Справа № 694/2818/23
Провадження № 3/694/49/24
Іменем України
22.02.2024 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 11.11.2023 року о 16.37 год. по вул. Кримського 95 у м. Звенигородка Черкаської області, керував автомобілем «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2.5 ПДР, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що він 11.11.2023 приїхавши додому близько 14.00год. випив ліки внаслідок поганого самопочуття, пізніше близько 16.00 він разом зі своїм пасинком ОСОБА_2 поїхали в аптеку, при цьому пасинок був за кермом, оскільки ОСОБА_1 мав погане самопочуття. Після того як вони були зупинені працівниками поліції пасинок пересів на заднє сидіння, а ОСОБА_1 сів за кермо. Вказав, що алкоголь не вживав, від проходження огляду на прилад Драгер відмовився, оскільки не певен в точності його результатів. Сам пропонував співробітникам поліції пройти освідування у медичному закладі, проте йому відмовили, вказавши, що не мають часу.
Адвокат Дубовий І.А. в судовому засіданні вказав, що відеозаписи з нагрудних боді камер є недопустими доказами, оскільки не є безперервними та у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні посилання на технічний засіб, яким здійснювалась фото фіксація.
В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_1 вказала, що 11.11.2023 року її чоловік о 14.00 год. приїхав додому, випив ліки, а потім поїхав в аптеку, через деякий час вона йому подзвонила і ОСОБА_1 її повідомив, що його зупинили працівники поліції.
Свідок ОСОБА_2 вказав, що 11.11.2023 близько 16.00год. вони з батьком поїхали в аптеку, він був за кермом. Після того як вони були зупинені співробітниками поліції він переліз на заднє сидіння, а вітчим сів за кермо. До цього вітчим алкоголю не вживав, про що розмовляв зі співробітниками поліції йому не відомо.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях останнього вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
П. 2.5 ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена та підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №048026 від 11.11.2023 року;
- даними акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння;
- даним відеозапису, з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він за кермом не перебував спростовується відеозаписом з боді камер поліцейського, з якого чітко видно, що зупинивши автомобіль та на момент коли до автомобіля підійшов працівник поліції за кермом перебував саме ОСОБА_1 .
Крім того, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження твердження ОСОБА_1 , про те, що він просив пройти освідування у медичному закладі, проте йому відмовили, так, як з відеозапису з боді камери поліцейського видно, що поліцейські пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі в тому числі, однак останній вказав «ненада», «я не вживав», «не буду». При цьому, поліцейські неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд як на приладі «Драгер» так і в медичному закладі, на що ОСОБА_1 неодноразово чітко відмовився.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини, суд визнає, як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки обставини викладені в судовому засіданні, не спростовують факт відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння та не звільняють його від відповідальності за скоєне.
Щодо посилань захисника на неналежність доказів оскільки вони не є безперервними суд вважає, що такі доводи не спростовують вини ОСОБА_1 , оскільки на вказаних записах чітко відображено подію та обставини вчинення правопорушення і вони є належними доказами його вини.
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність правопорушника обставин не вбачається.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 належить призначити адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, відсутності обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність порушника, вважаю що дане покарання буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами.
На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 536 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 36, 40-1, ч. 1 ст. 130, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,
визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Рахунок для оплати штрафу
(Отримувач коштів ГУК у Черкаській області/ 21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37930566, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО)899998, Рахунок отримувача UA918999980313030149000023001, Код класифікації доходів бюджету 2108130.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Рахунок для оплати судового збору
(Отримувач коштів, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача, Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача, UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету, 22030106.
Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання-3 місяці.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області.
Суддя Д.І. Сакун