Справа № 186/221/24
Провадження № 3/0186/109/24
в справі про адміністративне правопорушення
27 лютого 2024 року м. Першотравенськ
Суддя Першотравенського міського суду Дніпропетровської області Кривошея С.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла від відділення поліції №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки і мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, непрацюючої, притягнутої за ч.1 ст.184 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки відносно своїх дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір до пізньої години гуляє зі своїми друзями, які вживають алкогольні напої, потім все це виставляють у «Тік-Ток».
У судове засідання правопорушниця ОСОБА_1 не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Вивчивши матеріали справи вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а тому адміністративна справа підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відтак, при розгляді справи суд, вирішуючи питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, виходить саме з даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Адміністративним правопорушенням (ст.9 КУпАП) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементи): об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Частина перша статті 184 КУпАП передбачає відповідальність у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
З огляду на те, що норма закону - ч.1. ст.184 КУпАП, порушення якої ставиться у провину ОСОБА_1 , є бланкетною, при розгляді справи необхідно з'ясувати, серед іншого, чи порушила особа норму спеціального закону, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм в протоколі про адміністративне правопорушення.
Доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо малолітніх дітей матеріали справи не містять. У протоколі не зазначено норму закону, яку порушено особою, що притягається до адміністративної відповідальності, що не дає можливості чітко зрозуміти, що саме особа порушила або не виконала, як і не дає можливість особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, повноцінно себе захищати.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків є триваючим правопорушенням і в протоколі про адміністративне правопорушення, необхідно зазначати період часу, коли особа ухилялася від виконання своїх обов'язків, а також дату, коли правопорушення було виявлене, оскільки відсутність тривалості порушення вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення. При складанні протоколу не було конкретизовано, у який спосіб мати, як особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо дітей, які обов'язки вона не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності. В протоколі не визначено, які саме її неправомірні діяння вказують на ухилення від батьківських обов'язків.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки відносно своїх дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір до пізньої години гуляє зі своїми друзями, які вживають алкогольні напої, потім все це виставляють у «Тік-Ток». З такого формулювання обвинувачення, не зрозуміло суть інкримінованого правопорушення - ухилення від виконання батьківських обов'язків, даний факт не підтверджено жодним доказом по справі.
Диспозиція ст.184 КУпАП передбачає саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП слід встановити, які саме обов'язки особа, як мати неповнолітньої дитини, не виконала.
Ухиленням від виконання батьківських обов'язків вважається не будь-яка дія. Невиконанням батьківських обов'язків вважаються конкретні дії, передбачені чинним законодавством, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків що стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов'язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Вказаний перелік обов'язків є вичерпним.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності,
Правовою підставою для покладання відповідальності на батьків (законних представників), за ч.1 ст.184 КУпАП, є наявність ознак та елементу складу правопорушення, що полягає в невиконанні батьками чи іншими особами, які їх замінюють, обов'язків щодо утримання, виховання, навчання, захисту прав та інтересів неповнолітніх. З'ясування цих ознак і правильне застосування норми є безумовною вимогою принципів законності й презумпції невинності.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між особою, за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Положеннями ч.1 та 2 ст.7 КУпАП регламентовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Приймаючи рішення у справі, суддя має керуватися презумпцією невинуватості, закріпленою у ст.62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
За вказаних обставин, докази винуватості ОСОБА_1 в ухиленні від передбачених законодавством обов'язків відносно своєї неповнолітньої дитини, не є переконливими, достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що вина ОСОБА_1 є недоведеною та не встановленою, у зв'язку з відсутністю об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, вважаю, що у діях останньої відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.184 КУпАП, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.24, ч.1 ст.184, п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
СУДДЯ: С.С.Кривошея