Перемишлянський районний суд Львівської області
вул.Галицька, 67а м. м. Перемишляни Львівський район Львівська область Україна 81200
Справа № 449/795/23
"21" лютого 2024 р.
Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Савчака А.В.,
секретаря судових засідань Винницької А.Р.,
позивачки ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -служба у справах дітей Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області про позбавлення батьківських прав , -
11.07.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -служба у справах дітей Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу у сторін є дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя у сторін не склалось, відповідач зловживав спиртними напоями, ображав позивачку, застосовував до неї фізичну силу. Згідно рішення Залізничного районного суду м.Львова від 29.05.2019р. шлюб між сторонами було розірвано.
Після розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від виховання та утримання дитини. Відповідач не провідує дитину, а також не забезпечує матеріально , борг по сплаті аліментів станом на 20.11.2023р. становить 125149,28грн. Дитина проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
Позивачка ОСОБА_1 судовому засіданні дала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Зазначила , що відповідач останній раз бучив дитину, коли їй було 3 роки. Де знаходиться відповідач і чим займається їй невідомо. Просила ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Щодо винесення заочного рішення не заперечила.
Відповідач в судове засідання не заявився , про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв та клопотань до суду не подавав.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -служба у справах дітей Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області в судове засідання не з'явились, надіслали суду висновок органу опіки та піклування та вважають за недоцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , оскільки з відповідачем ОСОБА_2 орган опіки та піклування не змін зв'язатись та вислухати його думку.
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що позивачка її сестра. Після розлучення відповідач приїздив до дитини десь 2 - 3 рази, останній раз він був дитини десь 5 ровів тому. Оскільки відповідач зловживав алкоголем, був агресивний, то дитина його боялась.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечила позивач.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_2 станом на 20.11.2023р. має заборгованість по аліментах в сумі 125149,28грн, перед стягувачем ОСОБА_1 .
Згідно висновку органу опіки та піклування Миколаївської міської ради Стрийського району №251 від 21.12.2023р. слідує, що ОСОБА_2 не доцільно позбавляти батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , оскільки з відповідачем ОСОБА_2 орган опіки та піклування не зміг зв'язатись та вислухати його думку. Суд не бере даний Висновок до уваги та вважає його абсурдним і таким, що суперечить описаним в його мотивувальній частині обставинам. Жодного доказу виконання батьком своїх батьківських обов'язків не було надано органу опіки та піклування. Суд вважає, що обгрунтовувати свій висновок неявкою батька на засідання органу опіки та піклуівання і не врахування всіх інших обставин, свідчить про халатне відношення органу до виконання своїх обов'язків і явно не свідчить про врахування якнайкращих інтересів дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
За змістом роз'яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.
Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Суд вбачає, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує та взагалі відмовився від виконання батьківських обов'язків по відношенню до дочки ОСОБА_3 , не цікавиться її долею, участі у її вихованні та розвитку не приймає, матеріально дитині не допомагає, тобто жодного контакту з дитиною не підтримує.
Відповідно до ст. 166 СК України позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач жодних спроб на відновлення відносин з дочкою не робив, а навпаки, відповідач не тільки ухиляється від виконання ним своїх батьківських обов'язків, а свідомо не бажає їх виконувати, тому суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Європейський суд з прав людини в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого зазначив, що головним критерієм при вирішенні таких справ є інтереси дитини.
Зважаючи на те, що батько не цікавиться життям дитини, не приймає участі в її вихованні та утриманні, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, а також враховуючи що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та він свідомо відмовляється приймати участь в житті своєї дитини.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а лише вважає за доцільне, роз'яснити останньому положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Керуючись ст.ст.12,13,81, 206, 258-259,263-265, 280,284, 315 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учаскики справи:
Позивачка: ОСОБА_1
АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2
с.Любешка Львівського району Львівської області
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області
м.Миколаїв, вул.В.Великого,6
Повний текст судового рішення виготовлено 28 лютого 2024 року
Суддя А. В. Савчак