портал Національної поліції України» у Львівському районному управлінні поліції № 2 ГУНП у Львівській області за № 15729 та розглянуто в порядку електронної фіксації результатів реагування на події відповідно до доручення Національної поліції України від 22.05.2017 № 5290/05/25-2017 «Про впровадження в діяльність поліції електронної системи фіксації результатів реагування на події». Окрім цього, інформують, що звернення ОСОБА_3 від 28.08.2023 зареєстровано в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» у Львівському районному управлінні поліції № 2 ГУНП у Львівській області за № 16121 від 29.08.2023 щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області, перевірку по даних матеріалах проведено працівниками слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Поряд з цим, надіслано на адресу суду копію матеріалів перевірки зазверненням гр. ОСОБА_3 від 29.08.2023року (від 12.09.2023 року на № 1215 від 24.08.2023 року, №7792 від 28.08.2023 року, №16121 від 29.08.2023 року. Встановлено, що слідчим відділом ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021141080000319 від 27.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 194 (Умисне знищення або пошкодження майна) КК України. На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, спрямовані на встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення. Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється відповідними прокурорами Франківської окружної прокуратури м. Львова.
На вимогу суду 29.09.2023 року Франківською окружною прокуратурою міста Львова скеровано матеріали перевірки за заявою ОСОБА_3 від 28.08.2023 року, що надійшла на розгляд прокуратури 30.08.2023 року. Разом з тим повідомлено, що звернення Кірова від 24.08.2023 року на розгляді в окружній прокуратурі не перебувало. Відтак зазначають, що звернення від 28.08.2023 року, що надійшло з Львівської обласної прокуратури 30.08.2023 року, щодо неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021141080000319 від 27.06.2021 року невиконання ухвали Франківськош районного суду м. Львова від 19.11.2021 року, що винесена в межах кримінального провадження №12021141080000319 від 27.06.2021, а також щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора за неналежне здійснення процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні, розглянуто. Вивченням матеріалів кримінального провадження №12021141080000319 від 27.06.2021 року встановлено, що слідчим не вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на на повне, всебічне та неупереджене дослідження всіх обставин вказаного кримінального провадження та прийняття законного рішення. Відтак, з метою активізації досудового розслідування прокурором, в порядку ст.36 КПК України, надано письмові вказівки, що обов'язкові до виконання. При цьому, згідно ст.36 КПК України питання проведення службового розслідування та притягнення до юридичної відповідальності слідчого не належить до повноважень прокурора. Разом з тим, повідомлено, що звернення ОСОБА_9 в частині внесення відомостей в ЄРДР та здійснення досудовош розслідування за фактом умисного невиконання ухвали Франківськош районного суду м.Львова від 19.11.2021 року скеровано до Львівської обласної прокуратури для перенаправления у Територіальне управління ДБР у м.Львові для розгляду в межах компетенції в порядку ст.214 КПК України. Результати розгляду слідчому судді не надані.
В подальшому, 26.01.2024 року Львівською обласною прокуратурою подано заперечення на скаргу з наступних підстав. На розгляді у Франківському районному суді міста Львова перебуває скарга ОСОБА_3 від 04.09.2023 щодо невнесення до ЄРДР заяви про злочин про кримінальне правопорушення. Повідомляють, що Львівської обласною прокуратурою 06.09.2023 скаргу ОСОБА_3 в частині невиконання ухвали суду від 19.11.2021 р. про скасування постанови слідчого від 31.08.2021 року про закриття кримінального провадження №12021141080000319 від 27.06.2021 року слідчими слідчого відділу Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 216 КПК України, скеровано за належністю, для розгляду в межах компетенції до Територіального управління Державного Бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, про що повідомлено заявника. Тому, враховуючи наведене, просить суд проводити розгляд без участі представника прокуратури та відмовити в задоволенні скарги.
Згідно з вимогами ст. 94 КПК України оцінка доказів у кримінальному провадженні належать до виключної компетенції прокурора та слідчого, та в жодному випадку не пов'язані з суб'єктивним розсудом інших учасників процесу.
Відтак слідчий судді приходить до висновку, що як вбачається з матеріалів скарги, заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення та його письмових пояснень у судовому засіданні, підставою звернення його до правоохоронного органу стали сумніви у об'єктивності та ефективності здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021141080000319 від 27.06.2021 року з підстав його неодноразового закриття та неврахування указаних в ухвалах слідчих суддів недоліків досудового розслідування при його відновленні.
Отже, аргументи ОСОБА_3 у скарзі про наявність у діях слідчої, прокурора, рішення якого про закриття кримінального провадження було скасоване ухвалою слідчого судді від 19.11.2021 року, кримінально караної поведінки та підстав у зв'язку із цим для внесення до ЄРДР, ґрунтуються на його позиції та незгоді із діями сторони обвинувачення, які за переконанням скаржника не вчинили слідчих та процесуальних дій, спрямованих на притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
При цьому, у силу ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий та прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
У межах визначеної законом процедури із судового контролю слідчий суддя, за поданою скаргою перевіряє підстави для закриття кримінального провадження та має право за результатом розгляду відповідної скарги скасувати постанову слідчого (дізнавача) про закриття кримінального провадження.
Однак, скасування слідчим суддею рішень слідчого про закриття кримінального провадження у межах зазначеної процедури із судового контролю саме по собі не може слугувати підставою для кримінального переслідування особи, яка прийняла рішення про завершення досудового розслідування.
Слідчий суддя зазначає, що право особи на ініціювання кримінального провадження за наявності на те підстав може бути реалізоване особою шляхом подання відповідної заяви про вчинення кримінального правопорушення до органу, уповноваженого на внесення відомостей до ЄРДР.
