Справа № 449/804/23
"21" лютого 2024 р. м. Перемишляни
Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Савчака А.В.,
секретаря судових засідань Винницької А.Р.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав,
12.07.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 21.09.2013р. п 14.09.2020р. Від шлюбу у сторін є троє малолітніх дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сімейне життя у сторін не склалось. Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 15.09.2020р. у справі за позовом ОСОБА_4 шлюб між сторонами було розірвано.
З 2019р. відповідач самоусунувся від виховання та утримання дітей. Борг відповідача по сплаті аліментів станом на 11.07.2023р. становить 79670,73грн. Діти проживають разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
Позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_2 судовому засіданні дала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Зазначила , що відповідач ще до народження третьої дитини залишив сім'ю і до дітей не приходив. Відповідач виїжджав на заробітки за кордон, однак дітей матеріально не забезпечував. Коли справа про позбавлення батьківських прав була в суді, то в січні 2024 року сину ОСОБА_8 на день народження подарували іграшку. Наймолодша дочка ОСОБА_9 побачила батька коли їй була 2 роки. Дочка ОСОБА_10 бачила батька разів 5.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не заявився , про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Тимошик І.Я., позов заперечив, подав відзив на позовну заяву, зазначивши, що факти викладені в позові не відповідають дійсності. Відповідач ОСОБА_4 з липня 2021р. і до сьогоднішнього часу перебуває на заробітках у Польщі та сплачує на дітей аліменти. Зустрічатись з дітьми він не має фізичної можливості, але намагається спілкуватись з дітьми по телефону, але позивачка чинить йому в цьому перешкоди. Мати відповідача ОСОБА_11 відвідує онуків та забирає їх до себе в село.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не з'явились, надіслали суду висновок органу опіки та піклування та вважають за недоцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки мати дітей ОСОБА_1 не представила документів, які б свідчили про свідоме ухилення ОСОБА_4 від виконання батьківських обов'язків.
Допитана в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснила, що відповідач є її сином. З 2021р. він перебуває на заробітках у Польщі, тому з дітьми спілкуватись не може. Зазначила, що сплачувала замість відповідача аліменти у 2023р.
Допитана в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснила, позивачка її племінниця. Відповідач ніколи не займався дітьми. Молодшу дочку побачив вперше коли їй було 2 роки, він її не визнавав. Відповідача пам'ятає тільки старший син. Відповідачу не перешкоджали спілкуватись з дітьми. В соціальних мережах відповідач виставляв фоти з іншою жінкою і дитиною.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 суду пояснив, що позивачка його рідна сестра. Останній раз він бачив відповідача тому 2 роки. З дітьми відповідач не спілкується, хоча позивачка хотіла щоб діти спілкувались з батьком. Зі слів позивачки знає, що відповідач аліменти не сплачує.
Допитана в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснила, що вона кума і сусідка позивачки. Відповідач з позивачкою практично не жили, вони постійно сварились. Він не визнавав третьої дитини. Позивачка хотіла з ним миритись, але він на контакт не йшов. До старшого сина ОСОБА_15 іноді навідувалась мати відповідача.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_4 є батьком дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_4 станом на 11.07.2023р. має заборгованість по аліментах в сумі 79670,73грн, перед стягувачем ОСОБА_1 .
Згідно висновку органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.09.2023р. слідує, що ОСОБА_4 не доцільно позбавляти батьківських прав щодо дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки мати дітей ОСОБА_1 не представила документів, які б свідчили про свідоме ухилення ОСОБА_4 від виконання батьківських обов'язків. Суд не бере даний Висновок до уваги та вважає його абсурдним і таким, що суперечить описаним в його мотивувальній частині обставинам. Жодного доказу виконання батьком своїх батьківських обов'язків не було надано органу опіки та піклування. В нього існує заборгованість по аліментах, не забрав третю дитину з роддому, не брав жодної участі у вихованні дітей.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
За змістом роз'яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.
Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Суд вбачає, що відповідач ОСОБА_4 свідомо нехтує та взагалі відмовився від виконання батьківських обов'язків по відношенню до дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не цікавиться їх долею, участі у їх вихованні та розвитку не приймає, матеріально дітям не допомагає, тобто жодного контакту з дітьми не підтримує.
Відповідно до ст. 166 СК України позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Європейський суд з прав людини в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого зазначив, що головним критерієм при вирішенні таких справ є інтереси дитини.
Зважаючи на те, що батько не цікавиться життям дітей, не приймає участі в їх вихованні та утриманні, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, а також враховуючи що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та він свідомо відмовляється приймати участь в житті своїх дітей.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, а лише вважає за доцільне, роз'яснити останньому положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Керуючись ст.ст.12,13,81, 206, 258-259,263-265, 280,284, 315 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно трьох малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учаскики справи:
Позивачка: ОСОБА_1
АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_4
с.Лагодів Львівського району Львівської області
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради
м.Львів, пр.Червоної калина, 66
Повний текст судового рішення виготовлено 28 лютого 2024 року
Суддя А. В. Савчак