27 лютого 2024 р. Справа № 520/18941/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 (суддя Волошин Д.А.; м. Харків) по справі № 520/18941/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області) в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: від 03.04.2023 №0006871-2405-2030 на суму 28239,72 грн. за 2019 рік; від 03.04.2023 №0006873-2405-2030 на суму 38270,70 грн. за 2019 рік; від 03.04.2023 №0033941-2405-2030 на суму 39064, 33 грн. за 2020 рік; від 03.04.2023 №0033943-2405-2030 на суму 52940,11 грн. за 2020 рік; від 03.04.2023 № 0033940-2405-2030 на суму 73368,00 грн. за 2021 рік; від 03.04.2023 №0033944-2405-2030 на суму 54138,00 грн. за 2021 рік.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.04.2023 року № 0006871-2405-2030 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2019 рік, у сумі 25 415,29 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.04.2023 №0006873-2405-2030 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2019 рік, у сумі 34 443,50 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.04.2023 № 0033941-2405-2030 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2020 рік, у сумі 34 802,77 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.04.2023 №0033943-2405-2030 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2020 рік, у сумі 47 164,87 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.04.2023 №0033940-2405-2030 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2021 рік, у сумі 66 031,20 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.04.2023 №0033944-2405-2030 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2021 рік, у сумі 48 724,20 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 2 052,66 грн (дві тисячі п'ятдесят дві гривні 66 копійок).
Відповідач частково не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 14, 265, 266 Податкового кодексу України, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, та ст.ст. 242, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на правомірність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень з огляду на приналежність нежитлових будівель, що є у власності позивача ОСОБА_1 , до будівель торговельних, до яких застосовується ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1 відсотку від мінімальної заробітної плати, що підтверджується загальнодоступними даними, розміщеними в мережі Інтернет, відповідно до яких за адресою: АДРЕСА_1 розташовані магазин електроніки, інтернет-магазини, салон меблів, магазин інструментів, салон красок, авто мийка та інше.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 на праві власності належать: 1) нежитлова будівля літ. «Е-1» (виробнича будівля), загальною площею 902,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (до 2022 року - проспект Московський), буд. 259; 2) нежитлова будівля літ. «Д-2» (виробнича будівля), загальною площею 1222,8 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 (до 2022 року - АДРЕСА_1 .
03.06.2023 позивач отримав податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:
- від 03.04.2023 року № 0006871-2405-2030 на суму 28239,72 грн. за 2019 рік;
- від 03.04.2023 року № 0006873-2405-2030 на суму 38270,70 грн. за 2019 рік;
- від 03.04.2023 року № 0033941-2405-2030 на суму 39064,33 грн. за 2020 рік;
- від 03.04.2023 року № 0033943-2405-2030 на суму 52940,11 грн. за 2020 рік;
- від 03.04.2023 року № 0033940-2405-2030 на суму 73368,00 грн. за 2021 рік;
- від 03.04.2023 року № 0033944-2405-2030 на суму 54138,00 грн. за 2021 рік.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Харківській області №0006871-2405-2030, №0006873-2405-2030, №0033941-2405-2030, №0033943-2405-2030, № 0033940-2405-2030, №0033944-2405-2030 від 03.04.2023 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що належні позивачу нежитлові приміщення відповідно до технічного паспорту є виробничими та підпадають під дію підпункту 8 (інші) пункту 5 Додатку №1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», оскільки не є готелем, офісом, торгівельним приміщенням, а також не є будівлею для публічних виступів, тому до вказаних нежитлових будівель має бути застосована ставка податку в розмірі 0,1% мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
За висновком суду, при формуванні спірних податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об'єктів нежитлової нерухомості за 2019-2021 роки, контролюючим органом не враховано цільове призначення нежитлових приміщень та застосовано ставку податку в розмірі 1% мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, що стало підставою для часткового скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п. 6.1. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
У силу вимог п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зокрема зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до приписів ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 №542/17 зі змінами та доповненнями та яке є чинним, відповідно до Податкового кодексу України, на підставі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки місцеві податки і збори: п. 1.1. податок на майно, який складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно пп. 1 - 3 Додатку № 1 до вищезазначеного рішення ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.