У порядку судового контролю за поданою у порядку ст.303 КПК України скаргою слідчим суддею можуть бути перевірені достатність даних, які вказують на ознаки кримінального правопорушення та підстави, за яких відомості уповноваженою особою до ЄРДР не внесені.
Слідчі органи повинні застосовувати всі засоби, передбачені законом, для проведення ефективного розслідування.
Указані приписи кримінального процесуального закону свідчать про те, що тактика та методи досудового розслідування кримінального провадження, у межах законодавства, є повноваженнями слідчого і прокурора.
Необхідність проведення слідчих дій для збирання доказів є прерогативою сторони обвинувачення.
Отже, саме по собі непроведення певних слідчих дій стороною обвинувачення, невмотивованість висновків слідчого не створює ознак кримінального правопорушення у поведінці слідчого. Сумніви у неупередженості слідчого (дізнавача) можуть бути вирішені у процесуальний спосіб шляхом його відводу від участі у кримінальному провадженні, а забезпечення проведення слідчих дій може здійснюватися шляхом обов'язкових до виконання прокурором вказівок. Неефективність здійснення досудового розслідування слідчим (дізнавачем) може стати підставою для його заміни керівником органу досудового розслідування відповідно до ст.39 КПК України.
За таких обставин, слідча (розшукова) і процесуальна діяльність суб'єктів владних повноважень (сторони обвинувачення у кримінальному провадженні)в межах посадової дискреції не може бути підставою для їх кримінального переслідування.
Отже, висновок уповноваженої особи ТУ ДБР у м.Львові про відсутність підстав для внесення на даний час відомостей до ЄРДР є по суті правильним.
Однак, за приписами статті 9 Закону України «Прот Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження і через територіальні управління. Для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворено територіальне управління, розташоване у місті Львові.
Таким чином, направлення службовими особами до Державного бюро розслідувань вказаної заяви про вчинене кримінальне правопорушення за територіальним принципом, узгоджується з вищезазначеними вимогами закону та свідчить про вчинення службовими особами дій, направлених на дотримання прав заявника щодо прийняття заяви про кримінальне правопорушення, та подальшого внесення по ній відомостей до ЄРДР.
Відтак державне бюро розслідувань діяло в межах чинного законодавства та наданих йому повноважень і на виконання вимог вище зазначеного Закону України «Про державне бюро розслідувань», а також з урахуванням положень ст. 216 КПК України (підслідність) та ст. 218 КПК України (місце проведення досудового розслідування).
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Системний аналіз норм КПК України прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює досудове розслідування (ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244 КПК України), тому з урахуванням положень ч. 6ст. 9 КПК України, вірним є застосування зазначеного правила й до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (зокрема ч. 1ст. 306 КПК України).
Отже, скарги на рішення, дії або бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно п. 1 ч. 4 ст.216 КПК України слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівником правоохоронного органу.
Відтак положеннями статтей 216, 218 КПК України встановлено порядок визначення підсудності розгляду заяв про вчинення злочинів та осіб, які вирішують спори про підслідність кримінальних правоопрушень.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Частиною 2 ст. 132 КПК України встановлено, що слідчим суддею, повноважним розглядати питання, віднесені до його компетенції на стадії досудового розслідування, є слідчий суддя місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що узгоджується з нормами кримінального процесуального закону.
Заявник оскаржує бездіяльність щодо не внесення відомостей до ЄРДР саме уповноваженими особами Територіального управління Державного бюро розслідувань, водночас, з матеріалів справи вбачається, що заяву про вчинення кримінального правопорушення скеровано Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.
Принагідно, слідчий суддя звертає увагу, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (м.Львів, вул.Кривоноса, 6) знаходиться за межами юрисдикції Франківського районного суду м.Львова.
Разом із визначенням правил підслідності, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своєму рішенні від 22.04.2020 року у справі №51 - 1901 впс 20. Інститут правил про підсудність забезпечує також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції Українитаст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
З огляду на викладене, скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР не підсудна Франківського районного суду м.Львова, а вирішення провадежння за такою скаргою даним судом може призвести до подвійного вирішення вказаного питання.
Діючим КПК України, зокрема п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України передбачено повернення скарги, яка не підлягає розгляду в цьому суді, при цьому не передбачено, які саме випадки вказують на неможливість розгляду саме в цьому суді. Слідчий суддя вважає, що у даному випадку необхідно звернутись до загальних засад кримінального провадження, а саме - законності, що регламентована ч.6 ст.9 КПК України, якою визначено, що у випадках, коли положення цьогоКодексуне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу. Тому слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК Українита нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.
Отже, беручи до уваги, що підслідність вказаної скарги належить до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місці Львові, тому у задоволенні скарги слід відмовити, оскільки слідчому судді Франківського районного суду м.Львова не підсудна справа за такою скаргою.
З матеріалів скарги встановлено, що скарга подана з приводу бездіяльності органу досудового розслідування - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові. Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Львові за адресою: 79000, м. Львів, вул. М. Кривоноса 6, та знаходиться у Личаківському районі м. Львова, тобто знаходиться поза межами територіальної юрисдикції слідчого судді Франківського районного суджу м.Львова.
При цьому, також враховую те, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Розділу 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
З огляду на наведене, слідчий суддя не розглядає питання щодо законності дій чи бездіяльності Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, оскільки це питання виходить за межі його компетенції.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що скарга подана з порушенням територіальної підсудності, відтак до задоволення не підлягає, що не перешкоджає заявникові для звернення за територіальною підсудністю.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 9, 32, 33, 304, 306, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розсдувань у м.Львові, Головного управління у Львівській області та Львівської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань залишити без задоволення.
Роз'яснити скаржнику, що він не позбавлений права повторного звернення слідчого судді, суду в порядку передбаченому КПК України, з урахуванням правил територіальної підсудності.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1