20 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13537/21 пров. № СК-А/857/6762/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Затолочного В.С., Пліша М.А.,
за участю секретаря судових засідань - Хомича О.Р.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року з питань поновлення строку звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя: Кузан Р.І. місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту судового рішення - 28.12.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 23.08.2021 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті пенсії за період з 01.06.2005 до 13.02.2010;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та виплату пенсії за період з 01.06.2005 до 13.02.2010 та пенсії за особливі заслуги за період з 01.01.2006 до 22.04.2013;
- зобов'язати відповідача провести індексацію пенсії за період з червня 2005 до 13.02.2010;
- зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до пункту 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , механізм нарахування якої визначений Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», в зв'язку з інфляцією за весь період невиплати належної мені пенсії, яку незаконно не виплачено з червня 2005 по 13.02.2010, по день виплати заборгованості.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.
Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на продовження розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, позивач покликається на те, що у зв'язку з хворобою представника позивача, який знаходився тривалий час на лікуванні у Стебницькій ковідній лікарні, а пізніше у зв'язку з супутнім захворюванням внаслідок загострення ниркової недостатності, що було спричиненно ковідною хворобою, не було змоги подати позов у строки визначенні КАС України.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року про залишення позовної заяви без руху у справі № 380/13537/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2023 Касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі № 380/13537/21 скасовано. Справу № 380/13537/21 направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідач, 25.01.2024 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Представник позивача Лука Т.М. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача Полуліх Н.І. просив апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, при цьому не навів поважних та об'єктивних причин пропуску цього строку.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України та вказано, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначалося вище, частиною другою статті 122 КАС чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведеної норми КАС свідчить, що у разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Велика Палата Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року справа № 990/139/23.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 13.02.2013 звертався до управління Пенсійного фонду України в. м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі із заявою щодо поновлення виплати пенсії за період з 01.06.2005 по 13.02.2010, однак отримав відмову.
Вважаючи такі дії пенсійного органу незаконними, позивач у жовтні 2013 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду у Львівській області з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобич та Дрогобицькому районі Львівської області по відмові у виплаті належної йому пенсії за період з 01.06.2005 по 13.02.2010;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобич та Дрогобицькому районі Львівської області провести нарахування та виплату: належну йому пенсію за період з 01.06.2005 року по 13.02.2010 та належну йому пенсію за особливі заслуги за період з 01.01.2006 року по серпень 2013 року.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду у Львівській області від 20.12.2013 (справа 442/7257/13а, 2а/443/329/13) позов задоволено.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області у відмові виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2005 по 13.02.2010.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області виплатити належну ОСОБА_1 пенсію за період з 01.06.2005 по 13.02.2010 та виплатити належну йому пенсію за особливі заслуги за період з 01.01.2006 року по серпень 2013 року.
Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області задоволено частково, скасовано постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2013.
Позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобич та Дрогобицькому районі Львівської області по відмові у виплаті належної йому пенсії за період з 01.06.2005 по 13.02.2010; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобич та Дрогобицькому районі Львівської області провести нарахування та виплату: належну позивачу пенсію за період з 01.06.2005 по 13.02.201, належну йому пенсію за особливі заслуги за період з 01.01.2006 по 22.04.2013 залишено без розгляду.
У задоволенні частини позовних вимог позивача про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобич та Дрогобицькому районі Львівської області провести нарахування та виплату належної йому пенсії за особливі заслуги за період з 23.04.2013 по серпень 2013 року - відмовлено.
У подальшому, позивач 24.07.2020 та 09.10.2020 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із запитом на отримання публічної інформації та заявою, в якій просив провести нарахування належних йому пенсійних виплат та поновити йому виплату раніше призначеної пенсії, яку зупинено виплатою за період з червня 2005 по 13.02.2010 відповідно до порядку 22-1, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України «Про порядок та оформлення документів для призначення пенсії» від 25.10.2005, Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»; провести індексацію при поновленні нарахованої позивачу пенсії за весь період з червня 2005 по 13.02.2010 незаконної невиплати пенсії по день виплати заборгованої пенсії; нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до пункту 2 статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листами від 26.08.2020 № 1300-0204-8/66840 та від 27.10.2020 № 7421-7806/Р-02/8-1300/20 позивачу відмовлено у здійсненні такого нарахування.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звертаючись 09.10.2020 до відповідача із заявою про поновлення йому виплати раніше призначеної пенсії, позивачу було відомо, що ще у 2013 році, у період з червня 2005 року по 13.02.2010 відповідачем було зупинено виплату його пенсії.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у спірних правовідносинах шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 122 КАС України, позивачем пропущений, поважних причин пропуску позивачем не надано, не здобуті вони і судом.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що саме по собі отримання позивачем листа відповідача від 27.10.2020 у відповідь на його заяву про поновлення виплати пенсії не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Оскільки, ця обставина свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і така дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у спірних правовідносинах.
Крім цього, такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 15 років після припинення виплати пенсії з 01.06.2005.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що підтвердженням того, що позивач достаменно знав про припинення виплати його пенсії, ще у жовтні 2013 року, свідчить той факт, що ОСОБА_1 звертався до Дрогобицького міськрайонного суду Львівській області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобич та Дрогобицькому районі Львівської області, предметом якого було питання поновлення виплати пенсії за спірний період. (а. с. 46-47 том 1).
Щодо покликання апелянта, що у зв'язку з хворобою його представника, який знаходився тривалий час на лікуванні у Стебницькій ковідній лікарні, а пізніше у зв'язку з супутнім захворюванням внаслідок загострення ниркової недостатності, що було спричиненно ковідною хворобою, не було змоги подати позов у строки визначенні КАС України, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними.
Оскільки, факт хвороби представника позивача в період з березня 2021 року по травень 2021 року, жодним чином, за встановлених обставин цієї справи, не впливає на можливість поновлення строку звернення до суду з цим позов, так як не змінює того, що позивач почав вчиняти дії щодо оскарження припинення виплати йому пенсії, більш ніж через 15 років після припинення таких виплат, тобто зі значним проміжком часу з моменту припинення - 01.06.2005.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду, оскільки позивач не навів об'єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого строку звернення до суду у спірних правовідносинах.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року з питань поновлення строку звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/13537/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. С. Затолочний
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 27.02.2024.