Так, пунктом 5 зазначеного вище Додатку № 1 встановлено ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток;4) гаражі - 0,1 відсотка;5) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток;6) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 7) інші будівлі - 0,1 відсотка.
Отже, ставка податку коливається в залежності від цільового призначення нежитлового приміщення, яке перебуває у власності особи.
Згідно із абз. 7 пп. 266.7.1 п. 266. 7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, чинний з 01 січня 2001 року (далі - ДК 018-2000).
Відповідно до вказаного ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.
Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
При цьому, ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений у постанові від 31.01.2018 у справі №822/2624/16.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: нежитлова будівля літ. «Е-1», загальною площею 902,3 кв.м. та нежитлова будівля літ. «Д-2», загальною площею 1222,8 кв.м., належать на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується наданими до позову копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договорів про відмову від договору дарування.
Відповідно до технічного паспорту на нежитлову будівлю літ. «Е-1» загальною площею 902.3 кв.м. така будівля є виробничим будинком.
Відповідно до технічного паспорту на нежитлову будівлю літ. «Д-2» загальною площею 1222,8 кв.м. така будівля є виробничим будинком.
За таких обставин вказані приміщення: нежитлова будівля літ. «Е-1», загальною площею 902,3 кв.м., та нежитлова будівля літ. «Д-2», загальною площею 1222,8 кв.м., підпадають під дію підпункту 8 (інші) пункту 5 Додатку №1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», оскільки не є готелем, офісом, торгівельним приміщенням, а також не є будівлею для публічних виступів, тому до вказаних нежитлових будівель має бути застосована ставка податку в розмірі 0,1% мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
Судом встановлено, що при формуванні спірних податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об'єктів нежитлової нерухомості за 2019-2021 роки, контролюючим органом застосована ставка податку в розмірі 1% мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, при цьому відповідачем не враховано цільове призначення нежитлових приміщень.
Підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачає, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
У постанові від 29 червня 2023 року (справа №520/342/21), ухваленій у подібних до цієї справи правовідносинах, Верховний Суд, застосовуючи наведену вище норму податкового законодавства, виснував, що платник податків не позбавлений можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподатковуваних будівель для правильного розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів для обчислення такого податку.
Колегією суддів встановлено, що після отримання позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, адвокат позивача Турутя З.О. 03.07.2023 звернувся до ГУ ДПС у Харківській області із заявою в якій, посилаючись на те, що належні ОСОБА_2 нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є виробничими, на підтвердження чого до заяви долучено копії технічних паспортів, просив здійснити перерахунок розміру податкових зобов'язань, нарахованих ОСОБА_1 , з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням ставки податку, встановленої для виробничих будівель в Немишлянському районі м. Харкова у період з 2019 по 2021 рік включно в розмірі 0,1% від мінімальної заробітної плати. (а.с. 21-22)
На вказану заяву ГУДПС у Харківській області листом від 14.07.2023 за вих. № 37929/6/20-40-24-05-10 надано відповідь в якій повідомлено заявника, що згідно з даними інформаційних ресурсів Державної податкової служби України, що знаходяться в розпорядженні ГУ ДПС у Харківській області у масності ОСОБА_1 знаходиться: нежитлова будівля Е-1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 902,3 кв метрів; нежитлова будівля Д-2 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1222,8 кв метрів. Відомості щодо цільового призначення нежитлових будівель відсутні. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про технічні характеристики нежитлової нерухомості, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, тобто платником не проведено процедуру внесення змін до реєстраційних даних відповідно до Закону № 1952 та Порядку № 1127, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є правомірними та підлягають сплаті протягом 60 днів з дня отримання.
Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач скористався своїм правом проведення звірки даних та виявлення розбіжностей між даними контролюючого органу та даними, підтвердженими платником, на підтвердження чого надав відповідачу технічну документацію, що підтверджує приналежність нежитлових приміщень, що перебувають у власності позивача, до виробничих.
