465/7707/23
3/465/125/24
Іменем України
27.02.2024 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, за даними протоколу проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
29 вересня 2023 року до Франківського районного суду м. Львова поступили матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 569516 від 17 вересня 2023 року, 17.09.2023р. об 02 год. 20 хв. у місті Львові по вулиці Кульпарківська 117 водій ОСОБА_1 під час дії комендантської години керував транспортним засобом BMW 760 CI д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп"яніння, а саме зіниці очей, що не реагують на світло, почервоніння очей, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп"яніння в закладі охорони здоров"я КНП ЛОР "ЛОМЦПТУ" відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відпоідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судові засідання, призначені судом на 20.10.2023р., 23.11.2023р., 13.12.2023р., 16.01.2024р. та 27.02.2023р. ОСОБА_1 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи за адресою, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на кількість судових засідань, які призначалися в даній адміністративній справі, вважаю, що адмінправопорушнику було надано достатньо часу та можливостей для прибуття в судове засідання та надання особистих пояснень з приводу складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Між тим, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно зі ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП, а також з урахуванням принципу судочинства, зазначеного в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за наявними матеріалами справи.
Суд вважає, що неявка правопорушника ОСОБА_1 в судові засідання, який повинен добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, свідчить про безпідставне умисне затягування справи, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Вивчивши представлені на розгляд адміністративні матеріали та дослідивши фактичні обставини, у їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, дії останнього правильно кваліфіковано, оскільки ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, що виразились у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
В силу вимог ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.1 ст.62 Закону України «Про національну поліцію України» передбачено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я від 09.11.2015 №1452/735 (надалі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу (наявність однієї чи кількох ознак стану алкогольно госп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість реакції чи, навпаки, підвищена жвавість або рухливість, незв'язне мовлення; поведінка, що не відповідає обстановці тощо), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними впункті 4розділу I цієї Інструкції (ознаки наркотичного сп'яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
В матеріалах адміністративної справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.09.2023р., згідно якого ОСОБА_1 відмовився від огляду .
Вина правопорушника ОСОБА_1 доведена зібраними у справі матеріалами справи, котрі безпосередньо перевірені суддею, у тому числі й переглядом відеозапису.
Докази, які б спростовували вину ОСОБА_1 , ним не надані, не здобуті такі в ході розгляду адміністративних матеріалів.
В судовому засіданні переглянуто долучений до матеріалів справи диск з відеозаписом. З переглянутого відео вбачається, що після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 роз"яснено на якій підставі його було зупинено, та з яких причин йому пропонують пройти огляд на наявність чи відсутність стану наркотичного сп"яніння. На неодноразові вказівки працівників поліції пройти огляд ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд, разом з тим не вчиняв будь - яких активних дій виконати вимогу працівника поліції. В кіцевому результаті ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на наявність чи відсутність стану наркотичного сп"яніння.
Суд вважає встановленим, що працівниками поліції повністю дотримано процедуру при оформленні матеріалів адміністративного протоколу з додатками, долученими до нього.
В матеріалах адміністративної справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що працівники поліції діяли в порушення вимог чинного законодавства, які визначають основні засади їх діяльності.
Неприбуття ОСОБА_1 в судове засідання та ненадання пояснень чи доказів в спростування складених відносно нього адміністративних матеріалів, суд розцінює як спосіб його самозахисту, бажання уникнути відповідальності за скоєне.
Суд вважає встановленим, що вина правопорушника ОСОБА_1 доведена зібраними по справі матеріалами справи, дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (відмова пройти огляд на стан наркотичного сп"яніння) кваліфіковані правильно.
Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. При цьому всі викладені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
У відповідності до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У даному випадку слід зазначити, що у практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії»), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
При оцінці доказів під час розгляду справ про адміністративні правопорушення мають бути застосовані критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України").
Приймаючи до уваги принцип «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований і у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України", доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального (адміністративного) правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» № 46477/99, Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 569516 від 17.09.2023р. та доданими до нього матеріалами, які безпосередньо перевірені судом.
Наведені вище докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді.
Суд вважає докази у справі логічними, взаємопов'язаними та такими, що у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Докази, які містяться в матеріалах справи та які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, відповідають критеріям належності та допустимості, і в своєму взаємозв'язку достатні для доведення того, що водій ОСОБА_1 як водій відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп"яніння, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
З урахуванням обставин справи, враховуючи особу винного, вважаю, що адміністративне стягнення слід призначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 268, 283, 284 КпАП України, -
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, а також позбавити права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п"ять) гривень 60 коп. судового збору.
На постанову про адміністративне правопорушення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через суд, що постановив рішення.
Суддя В. Кузь