іменем України
(заочне)
28 лютого 2024 року
Справа №451/34/24
Провадження № 2/451/117/24
Головуючого судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Федорук І.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Радехів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів,
встановив:
9 січня 2024 року представник позивача - адвокат Адвокатського об'єднання «Галицька правнича група» Слободян В.С. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів.
У позовній заяві зазначив, що Позивач - ОСОБА_1 та Відповідач - ОСОБА_2 перебували у шлюбних відносинах, проживали разом та вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис №34 від 11 липня 2006 року. Після припинення шлюбних відносин (розірвання шлюбу) між Позивачем та Відповідачем, син - ОСОБА_3 залишився на утриманні матері та постійно проживає з Позивачем. Відповідач проживає окремо, участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, іншої матеріальної допомоги окрім визначених судом аліментів не надає. Відповідно до довідки, виданої старостою сіл Павлів, Станин Радехівської міської ради Львівської області №974 від 26.12.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно зареєстрована і проживає на АДРЕСА_1 і склад її сім'ї наступний: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - син; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - сестра; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - мати. 14 листопада 2014 року за заявою стягувача ОСОБА_1 , на підставі виконавчого листа №451/1453/14-цр від 30 жовтня 2014 року, виданого Радехівським районним судом Львівської області, старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Радехівського районного управління юстиції Чирко О.С. було відкрито виконавче провадження ВП №45479094. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років складає 3196 гривень. Такий рівень Позивач одна не може забезпечити, тому батько, який є здоровим та працездатним, може та повинен забезпечити їхньому синові належний рівень життя та матеріально допомагати. Отож, просить суд: змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, які призначені рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2014 року (Справа №451/1453/14-цр), та стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 500 грн щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дати подання позову і до досягнення дитиною повноліття (а.с.3-7).
9 січня 2024 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.17).
Ухвалою судді від 29 січня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.1-2).
Позивач та її представник в судове засідання не прибули. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити. Проти винесення судового рішення не заперечують (а.с.29).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник позивача.
Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву до суду не подав, хоч згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.28).
Згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечили позивач та її представник.
З урахуванням наведеного, на підставі ч. 2 ст. 247 та ст. 279 ЦПК України розгляд справи проведено в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовільнити, виходячи з наступних міркувань.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
Згідно із ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд установив, що у сторін є син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що видно з копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 11 липня 2006 року Павлівською сільською радою Радехівського району Львівської області (а.с.9).
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2014 року у справі №451/1453/14-ц ухвалено: стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 26 вересня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття, з проведенням індексації розміру аліментів, відповідно до Закону (а.с.11).
Радехівський районний суд Львівської області видав стягувачу Виконавчий лист №451/1453/14-цр від 30.10.2014 на підставі вказаного рішення, яке набрало законної сили 27.10.2014 (а.с.12).
Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радехівського районного управління юстиції Чирко О.С. від 14.11.2014 відкрито виконавче провадження ВП №45479094 відповідно до вказаного вище виконавчого листа (а.с.13).
З довідки Радехівської міської ради Львівської області, №974 від 26.12.2023, видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно зареєстрована і проживає в на АДРЕСА_1 і склад її сім'ї наступний: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - син; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - сестра; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - мати (а.с.10).
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до ст. 12, 229 ЦПК України ці докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
У статті 19 та частинах 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов'язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від неналежного піклування з боку батьків чи інших осіб.
Разом з тим, держава визнала право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Одним із способів захисту прав неповнолітньої дитини щодо належного матеріального забезпечення є законодавчо передбачена можливість зміни визначеного рішенням суду розміру аліментів залежно від зміни певних життєвих обставин.
Згідно із ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Розмір аліментів з урахуванням статті 48 Конституції України має забезпечувати такий достаток, який би забезпечив покриття поточних основоположних життєвих потреб.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Як визначено ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися усупереч інтересам дитини.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку із чим певним чином з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі №565/2071/19 від 16 вересня 2020 року.
Згідно із ч. 3 ст. 180 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Як видно із ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України). Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може означати й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17-ц.
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце, як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
На підставі ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Ураховуючи зміст ст. 181, 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено що у 2024 році прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років становить - 3196 гривень.
За таких умов, зважаючи на законодавчо змінений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, а також збільшення вікових потреб дитини з часу присудження аліментів у 2014 році, їх розмір, визначений рішенням суду від 17 жовтня 2014 року, не може задовольнити необхідні потреби дитини, та не повністю відповідає вимогам ст. 141 Сімейного кодексу України стосовно рівності обов'язків батьків щодо дитини.
Змінюючи розмір аліментів, судом враховано те, що діти потребують матеріальної допомоги, а відповідач є працездатним та може таку надати.
Згідно із ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Разом з тим, пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», визначено, що аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Виходячи з критеріїв розумності та справедливості, а також враховуючи прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, суд робить висновки про те, що необхідно змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, встановлених рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2014 року з твердої грошової суми в розмірі 500 гривень на 1/4 частину всіх видів заробітку відповідача щомісячно, з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене та рекомендації, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зміни способу та розміру стягнення аліментів на утримання дитини є законними та обґрунтованими, відтак такі необхідно задовольнити.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави потрібно стягнути судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
На підставі ст. 18, 19, 27 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року; ст. 9, 48, 51 Конституції України; ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»; ст. 141, 155, 180-182, 191-192 Сімейного кодексу України; керуючись, ст. 4, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 211, 229, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів та їх розмір, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення ним повноліття.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Радехівського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2014 року, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Радехівського районного суду Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлене у нарадчій кімнаті 28 лютого 2024 року.