Справа 350/290/24
Номер провадження 3/350/133/2024
28 лютого 2024 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №587159, 03.02.2024 о 18 год. 06 хв. на автомобільній дорозі між населеними пунктами с.Дуба та с.Князівське Дубівської ТГ Калуського р-ну водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного оглядну на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудний персональний відеореєстратор.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що не керував транспортним засобом, а тому не повинен був проходити тест на алкоголь. Вечором 03.02.2024 він знаходився у автомобілі ВАЗ та очікував, коли його знайомий приїде, щоб відбуксирувати зазначений автомобіль до найближчої станції технічного обслуговування. Пояснив, що не заводив автомобіль, а тим більше не керував ним. Приблизно о 18 годині вечора, він вийшов із автомобіля, щоб знайти мобільну мережу та зателефонувати, та побачив, як позаду припаркованого автомобіля ВАЗ під'їхали працівники поліції та почали вимагати показати їм документи, що він і зробив. Далі поліцейський повідомив, що вважає, що у нього є ознаки сп'яніння, хоча таких не було, і запропонував пройти огляд на стан сп'яніння. Він пояснював поліцейським, що автомобіль припаркований і він в ньому просто сидить, автомобілем він не керував, а тому не повинен проходити ніякий огляд. Однак поліцейські на його доводи не реагували та склали відносно нього протокол. Пояснив, що поліцейські його не зупиняли, а самі під'їхали і зупинились позаду, почали вимагати в нього документи та пройти тест на алкоголь, що на його думку свідчить про незаконність дій поліцейських.
Вислухавши особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, враховуючи таке.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Отже, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то визначені склади об'єктивної сторони даного правопорушення полягають у :
- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;
- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України спеціальний - водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За змістом п.1.10 ПДР, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.
Згідно із п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Як ствердив у своїх пояснення в судовому засіданні ОСОБА_1 , 03.02.2024 він не керував транспортним засобом «ВАЗ», хоча знаходився у ньому автомобілі та очікував, коли його знайомий приїде, щоб відбуксирувати зазначений автомобіль до найближчої станції технічного обслуговування.
Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.130 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, що в даному випадку інкримінується особі, стосовної якої складений протокол про адміністративне правопорушення. Тому в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
На розгляд суду на підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №587159 від 03.02.2024, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі за текстом - Акт огляду), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі за текстом - Направлення на огляд водія транспортного засобу), акт відсторонення особи від керування транспортним засобом, рапорти поліцейського, відеозапис, який міститься на багатофункціональному цифровому відеодиску.
Оскільки особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення заперечує факт керування транспортним засобом, судом з метою всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин у справі було досліджено відеозаписи, які долучені до матеріалів справи.
Так, на відеозаписі з назвою «Відео 1 (ВАЗ на узбіччі дороги)» зафіксовано, як службовий автомобіль поліцейських в темну пору доби рухається дорогою прямо у невідомому напрямку та проїжджає автомобіль, який припаркований на узбіччі в зустрічному напрямку. При цьому, ані номерного знаку, ані марки та моделі припаркованого автомобіля не видно, однак із зовнішнього вигляду фар можна припустити, що таким автомобілем був «ВАЗ». Проїхавши значну відстань від зазначеного автомобіля, службовий автомобіль поліцейських розвертається у протилежному напрямку та зупиняється, фари вимикаються, після чого відеозапис переривається.
На наступному відеозаписі з назвою «Відео 2 (ВАЗ рухається по дорозі)» зафіксовано, як службовий автомобіль поліцейських в темну пору доби рухається дорогою прямо у невідомому напрямку, а попереду нього в далечині видніються три транспортні засоби: один в зустрічному напрямку зліва, другий в попутному напрямку із поліцейським авто, а третій справа на узбіччі. При цьому, з відеозапису вбачається, що у автомобіля, який стоїть на узбіччі світяться задні фари та увімкнений покажчик повороту. Водночас, із цього відеозапису не вбачається рух зазначеного транспортного засобу, оскільки відстань ведення поліцейськими відеофіксації є занадто далекою та нечіткою. Окрім цього, суд звертає увагу, що вказаний відеозапис переривається до того, як поліцейські під'їхали до вказаного автомобіля, а безперервно відеозапису до матеріалів справи не долучено.
На відеозаписі з назвою «Відео 3 (із ВАЗ з місця водія виходить Іванишин)» зафіксовано, що коли працівники поліції під'їхали до автомобіля «ВАЗ», він був припаркований на узбіччі в нерухомому стані.