Отже, виявлена розбіжність була усунута позивачем, про що надавалась інформація контролюючому органу. Проте такі документи не були враховані відповідачем через не проведення платником процедури внесення змін до реєстраційних даних. При цьому, за наслідками розгляду звернення позивача відповідачем не наведено жодного розрахунку та обґрунтування розміру ставки, яка була застосована контролюючим органом до об'єктів нерухомого майна, що належать позивачу, враховуючи відсутність відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо цільового призначення нежитлових будівель відсутні. За таких обставин, посилання відповідача під час судового розгляду справи на приналежність нежитлових будівель, що є у власності позивача ОСОБА_1 , до будівель торговельних, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня відповідна інформація. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач необґрунтовано кваліфікував нежитлову власність позивача у якості об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1% як до будівель готельних, офісних, торгівельних або для публічних виступів, тоді як при розрахунку податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2019, 2020, 2021 роках мала б застосуватись ставка - 0,1 «інші будівлі».
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 11.11.2019 по справі №803/1672/16, у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.
Так, на 1 січня 2019 року мінімальна заробітна плата становила - 4 173,00 грн, у 2020 році - 4723,00 грн, у 2021 році - 6 000,00 грн.
Судом встановлено, що ставка податку, яка врахована контролюючим органом при визначенні розміру суми податкового зобов'язання, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить: 41,73 гривень за 2019 рік, 47,23 гривень за 2020 рік та 60,00 за 2021 рік. (1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати).
Однак, як вже було встановлено судом, до нежитлової нерухомості, належної позивачу, має бути застосована ставка податку в розмірі 0,1% мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.04.2023 року № 0006871-2405-2030 на суму 28239,72 грн. за 2019 рік, суд зазначає наступне.
Станом на 1 січня 2019 року мінімальна заробітна плата становила - 4 173,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2019 році становила - 4,173 грн (0,1 % х 4173,00 грн)).
Таким чином, податкове зобов'язання за 1 місяць 2019 року на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова (до 2022 року - проспект Московський), буд. 259, м. Харків, а саме: нежитлова будівля літ. «Е-1», загальною площею 902,3 кв.м. становить 313,77 грн (902,30 кв.м х 4,173 грн /12 місяців).
За період з 01.04.2019 по 31.12.2019 податкове зобов'язання за 2019 року на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова (до 2022 року - АДРЕСА_1 , а саме: нежитлова будівля літ. «Е-1», загальною площею 902,3 кв.м. мало бути нараховано в сумі 2823,93 грн ( 313,77 х 9 місяців).
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.04.2023 №0006871-2405-2030 за 2019 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 2 823,93 грн, а не в сумі 28 239,22 грн, як визначив відповідач. Тому, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 25 415,29 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.04.2023 року №0006873-2405-2030 на суму 38270,70 грн. за 2019 рік, суд зазначає наступне.
Станом на 1 січня 2019 року мінімальна заробітна плата становила - 4 173,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2019 році становила - 4,173 грн (0,1 % х 4173,00 грн)).
Таким чином, податкове зобов'язання за 1 місяць 2019 року на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова (до 2022 року - проспект Московський), буд. 259, м. Харків, а саме: нежитлова будівля літ. «Д-2», загальною площею 1222,80 кв.м. становить 425,23 грн (1222,80 кв.м. х 4,173 грн /12 місяців).
За період з 01.04.2019 по 31.12.2019 податкове зобов'язання за 2019 року на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова (до 2022 року - проспект Московський), буд. 259, м. Харків, а саме: нежитлова будівля літ. «Д-2», загальною площею 1222,80 кв.м. мало бути нараховано в сумі 3 827,07 грн (425,23 х 9 місяців).
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.04.2023 №0006873-2405-2030 за 2019 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 3 827,07 грн, а не в сумі 38 270,57 грн, як визначив відповідач. Тому, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 34443,50 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.04.2023 №0033941-2405-2030 на суму 39064,33 грн. за 2020 рік, суд зазначає наступне.
Так, на 1 січня 2020 року мінімальна заробітна плата становила - 4723,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2020 році становила - 472,3 грн (0,1 % х 4723,00 грн)).
Таким чином, податкове зобов'язання за 1 місяць 2020 року на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова (до 2022 року - проспект Московський), буд. 259, м. Харків, а саме: нежитлова будівля літ. «Е-1», загальною площею 902,3 кв.м. становить 355,13 грн (902,30 кв.м х 4,723 грн /12 місяців).
За період з 01.01.2020 по 31.12.2020 податкове зобов'язання за 2020 року на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова (до 2022 року - проспект Московський), буд. 259, м. Харків, а саме: нежитлова будівля літ. «Е-1», загальною площею 902,3 кв.м. мало бути нараховано в сумі 4261,56 грн (355,13 х 12 місяців).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.04.2023 №0033941-2405-2030 за 2020 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 4 261,56 грн, а не в сумі 39 064,33 грн, як визначив відповідач. Тому, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 34 802,77 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.04.2023 №0033943-2405-2030 на суму 52940,11 грн. за 2020 рік, суд зазначає наступне.
Так, на 1 січня 2020 року мінімальна заробітна плата становила - 4723,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2020 році становила - 472,3 грн (0,1 % х 4723,00 грн)).
Таким чином, податкове зобов'язання за 1 місяць 2020 року на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова (до 2022 року - проспект Московський), буд. 259, м. Харків, а саме: нежитлова будівля літ. «Д-2», загальною площею 1222,80 кв.м. становить 481,27 грн (1222,80 кв.м х 4,723 грн /12 місяців).
За період з 01.01.2020 по 31.12.2020 податкове зобов'язання за 2020 року на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова (до 2022 року - проспект Московський), буд. 259, м. Харків, а саме: нежитлова будівля літ. «Д-2», загальною площею 1222,80 кв.м. мало бути нараховано в сумі 5 775,24 грн (481,27 х 12 місяців).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.04.2023 №0033943-2405-2030 за 2020 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 5 775,24 грн, а не в сумі 52 940,11 грн, як визначив відповідач. Тому, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 47164,87 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.04.2023 №0033940-2405-2030 на суму 73368,00 грн. за 2021 рік, суд зазначає наступне.
Так, на 1 січня 2021 року мінімальна заробітна плата становила - 6 000,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2021 році становила - 6 грн (0,1 % х 6000,00 грн)).
Таким чином, податкове зобов'язання за 1 місяць 2021 року на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова (до 2022 року - проспект Московський), буд. 259, м. Харків, а саме: нежитлова будівля літ. «Д-2», загальною площею 1222,80 кв.м. становить 611,40 грн (1222,80 кв.м х 6 грн /12 місяців).
За період з 01.01.2021 по 31.12.2021 податкове зобов'язання за 2021 року на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова (до 2022 року - проспект Московський), буд. 259, м. Харків, а саме: нежитлова будівля літ. «Д-2», загальною площею 1222,80 кв.м. мало бути нараховано в сумі 7 336,80 грн (611,40 х 12 місяців).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.04.2023 №0033940-2405-2030 за 2021 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 7 336,80 грн, а не в сумі 73368,00 грн, як визначив відповідач. Тому, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 66031,20 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.04.2023 №0033944-2405-2030 на суму 54138,00 грн. за 2021 рік, суд зазначає наступне.
Так, на 1 січня 2021 року мінімальна заробітна плата становила - 6000,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2021 році становила - 6 грн (0,1 % х 6000,00 грн)).
Таким чином, податкове зобов'язання за 1 місяць 2021 року на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова (до 2022 року - проспект Московський), буд. 259, м. Харків, а саме: нежитлова будівля літ. «Е-1», загальною площею 902,3 кв.м. становить 451,15 грн (902,30 кв.м х 6 грн /12 місяців).
За період з 01.01.2021 по 31.12.2021 податкове зобов'язання за 2021 року на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова (до 2022 року - проспект Московський), буд. 259, м. Харків, а саме: нежитлова будівля літ. «Е-1», загальною площею 902,3 кв.м. мало бути нараховано в сумі 5 413,80 грн (451,15 х 12 місяців).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.04.2023 №0033944-2405-2030 за 2021 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 5 413,80 грн, а не в сумі 54 138,00 грн, як визначив відповідач. Тому, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 48724,20 грн.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 по справі № 520/18941/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді О.А. Спаскін В.Б. Русанова