Аналізуючи вищезазначені відеозаписи, слід дійти обґрунтованого висновку, що факт руху транспортного засобу «ВАЗ» на зазначених відеозаписах, а також будь-яких інших відеоматеріалах не зафіксовано. При цьому, незрозумілими є причини переривання ведення відеофіксації вищеописаних обставин, що у свою чергу, окрім темної пори доби, віддаленої відеозйомки та низької якості зображення, стало перешкодою у чіткому та безперервному відеофіксуванні всіх обставин подій, які мали місце 03.02.2023 о 18:06 год. на автодорозі між населеними пунктами с.Дуба та с.Князівське.
Окрім цього, на вищеописаних відеозаписах не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ», як і факту зупинки зазначеного автомобіля поліцейськими, в тому числі під керуванням ОСОБА_1 .
Водночас суд звертає увагу, що інших відеозаписах із назвою «1», «2», «3», «4», «5», «6», «7», «8» вбачається розмову поліцейських із ОСОБА_1 . Так, в ході розмови поліцейські стверджують, що не зупиняли автомобіль «ВАЗ», оскільки ОСОБА_1 на думку поліцейського сам зупинився.
Такі твердження поліцейського з огляду на дію принципу презумпції невинуватості, на думку суду, тлумачаться на користь ОСОБА_1 та підтверджують його пояснення, що працівники поліції його не зупиняли, хоча самі під'їхали до нього, в той час як він знаходився в автомобілі на узбіччі.
Далі, в ході діалогу зафіксовано, як поліцейський стверджує, що у ОСОБА_1 є ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з рота, поведінка, що не відповідає обстановці, та тремтіння пальців рук. При цьому, в обґрунтування наявності такої ознаки як поведінка, що не відповідає обстановці, поліцейський зазначає, що ОСОБА_1 дуже спокійно себе веде і є дуже самовпевнений. Суд зазначає, що поведінка ОСОБА_1 під час спілкування із поліцейськими справді була дуже врівноваженою та спокійною, увага зосереджена, ознаки порушення координації рухів відсутні, хода стійка та жодним чином непохитна, поведінка абсолютно адекватна та відповідає навколишній обстановці, а вимова чітка, конкретна та послідовна, оскільки він абсолютно чітко відповідає на всі запитання та вимоги поліцейських, і швидко та послідовно реагує на усні звернення у свою сторону від поліцейських. За таких обставин, суд вважає сумнівними твердження поліцейського, що спокійна поведінка водія може свідчити про наявність такої ознаки алкогольного сп'яніння як поведінка, що не відповідає обстановці, а тому вважає таку ознаку недоведеною.
При цьому, суд вважає сумнівними дві інші ознаки алкогольного сп'яніння з огляду на те, яким чином поліцейський оцінив поведінку водія в розрізі ознаки алкогольного сп'яніння, а також через те, що ОСОБА_1 пояснив тремтіння пальців рук тим, що він багато працює.
Далі, з відеозаписів вбачається, що поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в лікувальному закладі.
У відповідь на це ОСОБА_1 ствердив, що відмовляється, оскільки поліцейські його не зупиняли, він не здійснював рух транспортним засобом, і йому незрозумілі причини, чому поліцейські взагалі підішли до нього, якщо вони його не зупиняли. Суд також звертає увагу, що в ході спілкування із поліцейськими ОСОБА_1 багаторазово стверджував, що не керував транспортним засобом, а також зазначав, що особа, яка залишила цей автомобіль на узбіччі, його сама і забере.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 безпосередньо у судовому засіданні заперечував свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні, оскільки транспортним засобом не керував, такі ж по суті аргументи ОСОБА_1 висловлював на місці спілкування із поліцейськими, при цьому будь-якими іншими доказами, які додані до матеріалів справи його доводи не спростовуються, тому суд, з огляду на положення п. 1.10 ПДР та диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, приходить до переконання, що ОСОБА_1 в даній ситуації неможливо визнати водієм, оскільки матеріали даної справи не містять відомостей, які б підтверджували, поза розумним сумнівом, факт керування ним транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній один з елементів об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факт керування транспортним засобом.
За відсутності підтвердженого належним чином факту керування ОСОБА_1 при обставинах, викладених у протоколі, долучені до матеріалів справи Акт огляду, Направлення на огляд водія транспортного засобу, не є належними докази, оскільки не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Долучені до матеріалів справи рапорти працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника ВП відділення поліції №2 (сел. Рожнятів) ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій. Враховуючи, що дані рапорту не узгоджуються з іншими належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, а також із даними безпосередньо у судовому засіданні поясненнями ОСОБА_1 , суд вважає такий рапорт неналежним та недопустимим доказом винуватості останнього.
Будь-яких інших доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку, що ОСОБА_1 справді керував 03.02.2024 транспортним засобом, а відповідно може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення особою, уповноваженою складати протокол про адміністративне правопорушення не надано.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
За змістом ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В силу вимог ч.4 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Враховуючи наведене, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись п.1 ст.247 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: